Філософія історії - Бойченко І.В. - 6.1.1.2. Уявлення про категорії у Середньовіччя та Новий час

Своєрідність філософії історії як відносно самостійної галузі людських знань чималою мірою визначається й системою її понять, завдяки яким здійснюється філософське осмислення історичного процесу і, по суті, вірне його відображення.

6.1. Філософсько-історичні категорії: загальна характеристика

Особливо важливе місце серед цих понять посідають категорії філософії історії — основоположні, найзагальніші і найглибинніші, фундаментальні поняття філософсько-історичного мислення. В цьому плані філософія історії не відрізняється від інших філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових різновидів пізнання, в кожному з яких наріжні поняття, що характеризують предмет відповідної галузі знань як цілісний у певному зрізі, теж позначаються як категорії.

6.1.1. Категорії філософії: історія вивчення

Що ж таке категорії? Розглянемо, як конкретизувалися уявлення про них у ході історичного розвитку філософії.

6.1.1.1. Категорії як проблема античної філософії

Хоч уже в Платона, передусім в його діалогах "Софіст"1 і "Парменід"2, міститься досить докладний (особливо в "Парменіді") аналіз категорій, однак уперше спеціальний трактат, що так і називався — "Категорії", присвячений дослідженню категорій, створив Арістотель3. Вже він фіксує своєрідну їх багатовимірність, розглядаючи категорії і як роди буття, і як відображення об'єктивної дійсності, і як граничне узагальнення останньої. Найвідомішою з арістотелівських таблиць категорій є та, де він виокремлював десять категорій: сутність (субстанція), кількість, якість, відношення, місце, час, положення, стан, дія, страждання (хоч у нього ця таблиця не єдина). Грецькі стоїки помітно спрощують дану таблицю, звівши її до чотирьох категорій: субстрат (субстанція), образ існування, якість і відношення. Філософ-платонік, основоположник неоплатонізму Плотін у своїх "Еннеадах" обґрунтовує необхідність поділу категорій на умосяжні (первинні) і чуттєві (вторинні), відносячи до перших суще, рух, спокій, тотожність і відмінність (як і Платон), а до других — субстанцію, відношення, кількість, якість тощо4. Учень Плотіна Порфирій у своєму майже такому ж популярному протягом усього середньовіччя, як і "Категорії" Арісто-теля, "Вступі до "Категорій" Арістотеля" виділяє такі категорії: рід, вид, видова ознака" власна і вхідна ознака5.

6.1.1.2. Уявлення про категорії у Середньовіччя та Новий час

Великого значення обговорення категорій (універсалій) набуло в Середні віки. Саме суперечки реалістів, які доводили, що найзагальніші поняття існують реально (причому саме й постають як справжня дійсність) та номіналістів, котрі, навпаки, вважали ЦІ поняття всього лиш назвами, простими "іменами", чималою мірою визначали самобутність і рух філософської думки цього часу.

Однією з центральних проблема категорій була і в філософії Нового часу, де раціоналісти тлумачили категорії як "світло", вроджені ідеї чистого розуму, емпіристи ж обстоювали їх досвідне походження.

6.1.1.3. Філософські категорії: версія Канта

Якісно новий підхід до вивчення категорій запропонував основоположник німецької класичної філософії кінця XVIII — початку XIX ст. Іммануїл Кант (1724—1804). У своїй праці "Критика чистого розуму" він інтерпретував категорії не як форми відображення, а як апріорні, тобто такі, що передували досвіду, незалежні від нього, призначені для впорядкування цього досвіду, форми розсудку, які відрізняються водночас і від діалектичних ідей чистого розуму. Категорії, за Кантом, характеризують не світ "речей у собі", а сам суб'єкт пізнання, лад його мислення. За розробленою мислителем категоріальною таблицею, категорії згруповані за чотирма основними рангами: якість (реальність, заперечення, обмеження); кількість (єдність, множина, цілісність); відношення (субстанція і властивість, причина та дія, взаємодія); модальність (можливість і неможливість, дійсність і недійсність, необхідність і випадковість)6.