Та чи інша форма категоріального бачення історичного світу, що передує іншим таким формам, постає як категоризація всієї історичної дійсності як цілого до того, поки сформується і почне реалізуватися нова, наступна форма подібної категоризації. Виникаючи як частковий, нетиповий, підпорядкований варіант у структурі попередньої форми історичної категоризації, нова форма у своєму подальшому розвитку, утвердженні та поширенні поступово відособлюється і вже як розвинутіша, досконаліша сама у подальшому зі свого боку підпорядковує форму історичної категоризації, що передувала їй. Відношення підпорядкування обертається, набуває протилежної спрямованості.
Таким чином відбувалось, зокрема, виокремлення спочатку світоглядних категорій з категорій культури, а пізніше — філософських, у тому числі філософсько-історичних категорій — із світоглядних. Тим самим лінійний (спочатку) рух "практична життєдіяльність людей
— категорії культури — світоглядні категорії — категорії філософії (загальнофілософські, філософсько-історичні, соціально-філософські тощо)" набуває форми постійно відтворюваного циклу "практична життєдіяльність людей — категорії культури — світоглядні категорії
— філософські категорії — світоглядні категорії — категорії культури — практична життєдіяльність людей". При цьому та частина циклу, котра спочатку виступала у формі лінійного поступального руху відносно самостійним моментом, в умовах розвинутішого суспільства реалізується вже як підпорядкований момент зв'язку "категорії філософії — світоглядні категорії — категорії культури — практична життєдіяльність людей". Адже після виокремлення й автентичного осмислення загальнофілософських, філософсько-історичних та соціально-філософських категорій категорії культури і світогляду поступаються вищеназваним категоріям провідною роллю.
6.2.1.12. Структурне співвідношення філософсько-історичних категорій з категоріями культури й світоглядними категоріями
Зауважимо, що жорстке відмежування загальнофілософських, філософсько-історичних та соціально-філософських категорій від категорій культури і світогляду або ж недооцінка останніх було б помилковим. Адже, з одного боку, філософсько-історичні категорії, так само, як і загальнофілософські та соціально-філософські, мають чимале культурологічне та світоглядне значення, створюючи, по суті, ядро сучасного світогляду і закладаючи основоположні структури сучасної духовної культури. З іншого ж боку, категорії культури і світогляду нині залишаються важливими засобами освоєння соціальної реальності кожним індивідом і поколінням. Але якщо до виникнення власне філософських категорій саме категорії культури й світогляду слугували виразниками і філософських ідей, то сьогодні вони, навпаки, вже самі не можуть ефективно функціонувати і розвиватися без опори на загальнофілософські, філософсько-історичні та соціально-філософські категорії.
Перебільшення ж реальної (і справді чималої) значущості категорій культури може повести манівцями антропологізму або ж призвести до некоректного застосування цих категорій для осмислення давно минулих епох, і тільки їх. Чи, врешті-решт, може мати ще одним із своїх наслідків висновок про неповноцінність культур одних націй, народів, рас і елітарність інших.
6.2.1.13. Послідовність світоглядних категорій як шлях людського становлення
Подібним чином і світоглядні категорії, тлумачені як самодостатні і виняткові за своєю роллю, неминуче постають і використовуються дещо гіпертрофовано. В цьому можна переконатися, зокрема, на прикладі гуманістичної за своїми устремліннями, об'єктивно надто песимістичної і тому по-своєму безвихідної інтерпретації Германом Гессе світоглядних категорій як суто теологічних, релігійних понять.
"Шлях людського становлення, — пише Герман Гессе, — починається з невинності (рай, дитинство, перша стадія, що ще не знає відповідальності). Звідти він веде до вини, до знання про добро і зло, до вимог культури, моралі, релігії, загальнолюдських ідеалів. Кожного, хто переживає цю стадію всерйоз як розвинутий індивідуум, цей шлях неминуче веде до відчаю, а саме: до усвідомлення того, що не існує втіленої доброчинності, повного послуху, самовідданого слугування, що справедливість недосяжна, а життя в добрі неможливе. Відчай цей веде або до загибелі, або ж в третє царство духу, до стану по той бік моралі і закону, до осягнення милості й спасіння, до нового, вищого різновиду без відповідальності, коротше — до віри. Не істотно, які форми і вираження набуває віра, зміст її завжди один і той же: вона означає, що ми маємо прагнути до добра, наскільки здатні. Однак ми не відповідаємо за недосконалість світу і за власну, що ми не розпоряджаємося собою, але нами розпоряджаються, що за межами нашого пізнання існує бог, або, інакше, Воно, котрому ми слугуємо і котрому можемо віддатися. Це виражено в термінах європейських, майже християнських. Індійський брахманізм (який, якщо розглядати його в контрастному взаємозв'язку з буддизмом, можливо, представляє собою найвище досягнення людства в області теології) пропонує інші категорії, котрі, однак, припустимо тлумачити точно таким же чином"60 . І, нарешті, "ті ж щаблі, виражені знову ж таки в дещо інших символах, можна знайти у Лао-цзи, чий "шлях" є шлях від пошуку справедливості — до відсутності прагнень, від вини та моралі — до дао; і найважливіші духовні мої переживання пов'язані з тим, що я поступово з перервами в роки і десятиліття підтверджував своє розуміння корінної проблеми, знаходячи заново одне і те ж тлумачення людського буття в індійців, китайців і християн, виражене в усіх в аналогічних символах"61.
Загалом позиція Германа Гессе заслуговує на повагу і, при певній світоглядній орієнтації, на наслідування. Разом з тим не можна не відзначити й того, що саме на сучасному етапі в умовах планетарного панування цивілізацій західної орієнтації з характерним для них домінуванням філософських основоположних понять над такими ж поняттями релігійного чи міфологічного світогляду позиція Гессе не є типовою. Це, звісно, аж ніяк не означає, що вона не може стати своєрідним дороговказом на майбутнє.
6.2.1.15. Становлення системи філософсько-історичних категорій як ряд категоріальних переходів
6.2.1.16. Нередукованість категоріального системогенезу до відображення каузальних зв'язків
6.2.1.17. Обернення послідовності як механізм категоріального переходу
6.2.1.18. Системогенез реальний і категоріальний: паралелі
6.2.1.19. Початок категоріального системогенезу: не "першоклітинка", а докорінна трансформація попередньої системи знання
6.3. Категоріальний апарат філософії історії
6.3.1. Системогенез і використання: дві основні форми розвитку філософсько-історичних категорій
6.3.1.1. Співвідношення вірогідного та гіпотетичного знання в ході розвитку системи філософсько-історичних категорій
6.3.1.2. Розвиток системи філософсько-історичних категорій як подолання суперечності