Бюджетна система України - Пасічник Ю.В. - База оподаткування.

Становище України на початку 20-х років було майже катастрофічним. Така була ціна ленінської політики воєнного комунізму і розрухи після Першої світової і громадянської війн. Завдяки НЕПу становище суттєво поліпшилось. У 1926/27 господарському році було видобуто майже 20 млн т вугілля, або 78 % довоєнного рівня. Легка і харчова промисловість вийшла на довоєнний рівень у 1926 р. Шкіряна промисловість у цьому ж році дала виробів у 1,5 раза більше, ніж до війни.

З початком ліквідації основ НЕПу і переходом до основ тоталітарного режиму з 1928 р. почали впроваджуватися п'ятирічні плани. У Донбасі було введено в дію 53 нові шахти, а на заводах, які діяли вже в Україні — 12 доменних і 24 мартенівські печі. Були споруджені нові гіганти металургії — "Азовсталь", "Запоріжсталь", "Криворіжсталь". У1932 р. було побудовано перший в Україні електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь". Україна вийшла на одне з перших місць у світі за рівнем розвитку чорної металургії. У жовтні 1931 р. почав випускати продукцію новозбудований Харківський тракторний завод. У харчовій промисловості виникли нові галузі — маргаринова, молочна, маслоробна, комбікормова, хлібопекарська. Зокрема, у 1928—1937 pp. було збудовано 67 механізованих хлібозаводів, 5 великих м'ясокомбінатів. У 1932 р. став до ладу Херсонський консервний завод — один з найбільших не лише в Україні, а й у майбутньому — в Радянському Союзі. В Одесі, Києві, Харкові було збудовано трикотажні фабрики. Якщо в першій п'ятирічці Україна одержала понад 20 % загальних капіталовкладень, то в другій і третій вони були суттєво скорочені. Продукція машинобудування наприкінці 30-х років випередила всі інші галузі промисловості, а частка великої промисловості в господарському виробництві становила в 1938 р. 92,5 %.

Результати колективізації виявились не такими вражаючими, як індустріалізації. Так, в окремих колгоспах урожайність становила 3 ц/га.

У 1940 р. Україна була головною вугільною та металургійною базою СРСР і давала 50,5 % вугілля, 67,6 залізної руди, 48,8 сталі та 64,7 % чавуну.

Поліпшились справи у сільському господарстві, і у 1940 р. урожайність зернових становила 12,4 ц/га, що перевищувало рівень 1913 р. на 3 ц/га; соняшника — 13,1 ц/га, що було більше на 3,8 ц/га від рівня 1913 р. Але погектарний збір цукрових буряків був дещо нижчим: 158 ц/га в 1940 р. проти 167 ц/га в 1913 р.

Роздрібний товарооборот державної і кооперативної торгівлі в Україні збільшився в 1940 р. порівняно з 1937 р. на 34,6 % і сягав 3,2 млрд крб. Доходи робітників зростали досить повільно: з 1937 р. до 1940 р. тільки на 12 %.

Значних збитків було завдано економіці України за часів Великої Вітчизняної війни, причому як радянськими військами, так і окупантами. Радянськими військами знищувались підприємства, в Донбасі було затоплено майже всі шахти, зруйновано гігантський комплекс заводів на Дніпрельстані, всі 54 домни республіки, зруйновано всі мости через Дніпро, тисячі кілометрів залізничних колій, знищувалась худоба і сільськогосподарський реманент. Усе, що можливо було евакуювати, вивозилось до Росії, Середньої Азії. Усього з України було вивезено близько тисячі заводів, понад 4 млн жителів, 30 тис. тракторів, більш як 6 млн голів худоби, 1,6 млн т шкур, хутра. За роки Великої Вітчизняної війни було зруйновано 16,5 тис. промислових підприємств, 18 тис. лікувальних закладів, 33 тис. колгоспів, радгоспів. В Україні залишились частково діючими лише 19 % довоєнної кількості промислових підприємств. Прямі збитки, заподіяні народному господарству України, оцінювалися в 245 млрд крб., що становило вп'ятеро більшу суму, ніж усі асигнування УРСР на будівництво нових об'єктів за три довоєнні п'ятирічки. Загальна сума всіх витрат, що їх зазнало народне господарство України і населення, оцінювалось в 1,2 трлн крб. Щонайменше 6 млн осіб, або кожен шостий мешканець України, загинуло у війні.

Протягом 1946—1950 pp. обсяг капітальних вкладень в економіку України становив понад 65 млрд крб. (у довоєнних цінах). Це було більше, ніж за три повоєнні п'тирічки. За цей період обсяг продукції промисловості збільшився у 4,4 раза і перевищував рівень 1940 р. на 15 %.

У 60-х — на початку 70-х років темпи економічного зростання були досить високими. Так, за 1951—1958 pp. обсяг промислової продукції зріс на 12,3 %, національний дохід — на 11,7 %; за 1959—1965 pp. — відповідно на 8,8 % і 7 %.

У1960 р. у загальному обсязі виробленого національного доходу (у СРСР його обліковували без невиробничої сфери) частка промисловості становила 47,9 %, сільського господарства — 29,1, транспорту і зв'язку — 4,7, будівництва — 8,2, торгівлі — 11,1 %.

Україна в структурі сільськогосподарського машинобудування СРСР посідала провідне місце. Лише за 1960—1965 pp. було побудовано 22 заводи. У 60-х роках досить швидкими темпами розвивалося хімічне виробництво. За цей період були збудовані: Лисичанський хімічний комбінат, Сумський суперфосфатний завод, Роздольський сірчаний комбінат, Черкаський комбінат штучного волокна.

Починаючи з середини 70-х років темпи виробництва почали знижуватись. Так, якщо у восьмій п'ятирічці вони становили 8,8 %, то вже у дев'ятій — 8,4, десятій — 7,2, одинадцятій — 3,9, дванадцятій — 3,5 %. Протягом 1965—1980 pp. в Україні більше, ніж у 2 рази зменшились темпи зростання продуктивності праці. За цей період Україна продовжувала нарощувати свій потенціал — з'явились найбільші в Європі Запорізька і Вуглегірська ДРЕС. У1975 р. було видобуто 68,7 млн м8 природного газу.

Але якісні показники явно відставали від кількісних. Так, у 1986 р. частка продукції вищої категорії якості становила лише 15,9 % всіх виробів. Спостерігалося стійке відставання в науково-технічному і технологічному прогресі від розвинутих країн Заходу. Незадовільне використання людських сил, матеріальних і особливо природних ресурсів призвело до затяжної кризи кінця 80-х років.