Бюджетна система України - Пасічник Ю.В. - Бюджетні відносини.

Бюджетна історія США налічує два століття. За цей час бюджетні відносини трансформувались у чітку злагоджену систему, що дає змогу ефективно вирішувати масштабні зовнішні та внутрішні проблеми. Американці досить успішно подолали період Великої депресії (1929—1933 pp.), хоча за ці роки обсяг виробництва скоротився на дві третини, банківсько- біржовий крах паралізував ділове життя, зарплата зменшилась удвічі, безробітних налічувалось 13 млн осіб. Новий уряд шляхом радикальних реформ зумів за досить короткий історичний період — за кілька років — виправити ситуацію.

Розглянемо бюджетний процес.

Розроблення проекту федерального бюджету здійснює Міністерство фінансів та Адміністративно-бюджетне управління. Усі державні структури, які фінансуються з федерального бюджету, подають Міністерству фінансів відповідно оформлені заявки. Підготовлений проект бюджету президент США надсилає обом палатам конгресу, додаючи до нього бюджетне послання. Проект бюджету проходить процедуру розгляду і затвердження. Якщо висновки щодо бюджету в обох палатах конгресу не збігаються, створюється у згоджу вальна комісія.

Процедурні питання проходження бюджету постійно удосконалюються, й існує традиція постійного реформування законодавчих і підзаконних актів.

Організовує виконання бюджету Міністерство фінансів та внутрішня податкова служба. Надходження від зовнішньоекономічної діяльності контролює спеціальна служба. До функцій Міністерства фінансів відносять усі операції з емісією державних цінних паперів, розміщенням позик серед кредиторів, обслуговування державного боргу.

Бюджетний рік у США починається 1 жовтня і закінчується 30 вересня.

Розглянемо бюджетний устрій США.

Оскільки США — федеративна держава, вона має три бюджетні рівні — федеративний, бюджети штатів та місцеві бюджети, у тому числі: 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міських самоврядувань, 15 тис. шкільних округів, 29 тис. спеціальних районів, 3 тис. округів. Органи влади штатів і місцеві адміністрації автономні в проведенні бюджетної політики і мають повноваження щодо оподаткування.

Розглянемо процеси, пов'язані із державним бюджетом.

Федеральний (державний) бюджет будується за принципом "повного бюджету" і складається з двох частин: власне урядового бюджету та довірчих (траст) фондів. За рахунок власне урядового бюджету фінансуються національні економічні та соціальні програми. Довірчі фонди мають переважно цільовий характер і забезпечують функціонування інфраструктури (федеральні автошляхи, летовища, електростанції). Статус довірчих мають окремі соціальні та пенсійні фонди. Доходи довірчих фондів формуються за рахунок надходжень від використання державної власності. Окремі соціальні фонди формуються за рахунок внесків працюючих як у державному, так і приватному секторі економіки, а також відрахувань від доходів федерального уряду та підприємств.

Бюджет як фінансовий документ на 1999/2000 бюджетний рік складався з п'яти томів: власне бюджет, пояснення до нього, історичні дані, добірка економічного аналізу та дві брошури, що пояснювали бюджетний процес — загалом 2514 сторінок. Бюджет передбачав фінансування 13 федеральних міністерств, більше ніж 100 відомств, агенцій та управлінь, а також кошти на фінансування національних програм — медицини, освіти, охорони довкілля, боротьби зі злочинністю тощо. Загальна сума федеральних витрат становила 1,73 трлн дол., що на 3,9 % більше, ніж у попередньому році. До речі, саме з 1999/2000 бюджетного року вперше за 30 останніх років був передбачений профіцит бюджету на суму 9,5 млрд дол.

Розглянемо динаміку структури державного бюджету (табл. 24.4.1).

Розглянемо бюджетні відносини на місцевому рівні.

Близько 40—60 % доходів регіональних бюджетів — штатів та територіальних одиниць — формуються за рахунок трансфертів. Найбільш залежні від федеральної допомоги міста Анкоридж (Аляска) — на 71,3 %, Вашингтон — 40,8 %, а найменш — Йонкерс (штат Нью-Йорк) — на 1,7 %.

Нині спостерігається тенденція до збільшення місцевих податкових надходжень. Частка податкових надходжень у доходах місцевих органів становить 60 %.

Окремі податки мають регулюючу функцію, поповнюючи бюджети різного рівня.

Розглянемо окремі напрями бюджетного фінансування.

Міжнародні програми. У федеральному бюджеті щорічно передбачаються кошти на розвиток нових держав, підтримання демократичних процесів у цих країнах, забезпечення миру та стабільності в окремих регіонах. У 1999/2000 бюджетному році було заплановано використати на ці цілі 20,2 млрд дол., у тому числі кілька десятків мільйонів для України. Найбільша сума — 5,3 млрд дол. — була призначена для підтримки мирних процесів на Близькому Сході, 925 млн дол. — на підтримку економічного розвитку нових держав, 465 млн дол. — на економічне сприяння країнам Східної Європи та Балтії.

Військові витрати. У 1999/2000 бюджетному році на ці цілі було передбачено 253,9 млрд дол. Ця сума значно менша, ніж була в 1998/1999 р. Передбачалось скорочення військових кораблів до 314 одиниць, тоді як у 1998 р. їх було 546. Стратегічні ядерні сили включали 550 міжконтинентальних балістичних ракет з 2 тис. боєголовок, 18 ядерних підводних човнів, де було розташовано 432 балістичні ракети з 3456 боєголовками, 89 стратегічних бомбардувальників. 963 млн дол. було передбачено на фінансування робіт за системою протиракетної оборони. Значна сума в 48,7 млрд дол. була передбачена на програму щодо модернізації озброєнь.Освіта. Американці приділяють дуже важливу увагу освіті — як середній, так і вищій. Державні кошти слугують основним джерелом фінансування. Кошти на середню освіту виділяються в основному з бюджетів штатів та органів місцевого самоврядування (на 93 %). Урядам штатів і органам місцевого самоврядування надано право вибору джерела фінансування. Тому в усіх 50 штатах діє велика кількість схем щодо джерел фінансування, застосовуються різні підходи до вирішення цього питання. У межах одного й того самого штату також можливі різні підходи. Прихильність до принципів ефективності та демократії знайшла своє відображення у високому ступені децентралізації систем фінансування освіти, через що бюджетні доходи на одного учня коливаються від 9447 дол. у штаті Нью-Джерсі до 3341 дол. у штаті Юта в розрахунку на рік. Частка витрат, які фінансуються урядами штатів, коливається від 91,3 % на Гаваях до 7,5 % у Нью-Гемпширі. Частка витрат, які фінансують місцеві органи управління, коливається від 89,8 % у Нью-Гемпширі до 0,1 % на Гаваях. Частка витрат, які фінансуються федеральним урядом, коливається від 16,6 % у штаті Міссісіпі до 2,7 % у Нью-Гемпширі.

Фінансування може здійснюватися трьома шляхами:

перший — за рахунок загальних бюджетних надходжень;

другий — цільові податки;

третій — проведення лотерей.

Найбільш поширена практика — за рахунок загальних бюджетних надходжень, але в 1988 р. у 28 штатах існував цільовий податок, а в 12 — проводили лотереї.

У США існують два типи шкільних округів — "незалежні" і "залежні". У "незалежних" шкільних округах самі школи мають право збирати ними ж установлені податки. У "залежних" шкільних округах школи таким правом не володіють і залежать в питаннях фінансування від органів влади вищого рівня. Більшість шкільних округів належать до типу "незалежних", і в 1990 р. у 41 штаті з незалежною системою 97,4 % надходжень від місцевих податків для підтримки системи шкільної освіти становили надходження від податку на власність.

Що стосується вищої освіти, то на початку 90-х років XX ст. 42,5 % загальних витрат вищих навчальних закладів покривалось за рахунок бюджетних коштів, у тому числі 12,4 % — за

рахунок федерального бюджету, 27,5 % — бюджетів штатів, 2,6 % — місцевих бюджетів^*20.

*20: { Цит. за: Грішнова О. А. Зарубіжний досвід фінансування освіти та перспективи його застосування в Україні // Наукові праці НДФІ. — 2000. — Вип. 10—11. — С. 214.}