Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - Розрахунковий чек

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Є кілька видів розрахункових чеків: акцептовані та неакцептовані банком, з лімітованих і нелімітованих книжок. Останні застосовуються у місцевих розрахунках за отримані товари, надані послуги, у постійних розрахунках з транспортними організаціями (оплата фрахту), з підприємствами зв'язку.

Термін дії чекової книжки – 1 рік, розрахункового чека фізичної особи – 3 місяці. Чек із чекової книжки до оплати подається протягом 10 календарних днів (рис. 2.9).

Розрахунки чеком

Рис. 2.9. Розрахунки чеком: 1 – постачальник передає товар покупцеві; 2 – покупець передає чек постачальнику; 3 – постачальник передає чек у свій банк; 4 – банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця; 5 – банк платника списує кошти з рахунку покупця товару; 6 – банк платника повідомляє платника про списання коштів; 7 – банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти; 8 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 9 – банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок

Проте чекова форма розрахунків має і певні недоліки:

– не завжди повна гарантія оплати чека, якщо у чекодавця на рахунку не буде грошей на момент пред'явлення чека;

– неможливість розрахунків чеками на великі суми;

– можливість підробки чека.

Чеки можуть використовуватися за індосаментом (передавальний надпис на зворотному боці чека). Розрізняють такі їх види:

– бланковий індосамент – власник чека ставить на його звороті свій підпис, внаслідок чого чек стає документом на пред'явника і будь-який законний власник може отримати за ним кошти в банку;

– іменний індосамент – власник ставить на звороті свій підпис і зазначає ім'я особи, якій передається право на отримання коштів за чеком;

– цільовий індосамент – власник чека вказує на звороті мету передачі чека іншій особі й обмежує можливість отримання коштів за чеком;

– безоборотний індосамент – якщо власник чека хоче обмежити або виключити можливість пред'явлення претензій за чеком у випадку його неоплата, у тексті індосамену він зазначає слова "не обертається".

Розрізняють вексель простий і переказний.

Вексель має специфічні ознаки:

– законодавчо визначену форму, яка робить його універсальним і доступним для всіх суб'єктів грошово-розрахункових відносин;

– абстрактність – у векселі зазначається не причина виникнення боргу, а лише сума грошового платежу;

– безумовність і незаперечність, що вказує на те, що боржник не має права відмовитись від сплати боргу;

– конкретність строку платежу – вексель можна виписати на строк до одного року, але переважно строк становить до 90 днів.

Прості й переказні векселі

В обігу перебувають прості й переказні векселі.

Простий (соло) вексель – цінний папір і вид кредитних грошей у вигляді строкового зобов'язання, складеного в письмовому вигляді у певній формі, що засвідчує зобов'язання одержувача позики сплатити позичальнику належний до повернення борг у зазначений строк (рис. 2.10).

Простий вексель містить просте, нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця заплатити власнику векселя після зазначеного строку певну суму.

Дещо складнішим є схема руху документів за умови розрахунку переказним векселем (рис. 2.11). Переказний вексель – це безумовний письмовий наказ, адресований однією особою (векселедавцем) іншій (платнику) і підписаний особою, яка видала вексель, про виплату на вимогу або на визначену дату суми грошей третьому учаснику (одержувачу) за його наказом або пред'явнику.

Схема обігу переказного векселя

Рис. 2.11. Схема обігу переказного векселя (тратти): 1 – видача векселя; 2 – подання векселя до акцепту (презентація); 3 – підтвердження акцепту; 4 – подання векселя до оплати; 5 – погашення векселя (оплата); 6 – вручення погашеного векселя з розпискою про отримання платежу

Переказний вексель (тратта) містить письмову вказівку векселетримача (трасанта), що адресована платнику (трасату), заплатити третій особі (ремітенту) певну суму грошей у визначений строк. Термін обігу тратти – до 90 днів.

Переказний вексель повинен мати акцепт – зобов'язання платника (трасата) оплатити цей вексель (тратту) за настання зазначеного в ньому терміну. Акцепт оформлюється написом на векселі ("Акцептований") і підписом платника. За допомогою акцепту особа, що зазначена у векселі як платник, стає акцептантом, тобто головним вексельним боржником. Акцептант відповідає за оплату векселя у зазначений термін. У разі несплати власник векселя може подати позов проти акцептанта. Акцептовані банками векселі використовуються під час надання банками позик один одному. Можливий облік (нотація) тратти – її продаж комерційному банку до настання терміну платежу. При цьому необхідний аваль – гарантія платежу авалістом (у цьому випадку комерційним банком) за траттою. Оформлюється аваль або гарантійним написом авалістом ("Як аваліст за..."), або видачею окремого документа. Передача векселів здійснюється за допомогою індосаменту – передатного напису.

В Україні вексель застосовується не як "чистий" цінний папір, а як засіб проведення господарських операцій (рис. 2.12). Навіть якщо підприємство знаходиться "на картотеці". Особливо актуальним вексельний обіг став після заборони договорів уступки вимоги і переказу боргу.

Приклад застосування векселів в Україні

Рис. 2.12. Приклад застосування векселів в Україні: учасники операцій: А – постачальник комплектуючих для заводу; Б – завод – виробник ліквідної продукції (на картотеці); В – покупець (можливо, дочірня фірма від Б); Г – фірма – продавець послуг (маркетингових, інформаційних, брокерських); 1 – А постачає Б комплектуючі на 100 од.; 2 – Б не розраховується з А (немає коштів); 3 – Б продає В ліквідну продукцію на 150 од.; 4 – В винен Б суму в 150 од.; 5 – Б видає А переказний вексель на 100 од. (платник В); 6 – А пред'являє В вексель до оплати; 7 – В проводить оплату векселя у повному обсязі (100 од.); 8 – Г проводить для Б продаж послуг на суму 50 од.; 9 – Б видає Г переказний вексель на 50 од. (платник В); 10 – Г пред'являє В вексель до оплати; 11 – В проводить оплату векселя у повному обсязі (50 од.); 12 – Г засвідчує подяку Б за здійснену операцію.

На рис. A3 та А4 (див. дод. А) наведено схеми зарахування простого та переказного векселів з чотирма учасниками.

У табл. 2.4 наведена порівняльна характеристика векселя і чека.

Таблиця 2.4. Порівняльна характеристика векселя і чека

Характеристики чека

Характеристики векселя

Оплачується після подання

Може бути документом як на подання, так і строковим

Виписується на банк

Не виписується

Ніколи не акцептується банком

Має бути акцептований платником

Переважно не перебуває в обігу, а прямо подається в банк для оплати

Обертається, переходячи від одного власника до іншого

Якщо підпис на чеку підроблений, банк може відмовитися від оплати

Підроблення підпису векселедавця не звільняє акцептанта від обов'язку оплатити вексель

Прості й переказні векселі
Акредитив
Інкасо
2.3. Маса грошей в обігу. Грошові агрегати та грошова база
2.4. Швидкість обігу грошей та закон грошового обігу
Швидкість обігу грошей
Запитання і завдання для самоперевірки
Завдання для самостійного розв'язання
Тема 3. ГРОШОВИЙ РИНОК
3.1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru