Гроші і кредит - Колодізєв О.М. - 2.4. Швидкість обігу грошей та закон грошового обігу

Грошовий обіг – це рух грошей у процесі товарного обігу, надання послуг, погашення боргових зобов'язань. У зв'язку з цим виникає запитання: яка саме кількість грошей необхідна на ринку в певний час для безперебійного забезпечення товарного обігу?

На це запитання в загальному плані дає відповідь відкритий К. Марксом закон грошового обігу, згідно з яким кількість грошей визначається як відношення суми цін товарів до кількості обігів однойменної грошової одиниці з урахуванням додаткових факторів – проданих у кредит товарів, суми взаємо-погашених платежів та платежів, для яких настав строк виплати. При цьому слід мати на увазі суму повторного обігу, де одні й ті самі гроші функціонують то як засоби обігу, то як засоби платежу. Закон грошового обігу діє там, де є товарне виробництво, товарний і грошовий обіг, а також за умови наявності різних грошових систем. Він відображає одну з головних умов підтримки ринкової рівноваги – надання стійкості купівельній спроможності грошей. Виконання вимог цього закону особливо актуальне нині, коли відійшов у історію безпосередній зв'язок грошей із золотом, а маса грошових знаків, що перебувають в обігу, має купівельну спроможність та суспільну значущість, оскільки за ними стоять реальні, визнані суспільством якісні товари. Недотримання вимог закону грошового обігу, як переконує практика, може призвести до виникнення в економіці країни значних елементів натуральних господарських зв'язків між виробниками і споживачами продукції та навіть до витіснення з господарського механізму економічних методів господарювання або до їх значного послаблення^*49.

*49: { Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 с.}

Отже, закон грошового обігу – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між кількістю потрібних для обігу грошей, цінами товарів, що підлягають реалізації, та вартістю грошей. Його суть полягає в тому, що кількість грошей, необхідних для обігу товарів, прямо пропорційна сумі їх цін і обернено пропорційна швидкості обігу однойменної грошової одиниці. Його можна виразити таким рівнянням:

, (2.7)

де – кількість грошей, необхідних для обігу товарів протягом певного часу;

– сума цін на товари, що підлягають реалізації за певний відрізок часу;

– сума цін товарів, що були продані в кредит і строк оплати яких не настав;

– швидкість обігу грошової одиниці за рік;

– сума цін товарів, що були продані в кредит і строк оплати яких настав;

– платежі, що взаємопогашаються.

Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обігу грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період. На основі відомого рівняння обміну І. Фішера величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою

, (2.8)

де – швидкість обігу грошей;

– середній рівень цін на товари та послуги;

– фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в цьому періоді;

– середня маса грошей, що перебуває в обігу за цей період^*50.

*50: { Демківський A.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005.– 528 с.}

З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту й обернено пропорційно – з обсягом маси грошей, що є в обігу.

Показник швидкості обігу грошей можна визначити і за іншими критеріями, зокрема за середньою частотою використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуванні національного доходу; середньою частотою використання грошової одиниці у здійсненні всіх видів платежів, тобто у формуванні всього грошового обігу; частотою проходження готівки через каси банків. Перший із цих показників може бути визначений як ділення обсягу національного доходу на масу грошей в обігу, другий – як відношення загального обсягу грошового обороту до М, третій – як ділення загального обсягу касових обігів усіх комерційних банків за рік на середньорічну суму готівки в обігу.