Гроші та кредит - Круш П.В. - Основні методи регулювання валютного курсу

Через істотний вплив на зовнішньоекономічні відносини, що пов'язаний з коливанням валютних курсів, державні органи мають втручатися у сферу міжнародних валютних відносин, щоб регулювати валютні курси.

Основні методи регулювання валютного курсу

Основними методами регулювання валютна інтервенція, дисконтна (облікова) політика та валютні обмеження.

Валютні інтервенції здійснюються центральними банками як протидія зниженню чи підвищенню курсу національної валюти. Валютна інтервенція являє собою купівлю чи продаж центральним банком інвалюти. Таким чином регулюються коливання курсу національної валюти. Якщо потрібно зупинити падіння курсу національної валюти, центральний банк збільшує продаж на ринку іноземної валюти. Завдяки цьому пропозиція інвалюти збільшується до рівня наявного попиту. Щоб зупинити небажане підвищення курсу національної валюти, центральний банк має збільшити купівлю інвалюти на ринку. Для підтримання курсу гривні НБУ застосовує то один, то другий з цих інструментів. Використання інструментів валютної інтервенції для регулювання курсу національної валюти потребує наявності достатнього обсягу валютних резервів, якими володіє НБУ.

Валютні інтервенції Центральних банків можуть бути ефективним методом впливу на валютні курси лише в короткостроковому періоді. Тільки валютними інтервенціями неможливо постійно забезпечити бажані рівні курсу національної валюти. Найбільш дієвими та ефективними є валютні інтервенції, які супроводжуються відповідними заходами в галузі загальноекономічної політики держави, спрямованими на зростання та підвищення ефективності національного виробництва.

До основних методів регулювання валютного курсу належить також дисконтна (облікова) політика. Суть її полягає в маніпулюванні центральним банком обліковою ставкою. Підвищення або зниження центральним банком облікової ставки впливає на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Якщо уряд ставить за мету знизити валютний курс, то центральний банк знижує обліковий відсоток, капітали переміщуються до інших країн, погіршується стан платіжного балансу, курс валюти знижується.

У період погіршення стану платіжного балансу центральний банк підвищує облікову ставку, щоб стимулювати приплив капіталу з країн, де облікова ставка нижча. Проте підвищення облікової ставки може спричинити подорожчання кредиту всередині країни і загальмувати таким чином розвиток національного виробництва.

На валютний курс впливають також валютні обмеження. Валютні обмеження скеровані на обмеження операцій з валютою, золотом та іншими валютними цінностями. Вони являють собою сукупність заходів та нормативних правил держави, встановлених у законодавчому чи адміністративному порядку, що вводяться чи відміняються залежно від економічної ситуації в країні.

В умовах розхитаності національної економіки та нестабільності національних грошей у країні можуть бути впроваджені певні заборони, обмеження, лімітування. За певних умов так сталося і в Україні. В умовах загострення економічної та фінансової кризи 90-х років ХХ ст. було впроваджено обмеження на відкриття рахунків в іноземних банках для юридичних осіб, заборонено переказувати на них інвалюту. Свою валютну виручку експортери мусили повністю або частково продавати на валютній біржі. Коли ж економічна ситуація стала виправлятися, поступово відбулося послаблення, а потім і скасування введених раніше валютних обмежень.

Валютні обмеження являють собою досить потужний, ефективний інструмент регулювання валютного курсу. Але він має переважно адміністративний характер і суперечить тенденції лібералізації валютних відносин розвинутих країн з ринковою економікою, які встановили вільне ринкове "плавання" своїх національних валют.