Гроші та кредит - Круш П.В. - Фірмовий кредит

Державним кредитом виступає кредит, одним з обов'язкових учасників якого має бути держава в особі уряду або місцевих органів самоврядування. При цьому держава може виступати в ролі позичальника або кредитора, частіше - в ролі позичальника.

Здійснюючи функцію кредитора, держава через центральний банк надає позички для вирішення загальнодержавних або місцевих проблем, для розвитку окремих галузей та регіонів, коли в них виникають потреби в грошових коштах, а можливості бюджетного фінансування вже вичерпані.

Виконуючи функцію кредитора, держава може також надавати позички комерційним банкам через аукціонний або ж прямий продаж кредитних ресурсів на ринку міжбанківських кредитів.

Переважаюча форма кредитних відносин у державному кредиті складається, коли держава виступає в ролі позичальника. У ролі позичальника держава здатна акумулювати грошові кошти на принципах поворотності для фінансування державних видатків. Кредиторами держави при цьому виступають фізичні та юридичні особи.

Як позичальник держава мобілізує додаткові грошові ресурси для покриття бюджетного дефіциту, не здійснюючи для цього емісії паперових грошей. Мобілізацію додаткових грошових ресурсів через позички держава використовує також для стабілізації грошового обігу. За наявності інфляційних процесів в економіці державні позички в населення дають змогу тимчасово зменшити його платоспроможний попит. З обігу вилучається надлишок грошової маси, кошти виходять з грошового обігу на чітко визначений термін.

Для кредиторів держави державні позики є формою збережень, інвестування грошових засобів у цінні папери, що спроможні приносити додатковий дохід.

Державний кредит, у якому держава виступає як позичальник, може бути централізованим чи децентралізованим. У централізованому державному кредиті позичальником виступає центральний фінансовий орган держави - міністерство фінансів. У децентралізованому варіанті - місцеві органи самоврядування.

За строками позички державні кредити можуть бути короткостроковими (до одного року), середньостроковими (1-5 років) та довгостроковими (понад 5 років).

Акумуляція грошей державою як позичальником відбувається за допомогою випуску державних облігацій або оформленням безоблігаційних займів. Безоблігаційні займи являють собою різного роду казначейські зобов'язання, векселі, кредитування центральним банком державного бюджету.

Облігація - цінний папір, що свідчить про внесення її володарем грошових коштів і підтверджує зобов'язання юридичної особи, яка її випустила, відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера у визначений термін та виплатити фіксований відсоток. Випускаються облігації внутрішніх державних і місцевих займів.

Серед юридичних та фізичних осіб розміщуються також казначейські зобов'язання (векселі) держави. Вони являють собою цінні папери, що засвідчують внесення їх володарями грошових коштів до бюджету і право на отримання фіксованого доходу протягом терміну володіння ними.

Дохід кредитора від набуття цінного папера держави залежить від його виду, номіналу, строку та умов випуску, темпів інфляції. Підвищення темпів інфляції для кредиторів означає збитки, зменшення їх доходів від державних цінних паперів.

Міжнародний кредит

Ще одним видом кредиту є міжнародний кредит. Він являє собою сукупність кредитних відносин, що функціонують на міжнародному рівні, коли позичковий капітал переміщується з однієї країни до іншої. Безпосередніми суб'єктами кредитних відносин на міжнародному рівні є банки, підприємства, держава, населення, міжнаціональні фінансово-кредитні інститути (Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку та інші подібні організації).

Кредитор і позичальник у міжнародному кредиті належать до різних країн. У відносинах з участю держав і міжнародних інститутів міжнародний кредит завжди виступає в грошовій формі, в системі зовнішньої торгівлі (кредитування експорту, кредитування імпорту) - і в товарній формі. Важливою ознакою міжнародного кредиту є його додатковий правовий чи економічний захист на базі приватного страхування та державних гарантій.

Класифікація міжнародного кредиту відбувається за декількома базовими ознаками. Розрізняють фірмовий, банківський та урядовий кредити.

Фірмовий кредит

Це комерційний кредит на міжнародному рівні, який виникає в разі, якщо іноземний експортер продає товар вітчизняному імпортерові з відстрочкою платежу, в кредит. Ризикованість цього кредиту для експортера робить його дорогим, бо вимагає належних гарантій погашення.

Банківський кредит

Банківський кредит як різновид міжнародного кредиту пов'язаний з участю банків у міжнародних кредитних відносинах. Позичальниками в міжнародних банківських кредитах можуть бути комерційні банки, підприємства, зокрема ті, що функціонують за участю іноземних інвесторів.

Урядовий кредит

Урядові міжнародні кредити виникають при наданні кредиту урядом однієї країни уряду іншої країни на основі укладеної між ними угоди, а також при розміщенні урядом своїх цінних паперів на зарубіжних фінансових ринках. До цього різновиду міжнародного кредиту належать і кредити, які надаються країнам міжнародними валютно-фінансовими організаціями (МВФ, МБРР, ЄБРР та ін.). Кредити цих організацій використовуються Україною для потреб свого економічного розвитку, а також для підтримки стабільності національної валюти.