Гроші та кредит - Круш П.В. - 2. Платіжний баланс. Зовнішньоекономічна політика національної економіки

Платіжний баланс

Результати зовнішньоекономічної діяльності країни знаходять своє узагальнене відображення в платіжному балансі.

Функціонально платіжний баланс - це макроекономічна модель, яка охоплює сукупність економічних операцій певної країни з іншими країнами і розробляється з метою здійснення контролю за ефективністю зовнішньоекономічної діяльності певної країни та обґрунтування економічної політики держави.

Складання платіжного балансу є обов'язковою вимогою для всіх країн - членів Міжнародного валютного фонду (МВФ). В Україні відповідальність за складання платіжного балансу покладено на Національний банк України, який координує діяльність ряду інших установ, що беруть участь у його розробленні.

Платіжний баланс розраховується в національній або іноземній валюті й складається із стандартних рахунків і статей, у яких відображуються результати відповідних зовнішньоекономічних операцій. Ці операції охоплюють товарний експорт та імпорт, надання та отримання послуг і трансфертів, продаж і купівлю активів тощо.

Платіжний баланс складається у формі бухгалтерських рахунків, що містять статистичну інформацію про торгові та фінансові угоди економічних суб'єктів країни із закордоном за певний період часу.

Рух товарів, послуг, матеріальних або інших нефінансових активів називають реальними потоками, а рух вимог та зобов'язань, що виникають у зв'язку з рухом реальних цінностей, - фінансовими потоками.

Вартісний вираз платіжного балансу відображає співвідношення між вартістю, яку одержує країна, і вартістю, що вивезена за кордон. Платіжний баланс складається або в національній, або в іноземній валюті міжнародних розрахунків, наприклад у євро.

Структура платіжного балансу:

- торговельний баланс (співвідношення між грошовими виплатами і надходженнями за всіма товарними операціями: експорт, імпорт);

- платіжні надходження за послуги (пошта, фрахтування, страхування, туризм, брокерські послуги тощо);

- грошові потоки, пов'язані з рухом капіталу (інвестиції, кредити, позики, займи, депозити в іноземних банках, виплати відсотків і дивідендів іноземним інвесторам тощо);

- грошові перекази приватних осіб, громадських організацій, державних установ (перекази грошей родичам за кордон, пенсії громадянам, доброчинні перекази, міжнародна допомога тощо).

Більшість операцій між економічними агентами пов'язані із еквівалентним обміном цінностями, тобто зустрічними економічними потоками, що врівноважують один одного. В рахунках платіжного балансу повинні відображатися обидва потоки. Тому кожна операція фіксується в рахунках платіжного балансу подвійним записом.

Наприклад, якщо українське підприємство експортувало за кордон товари вартістю 200 млн євро, ця операція буде відображена так:

Товари (млн євро) кредит - (+200);

Іноземна валюта (млн євро) дебет - (-200);

Баланс сальдо (0).

Операції відносять або до кредиту, або до дебету.

Кредит - відплив за межі країни цінностей, які мають бути компенсовані надходженням цінностей (платежів) до країни.

Дебет - надходження цінностей у країну від нерезидентів, яке має бути компенсоване відтоком цінностей за межі країни.

Платіжний баланс є рівноважним завжди - за своїм визначенням. Незбалансованими можуть бути лише окремі статті та рахунки.

Але економісти і політики, оцінюючи платіжний баланс, досить часто говорять про його дефіцит або профіцит - сальдо платіжного балансу. Така оцінка платіжного балансу є правомірною, оскільки йдеться про неповний платіжний баланс, що охоплює поточний рахунок і рахунок капітальних операцій, з якого виключається стаття "Резервні активи". Неповний платіжний баланс, визначений на цих умовах, називається балансом автономних операцій, тобто операцій, які здійснюються суб'єктами приватної економіки без участі держави. На противагу цьому операції, що пов'язані з резервними активами, здійснюються державою і називаються неавтономними.

Сальдо платіжного балансу - це різниця між надходженнями і витратами країни (кредитом та дебетом), де експорт зараховується зі знаком "+" (кредит), імпорт із знаком "-" (дебет).

Сальдо платіжного балансу може бути активним та дефіцитним (пасивним).

Активне сальдо платіжного балансу (якщо в підсумку виходить додатня величина) означає, що виробниче і невиробниче споживання країни, яке задовольняється, зокрема й за рахунок імпорту, менше за вироблений національний продукт. Звідси перевищення валютних надходжень від експорту над витратами валюти від імпорту.

Дефіцитне сальдо платіжного балансу (якщо в підсумку від'ємне підсумкове сальдо) - означає, що країна споживає більше, ніж виробляє. У неї немає чого продати на суму, еквівалентну її закупівлям за кордоном.

Кожна країна прагне до нульового сальдо платіжного балансу, для чого застосовуються такі заходи:

- валютна інтервенція - втручання національного банку в операції на валютному ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на національну валюту;

- скорочення зовнішньоекономічних зв'язків;

- зміни внутрішньої фіскальної і грошово-кредитної політики;

- зміни валютного курсу.

Управління платіжним балансом національної економіки знаходить своє відображення в реалізації зовнішньоекономічної політики держави.

Платіжний баланс
Зовнішньоекономічна політика держави
3. Рівновага товарного, грошового та зовнішнього ринків
Відкрита і закрита економіка
Рівновага товарного, грошового та зовнішнього ринків
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
ПЕРЕДМОВА
ТЕМА1. ПОХОДЖЕННЯ, СУТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
1.1. Економічна сутність грошей та концепції їх походження
1.2. Історичні аспекти зміни форми грошей та їх характеристика
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru