Гроші та кредит - Михайловська І.М. - 8.1. Теорії кредиту. Необхідність, суть та функції кредиту

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

8.1. Теорії кредиту. Необхідність, суть та функції кредиту.

8.2. Види кредиту.

8.3. Сутність, організація та технологія банківського кредитування.

8.4. Роль кредиту в умовах розвитку національної економіки та його межі.

8.1. Теорії кредиту. Необхідність, суть та функції кредиту

У світовій економічній науковій думці обґрунтовуються і визначаються дві концепції теорії кредиту - натуралістична і капіталоутворююча.

Основоположниками натуралістичної теорії кредиту були англійські економісти А. Сміт (1723-1790) і Д.Рікардо (1772-1823).

Найважливіші положення натуралістичної теорії кредиту: > об'єкт кредиту - натуральні блага (матеріальні цінності), а не гроші;

> кредит - спосіб перерозподілу існуючих у певному суспільстві цінностей, тому що це рух натуральних речовин;

> банки - це посередники, які не відіграють ролі у створенні кредиту;

> відсутня роль кредиту у сприянні розширеного капіталістичного відтворення;

> відсутнє з'ясування різниці між позичковим і реальним капіталом, позичковий капітал розглядається лише як відображення нагромадження реального капіталу.

Таким чином, представники натуралістичної теорії розглядали кредит як засіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визначаючи ролі банків у створенні кредиту. Проте слід зазначити заслугу представників натуралістичної теорії в обґрунтуванні ряду положень щодо кредиту:

> кредит сам собою не може створювати реального капіталу, який виникає тільки у процесі виробництва;

> кредит залежить від прибутку, не створює реального капіталу. Основоположниками капіталоутворюючої теорії кредиту були

англійські економісти Дж. Ло (1671-1729), Г. Маклеод (друга половина XIX століття), австрійський економіст Й. Шумпетер та німецький економіст А. Ган (XX століття).

Основні положення капіталоутворюючої теорії кредиту:

> кредит може створювати багатства і капітал, з ним ототожнюються гроші;

> банки - не посередники, вони відіграють значну роль у створенні кредиту і капіталу;

> кредит і банки - вирішальні фактори розвитку виробництва, здатні запобігти економічним кризам, інфляції, забезпечити процвітання суспільства.

Проте помилковість концепції цих економістів полягала у виправданні експансії та інфляції. Раціональні положення капіталоутворюючої теорії кредиту були використані Дж.Кейнсом, який відмовився від ідеї щодо безмежних капіталотворчих можливостей кредиту та банків і вважав, що поряд з кредитними інструментами слід використовувати інші заходи для регулювання економіки.

Кредит - від лат. creditum - позичка, credo - вірю [1, с.238].

У науковій літературі можна виділити декілька підходів до визначення поняття категорії кредиту.

Наприклад, М.П.Денисенко визначає: "кредит-позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Це форма руху позичкового капіталу" [4, с 78].

М.М. Александрова, С. О. Маслова визначають кредит як об'єктивну вартісну категорію, складову частину товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин [1, с 196]. В.Д. Лагутін дає таке визначення: "кредит - це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу" [6, с 14].

Аналіз різних точок зору зарубіжних та вітчизняних авторів щодо визначення поняття кредиту дав можливість розкрити цю категорію через визначення, запропоноване Б.С. Івасів [3, с.268] - "кредит - це економічні відносини, що виникають між кредиторами і позичальниками з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати".

Таким чином, кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин.

У сучасних умовах кредитні відносини набувають розвитку між:

> господарюючими суб'єктами;

> банками та населенням,

> підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням, з іншого;

> фізичними особами;

> державою, банками та окремими господарюючими суб'єктами.

У зв'язку з тим, що у позичку може надаватися вартість у грошовій та товарній формах, складовими кредитних відносин є:

> кредитно-грошові відносини;

> кредитно-товарні відносини.

Позичковий капітал - це капітал, що віддається власником у позичку і забезпечує надходження прибутку у вигляді процента.

За висновками ряду науковців [3,4], позичковий капітал - це:

* капітал - власник. Особливість полягає в тому, що він передається в тимчасове користування промисловому або торговому капіталу і повертається після закінчення терміну позички;

* капітал як товар. Об'єктом купівлі-продажу є гроші не як товар, а як капітал;

* капітал з особливою формою руху. Гроші віддаються в позику для того, щоб після закінчення терміну вони були повернуті з відсотками;

* капітал, який має специфічну форму відчуженості - не

продається з передаванням права власності, а надається в позику тобто відчужується від власника лише на певний термін і за умови повернення з позичковим процентом.

Прибуток, одержаний від позичкового капіталу, поділяється на:

> процент, що отримується позичковим кредитором;

> підприємницький прибуток, що привласнюється позичальником. Для виникнення реальних кредитних відносин потрібні такі умови:

1) наявність об'єктів кредиту - грошових чи матеріальних цінностей, щодо яких може укладатися кредитна угода;

2) наявність суб'єктів (учасників) кредитної угоди - кредитора і позичальника;

*Кредитор (лат. kreditor - позикодавець) - один з учасників стосунків, котрий надає кредит і має право вимагати від боржника сплату боргу. Кредитором може бути держава, банк, підприємство, громадянин [5, с 244].

* Позичальник - одержувач позики; сторона в кредитній угоді, від якої інша сторона (кредитор) має право вимагати повернення грошей (майна) і сплати процента. Позичальником може бути держава, юридична особа, громадянин [5, с 340].

3) наявність збігу інтересів кредитора і позичальника. Сутність кредиту як економічної категорії проявляється в його

функціях. Найбільш дискусійним в теорії кредиту є питання про функції кредиту. Ознайомлення та критичний аналіз багатьох літературних джерел дали підстави для визначення наступних функцій:

> перерозподільча - полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб передаються в тимчасове користування підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих чи особистих потреб. При реалізації цієї функції кредиту перерозподіляються як грошові кошти, так і товарні ресурси;

> емісійна (антиципаційна) - здійснення емісії грошей як платіжних засобів методом кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту), що регулює кількість грошей в обігу;

> стимулювальна - ефективне використання позики з боку позичальника, щоб на зароблені кошти не тільки повернути кредит, але й одержати прибуток;

> контрольна - здійснення взаємного контролю кредитора і позичальника за цільовим використанням кредиту і поверненням позички.

Усі функції кредиту взаємопов'язані, тільки їх взаємодія може забезпечити якісні і стійкі кредитні відносини.