Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Вимірювання грошей

Визначення грошей як того, що здебільшого приймається в оплату за товари і послуги, говорить нам, що гроші визначаються поведінкою людей. Гроші робить активом те, що люди вважають: їх прийматимуть інші, коли здійснюються платежі. Як ми бачили, багато різних активів виконувало цю роль протягом століть - від золота до паперових грошей і аж до поточних рахунків. З цієї причини таке поведінкове визначення грошей не говорить нам точно, які активи у нашій економіці слід розглядати як гроші.

Для того щоб вимірювати гроші, нам потрібне чітке визначення, які саме активи слід розглядати як гроші. Існує два способи отримання чіткого означення грошей: теоретичний підхід і емпіричний підхід.

Теоретичне і емпіричне означення грошей

Теоретичний підхід визначає гроші через застосування економічної теорії для розв'язання питання, які активи слід вважати грішми. Як ми бачили, визначальною рисою грошей є те, що їх використовують як засіб обміну. Таким чином, теоретичний підхід зосереджується на цьому аспекті і передбачає, що тільки ті активи, які чітко виступають як засіб обміну, належать до пропозиції грошей. Готівка, вклади на поточних рахунках і дорожні чеки - усі вони використовуються для оплати товарів і послуг і вочевидь функціонують як засіб обміну. Теоретичний підхід виходить з того, що показник пропозиції грошей повинен містити тільки ці активи

Теоретичний підхід, на жаль, не такий чіткий, як би хотілося. Інші активи, крім перерахованих, також функціонують значною мірою як засіб обміну. Проте вони не мають такої абсолютної ліквідності, як готівка і вклади на поточних рахунках. Клієнти брокерських фірм, наприклад, можуть виписувати чеки на вартість цінних паперів, що управляються для них фірмою. (Оскільки часто існують обмеження на право виписування чеків, наприклад, мінімальна сума, на яку можна виписати чек, то не ясно, чи ці рахунки дійсно функціонують як засіб обміну). Так само існують інші активи (ощадні рахунки в банках), які можна швидко перетворити у готівку без значних втрат вартості

З фінансових новин. Грошові агрегати

Дані про грошові агрегати ФРС (М1, М2 і МЗ) публікуються щоп'ятниці. В газеті "Wall Street Journal" ці дані містяться у стовпці "Federal Reserve Data", приклад з якого вміщено праворуч.

Перший стовпець цифр показує, що пропозиція грошей (МІ) в середньому становила 839,0 млрд. дол. за тиждень, що закінчувався 18 лютого 1991 р. Дві букви "sa" для цього стовпця означають, що дані скориговані, тобто сезонні коливання, зокрема ті, що пов'язані із закупками на Різдво, в цих даних згладжені.

Ця двозначність, що властива теоретичному підходу у визначенні того, який актив слід віднести до грошей, привела багатьох економістів до пропозиції: гроші варто визначати через більш емпіричний підхід. Іншими словами, рішення, що називати грішми, має ґрунтуватися на тому, який показник грошей спрацьовує найкраще у передбаченні динаміки змінних, яку хочуть пояснити за допомогою грошей. Наприклад, можна подивитися, який показник грошей найкраще спрацьовує при прогнозуванні темпу інфляції або ділового циклу. Далі офіційно визначити цей показник як найкращий, якому віддається перевага при визначенні пропозиції грошей На жаль, емпіричний досвід щодо того, який показник грошей найкращий, суперечливий. Показник, за допомогою якого отримують непогані прогнози в один період, може не спрацювати в другому. Показник грошей, що застосовується в прогнозах інфляції, можливо, не буде найкращим для ділового циклу.

Як бачимо, жодний підхід до вибору точного визначення грошей не є повністю задовільним. Теоретичний підхід недостатньо конкретний, щоб сказати нам, які активи слід включати або виключати з відповідного показника грошей. Емпіричний підхід стикається з труднощами, адже досвід, на якому ґрунтується встановлення привілейованого найточнішого показника грошей, є суперечливим. Проте навіть тоді, коли цей досвід був би іншим, ми не можемо бути впевнені, що показник, який добре спрацював у минулому, спрацює добре і в майбутньому. Непевність у питанні точного визначення грошей спричиняє не зовсім задовільний стан справ у цій сфері. Творцям економічної політики, що відповідальні за управління економікою, потрібно чітко знати, які компоненти пропозиції грошей існують. Інакше ці державотворці не зможуть проводити політику контролю над грошима.