Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Регулювання фінансової системи

Фінансова система є найбільш регульованим сектором американської економіки (така ж ситуація і в інших країнах: див. вставку З.2.). Політичні сили заохочували уряд проводити сильну політику, для того щоб досягати такого: (1) забезпечувати інформацією інвесторів; (2) забезпечувати стабільність фінансової системи; (3) вдосконалювати контроль над монетарною політикою; (4) заохочувати купівлю житлових будинків. Ми з'ясуємо, як ці чотири завдання привели до нинішньої

ТАБЛИЦЯ 3.5. Основні установи з регулювання фінансової системи США

системи регулювання економічного середовища. Основні установи з регулювання фінансової системи США перераховані у таблиці 3.5.

Забезпечення інформацією інвесторів

Особливою проблемою, з якою стикається окремий інвестор на певному фінансовому ринку, є те, чи потенційні інвестори безпечні. Індивід часто може оцінити якість продукту шляхом купівлі цього продукту і його випробування. Наприклад, ви можете дізнатися про якість м'яса у вашого місцевого м'ясника, купивши шматок м'яса та з'ївши його. Якщо якість не відповідає вашим вимогам, то ви будете шукати іншого м'ясника. Але деякі продукти оцінити важче. Цінні папери, якими торгують на фінансових ринках, є таким прикладом. Звичайний інвестор не може знати, чи цінний папір, що випущений фірмою, є безпечною інвестицією, чи ні. Приватні фірми, такі, як "Stanàart and Poor's Corporation" або "Moody's Investor Service", які оцінюють якість облігацій, виникають для забезпечення інформацією про якість цінних паперів. Проте громадськість може відчувати, що до інвесторів від приватних ринків надходить недостатньо інформації, що інвестори потребують захисту. Вони, отже, можуть спонукати уряд надавати більше інформації про цінні папери

Як наслідок краху фондової біржі у 1929 p., політичні вимоги до регулювання досягнули найвищої точки у Законі про цінні папери від 1933 р. і у створенні Комісії з цінних паперів та фондової біржі (SEC). Ця комісія вимагає від корпорацій, що випускають цінні папери, надавати громадськості певну інформацію про їхній продаж, активи і доходи і обмежує купівлю-продаж найбільшими акціонерами (що відомі як інсайдери) в корпорації. Вимагаючи надання цієї інформації і знеохочуючи купівлю-продаж інсайдерами, що могло б бути використане для маніпулювання курсами цінних паперів, ця комісія прагне, щоб інвестори були краще поінформовані і захищені від певного роду зловживань на фінансових ринках, що траплялося до 1933 р. Справді, в останні роки комісія була особливо активною в переслідуванні осіб та установ, що володіли конфіденційною інформацією і були втягнуті в купівлю-продаж акцій (як, наприклад, Іван Боєцький - див. вставку 29.1 у розділі 29).