Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Поліпшення контролю над монетарною політикою

Банки відіграють дуже важливу роль у визначенні пропозиції грошей. Значна частина регулювання цих фінансових посередників пов'язана із поліпшенням контролю за пропозицією грошей. Одним із таких правил є вимога, за якою всі депозитні інститути тримають певну частку своїх вкладів на рахунках у Федеральній резервній системі, яка є Центральним банком Сполучених Штатів Америки. Ця вимога дозволяє ФРС здійснювати точніший контроль над пропозицією грошей. Регулювання страхування депозитів можна також пояснити по наступних напрямках. Федеральна корпорація страхування депозитів забезпечує вкладників довір'ям до банківської системи і усуває широке банкрутство банків, яке може, в свою чергу, викликати великі неконтрольовані коливання у кількості грошей.

Сприяння купівлі будинків

Заохочення власності на житло є одним із найпопулярніших пунктів, який може обстоювати кожен американський політик. Власність на будинки розглядається як така, що формує політично зріліший електорат, відповідальніших громадян, а звідси і стабільніше суспільство. Власність на житло є важливою частиною мрії американського споживача, як і бейсбол або яблучний пиріг. Конгрес прийняв багато законів, які заохочують власність на житло. Одним із таких прикладів є вилучення процентних виплат по заставних при обчисленні федеральних подоходних податків. Іншим прикладом є створення Конгресом федеральних установ, метою яких є робити заставні доступнішими для людей, які хочуть купити будинки Також встановлювалися правила для фінансових посередників щодо сприяння розширенню власності на будинки. До 1980 року такі фінансові посередники, як ощадні і позичкові асоціації та взаємні ощадні банки, не могли надавати інші позички, крім заставних. Вважалося, що коли змушувати ощадні і позичкові асоціації та взаємні ощадні банки надавати більше позичок під заставні, то більше заставних будуть доступними, і це заохочуватиме купівлю будинків. Як ми побачимо у подальших розділах, така думка поступово втрачала зміст у 70-і роки, і банківське законодавство 1980 року, відоме як Закон про дерегулювання депозитних інститутів та про контроль за грошовим обігом, тепер дозволяє ощадним і позичковим асоціаціям та взаємним ощадним банкам надавати інші види позичок. Проте кількість цих інших позичок поки що обмежена.

Регулювання, що обмежує сплату процентів по депозитах, таке, як Q-peгyлювання, також використовувалося для стимулювання розширення власності на будинки шляхом дозволу інституціям, що випускають заставні (таким, як ощадні і позичкові асоціації та взаємні ощадні банки), сплачувати дещо вищі процентні ставки по депозитах, ніж це роблять комерційні банки. Оскільки це залучало більше коштів в інституції, що випускають заставні, вважалося, що буде більше наявних заставних. Фінансові інновації, що мали місце у 1970 роки, робили цю точку зору все менш обґрунтованою, бо такі заходи регулювання утруднили набуття коштів інституціями, що випускають заставні, коли процентні ставки по облігаціях та інших боргових інструментах зросли Як наслідок, Закон про дерегулювання депозитних інституцій і про контроль за грошовим обігом поклав початок поступовому усуненню максимальних значень процентних ставок за Q-peгулюванням.

Тепер більша частина громадськості сумнівається, чи велика кількість заходів регулювання, що описана вище, досягає намічених цілей. У подальших розділах ми проаналізуємо, чи ці заходи регулювання були успішними, і побачимо, що ринкові сили і законодавство з 1980 р. сприяли формуванню більш конкурентної фінансової системи.