Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Добір

З аналізу загальних принципів управління активами випливає, що для отримання високих прибутків банкам потрібно вдало надавати позики, щоб вони повернулися з процентом. Економічні поняття несприятливого вибору і морального ризику, які введено у попередньому розділі, забезпечують теоретичні основи для розуміння принципів, яких слід дотримуватися банкам для надання вдалих позик.

Несприятливий вибір на ринку позик простежується тому, що високий ступінь кредитного ризику (велика ймовірність невиконання зобов'язань по отриманій позичці) пов'язаний саме з тими, хто звичайно стоїть в черзі за позикою. Іншими словами, ті, що звичайно створюють можливість несприятливого вибору, найімовірніше будуть вибрані. Позичальники із надто ризиковими інвестиційними проектами можуть багато виграти, коли їхні проекти увінчаються успіхом. Тому вони найбільше бажають отримати позику. Проте зрозуміло, що, внаслідок високої ймовірності неповернення позики, вони найменш бажані позичальники.

Моральний ризик виникає на кредитному ринку тому, що у позичальників існують стимули до бажаних (аморальних з точки зору позикодавця) видів діяльності В цій ситуації цілком ймовірно, що позикодавець підпадає під небезпеку невиконання зобов'язань позичальником. Після того як позичальники отримали позику, вони намагаються інвестувати у проекти з високим ступенем ризику, тобто проекти, які обіцяють великий доход позичальникам, якщо будуть успішними. Однак великий ризик зменшує ймовірність повернення ними позики.

Для забезпечення прибутку банки повинні долати проблеми несприятливого вибору і морального ризику, які підвищують ймовірність неповернення позики. Намагання банків розв'язати ці проблеми допомагають розкрити суть таких принципів управління наданням позик: добір (перегляд) та моніторинг, або нагляд, встановлення тривалих зв'язків з клієнтами та кредитні лінії, застава і вимога компенсаційних залишків, а також нормування кредитів.

Добір і нагляд

На кредитних ринках присутня асиметрична інформація, бо позикодавці володіють меншою інформацією про інвестиційні можливості і діяльність позичальників, ніж самі позичальники. Ця ситуація призводить до двох напрямків діяльності щодо продукування інформації, які здійснюють банки: добору та нагляду. Справді, Волтер Рістон, колишній голова "Citicorp", найбільшої банківської корпорації в Сполучених Штатах, часто заявляв, що справа банків - це продукування інформації.

Добір

Несприятливий вибір на ринку позик вимагає від банків відділити несприятливі для банку позики з високим ризиком несплати по позиці від сприятливих, так щоб надані позики давали банкам прибуток. Для проведення ефективного добору банки повинні зібрати надійну інформацію про можливих позичальників. Ефективний добір і накопичення інформації разом становлять важливий принцип управління позиками.

Коли ви звертаєтесь до банку, щоб взяти позику на споживчі цілі, наприклад, позику для купівлі автомобіля або будинку, то перше, що вас попросять зробити, це заповнити форми, які містять багато запитань про ваші особисті кошти. Вас запитають про величину вашої платні, рахунки в банках, інші активи (такі, як автомобілі, страхові поліси, меблі), непогашені позики, перелік отриманих вами позик, кредитну картку і дебетові платежі на рахунку, ваш робочий стаж і хто був вашим роботодавцем. Вам також поставлять особисті запитання, такі як: вік, сімейний стан, кількість дітей. Банк використовує цю інформацію для оцінки, наскільки високим є ризик надання вам кредиту. Банк обчислює ваш "кредитний рахунок", тобто статичний вимірник, що випливає з ваших відповідей. Цей вимірник виявляє можливість виникнення у вас труднощів при сплаті платежів по позичці. Визначення міри ризику при наданні кредиту не може бути виключно науковим, а тому банк повинен також використовувати оцінки-судження. Відповідальний за позики службовець має визначити доцільність надання вам позики. Цей службовець може подзвонити на місце вашої роботи або попросити про наданням вами рекомендацій від інших людей. Свій висновок він може навіть зробити на підставі вашої поведінки чи зовнішності. (Ось чому ви повинні виглядати елегантно, коли йдете до банку по позичку).

Процес добору і накопичення інформації подібний і при наданні позички фірмі Банк збирає інформацію про прибутки і збитки (доходи) компанії, а також про її активи та пасиви. Банку також потрібна оцінка можливого майбутнього успіху цієї фірми. Отже, крім отримання інформації з таких питань, як обсяг продажу, службовець, відповідальний за надання позик, може поцікавитися майбутніми планами компанії. Наприклад, на що буде використана позика, який рівень конкуренції в галузі Цей службовець може навіть відвідати компанію особисто, щоб на власні очі побачити її діяльність. Основне полягає в тому, що як при наданні особистих позик, так і позик фірмам банкірам необхідна достовірна інформація.

Роль спеціалізації при паданні позик

Однією із загадкових рис надання позик банками є те, що вони часто спеціалізуються у наданні позик місцевим фірмам або фірмам у конкретних галузях, наприклад, в енергетиці. У певному сенсі ця поведінка виглядає дивною, бо вона означає, що банк не диверсифікує портфель своїх наданих позик і, таким чином, піддає себе більшому ризикові. Проте з іншої позиції така спеціалізація справді має зміст. Пам'ятаєте, що проблема несприятливого вибору вимагає, щоб банк розмежовував високий і невисокий рівні кредитного ризику. Для банку легше зібрати інформацію про місцеві фірми та їхню кредитоспроможність, ніж зібрати таку ж інформацію про фірми, які розташовані далеко. Так само спеціалізація у наданні позик фірмам певних галузей дає змогу банкам ліпше познайомитися з цими галузями, через що банк може краще прогнозувати, чи зможуть фірми, яким надається позика, своєчасно сплачувати платежі за свої борги.

Нагляд і примус до виконання обмежувальних умов

Після отримання позики позичальник зацікавлений у ризиковій діяльності, яка зменшує ймовірність повернення позики. Для зменшення ймовірності морального ризику банки повинні дотримуватися відомого принципу управління позиками. Цей принцип полягає в тому, що в угоді про позику містяться статті (їх називають обмежувальними умовами), які обмежують здійснення позичальниками ризикової діяльності. Наглядаючи за діяльністю позичальників щодо дотримання ними обмежувальних умов або примушуючи їх дотримуватися умов, банки переконуються, чи позичальники не ризикують за рахунок банку.

Потреба для банків здійснювати добір і нагляд пояснює, чому процвітаючі банки витрачають багато грошей на аудит та збір інформації.