Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Реєстрація і перевірка

Перший контакт комерційного банку з установою регулювання відбувається, коли банк отримує документ від Управління контролера грошового обігу (у випадку національного банку) або від керівної банківської установи штату (у випадку банку штату), що дає право на ведення банківської діяльності Цей документ називається чартером. Щоб отримати чартер, група, яка планує створення банку, повинна подати на розгляд заяву, в якій окреслено план діяльності банку. При оцінці заяви керівний орган регулювання розглядає надійність реальних можливостей банку, його менеджмент, ймовірні доходи банку, суму початкового капіталу банку. До 1980 р. установа, що надавала чартер, обов'язково вивчала питання, чи потрібний громаді новий банк. Часто чартер на новий банк не надавався на тій підставі, що його присутність могла б завдавати шкоди вже існуючим банкам. Сьогодні цей антиконкуренційний підхід, що виправдовувався намаганням запобігти банкрутству існуючих банків, не є таким сильним в установах, що здійснюють реєстрацію банків. Щойно банк зареєстровано, він зобов'язаний періодично подавати звіти (як правило, щоквартально), в яких описуються активи і пасиви банку, доходи і дивіденди, власність, операції з іноземною валютою тощо. Банки також періодично перевіряються установами з регулювання банків для встановлення їхнього фінансового стану. Наприклад, коли виникає загроза безпеці банківської системи (що мало місце в останні роки), то Управління контролера грошового обігу перевіряє великі банки декілька разів на рік. Максимальний період між перевірками банків з боку Федеральної корпорації страхування депозитів становить тридцять шість місяців, але, як правило, перевірки відбуваються частіше. Федеральна резервна система проводить перевірки що вісімнадцять місяців. З метою уникнення дублювання зусиль три федеральні установи працюють разом і, звичайно, визнають перевірки одна одної. Це означає, що національні банки перевіряє, як правило, Управління контролера грошового обігу, а банки штатів, що є членами Федеральної резервної системи, перевіряє ФРС. Банки штатів, що не є членами ФРС, перевіряються Федеральною корпорацією страхування депозитів.

Перевірки банків здійснюють ревізори банків, які без попередження відвідують банк (отже, нічого не можна приховати заздалегідь). Ревізори банків вивчають банківські книги, встановлюючи, чи відповідають вони вимогам та інструкціям, що стосуються його суми активів.

Припустімо, що банк володіє цінними паперами або надав надто ризикові позики Ревізор може примусити банк їх позбутися. Якщо ревізор вважає, що позику навряд чи повернуть, то він може змусити банк анулювати позику, що називають списанням позики. Якщо в ході перевірки ревізор відчує, що банк не має достатнього капіталу або допускає нечесну практику, то банк може стати об'єктом частіших ревізій і буде зарахований до "банків, що відчувають труднощі".

Федеральне страхування депозитів і фксд

Інколи банк, що відчуває труднощі, не може виконати своїх зобов'язань перед вкладниками і банкрутує. До того, як 1 січня 1934 р. була створена Федеральна корпорація страхування депозитів, банкрутство

банку означало, що вкладникам доводилося чекати на повернення своїх вкладених коштів доти, доки банк не був ліквідований (тобто поки його активи не були перетворені на готівку). Водночас вкладникам виплачувалася лише частина вартості їхніх вкладів. Банкрутство банків було серйозною проблемою навіть в період піднесення 1920-х років, коли кількість банкрутств становила приблизно 600 на рік Під час "великої депресії" з 1930 по 1933 рік кількість банкрутств банків становила в середньому понад 2000 на рік За ці чотири роки збанкрутувало більше третини банків. З 1934 по 1981 рік число банкрутств банків становило в середньому десять банків за рік

Причиною такого різкого зменшення кількості банкрутств банків було створення Федеральної корпорації страхування депозитів, яка початково страхувала вклади до 2500 дол., але нині страхує їх на суму до 100 000 дол. Оскільки страхування ФКСД захищає вкладників від будь-яких втрат, пов'язаних з банкрутством банку, до суми 100 000 дол., то менш ймовірно, що вкладники вилучатимуть кошти і тим самим викличуть банкрутство банку. Хоча кількість банкрутств значно зменшилась, вони все ж ще не відійшли в минуле. Понад чверть вкладів у комерційних банках не застраховані Федеральною корпорацією страхування депозитів, бо вони перевищують суму 100 000 дол. Хоча перші 100 000 дол. з 1 млн. дол. обігових сертифікатів депозитів застраховані, але решта суми не застрахована. Оскільки власники незастрахованих сум депозитів можуть мати величезні втрати, якщо банк збанкрутує, то вони вилучатимуть свої кошти з банку. Втрата вкладів внаслідок такої поведінки вкладників може призвести до банкрутства банку.

Нещодавно проблема банкрутств банків знову з'явилася в новинах. З 1981 р. кількість банкрутств банків значно зросла. У 1982 та 1983 роках банкрутувало понад 40 банків щорічно, а в 1984 р.- понад 70 банків. Цей процес досягнув кульмінації у найбільшому потрясінні на сьогоднішній день - банкрутстві "Continental Illinois National Вапк" в 1984 p., який був на цей час одним з десяти найбільших банків Сполучених Штатів. На жаль, проблема банкрутування банків не відійшла в минуле. З 1985 р. кількість банкрутств банків щорічно перевищує цифру 100, досягнувши свого піку в 1984 р.- 206, що є найбільшою кількістю за останнє півстоліття.

Федеральна корпорація страхування депозитів використовує два основні методи для керівництва банком, який збанкрутував.

Перший називається "методом виплати". При цьому методі Федеральна корпорація страхування депозитів дозволяє банку збанкрутувати і виплачує вкладникам суми до 100 000 дол (ці кошти отримані зі страхових внесків, які сплачуються банками, що придбали страхові поліси ФКСД). Після ліквідації банку ФКСД вишиковує кредиторів банку в чергу і виплачує їхню частку з виторгу від розпродажу активів. При застосуванні методу виплат клієнти, які тримали вклади понад ліміт у сумі 100 000 дол., одержують, як правило, понад дев'яносто центів на кожен долар вкладу. Щоправда, процес повернення цих сум може тривати декілька років. Метод виплат рідко використовують для гарантування вкладів збанкрутілого банку. Проте саме цей метод було застосовано в червні 1982 р. після банкрутства "Penn Square Bank of Oklahoma", середнього за розміром банку, коли багато з його позик енергетичним компаніям пропало.

При другому методі, що називають "методом купівлі і прийняття зобов'язань", Федеральна корпорація страхування депозитів реорганізовує банк, підшукавши йому партнера, який би хотів з ним злитися і приймає (бере під свій контроль) всі вклади збанкрутілого банку. Як результат, жодний з вкладників не втрачає ані пенні Федеральна корпорація страхування депозитів може допомогти партнерові по злиттю, надаючи йому субсидовані позики або купуючи менш надійні позики збанкрутілого банку. Кінцевий результат методу купівлі і прийняття полягає в тому, що ФКСД гарантує всі вклади, а не лише в межах 100 000 дол. Метод купівлі і прийняття ФКСД використовує найчастіше в роботі із збанкрутілим банком, надто коли банк великий і ФКСД остерігається, що збитки вкладників можуть стимулювати банкрутство інших банків і підприємств.

Чи страховий фонд Федеральної корпорації страхування депозитів достатньо великий?

Фонд страхування банків у сумі до 10 млрд дол (дані за 1990 р.) збільшується за рахунок річних страхових внесків у розмірі 23 центів на 100 дол. вкладів. (Конгрес тепер розглядає пропозиції по суттєвому збільшенню коштів ФКСД). Сума 10 млрд. дол., що перебуває у розпорядженні ФКСД, явно недостатня у порівнянні із загальною сумою застрахованих депозитів - 2 трлн. дол. Зрозуміло, що коли велике число банків одночасно банкрутує, то Федеральна корпорація страхування депозитів буде неспроможною виплатити всі застраховані вклади. Чи повинні всі вкладники забрати гроші з банків і заховати їх у матраци?

Якщо сума застрахованих депозитів більше ніж у 200 разів перевищує страховий фонд Федеральної корпорації страхування депозитів, то чому громадськість упевнена, що страхові вклади до 100 000 дол. перебувають у безпеці? Відповідь полягає в тому, що громадськість розуміє, що ФКСД підтримується Федеральною резервною системою та міністерством фінансів США, які володіють достатніми ресурсами для покриття великих сум при значних банкрутствах банків. У випадку з "Continental Illinois" Федеральна резервна система позичила цьому банкові, що потрапив у складне становище, понад 5 млрд. дол. (ФРС не вперше здійснила такого роду позики - див. розділ 13). Отже, важливими для громадськості є не лише кошти Федеральної корпорації страхування депозитів, але і зобов'язання уряду не допустити втрат вкладників.