Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Ранні стадії кризи

До 1980-х років федеральне страхування вкладів, здавалося, працювало винятково добре. Якщо до 1934 р. банкрутство банків було звичайним явищем і вкладники часто зазнавали збитків, то з 1934 по 1980 рік банкрутства банків були рідкістю: в середньому кількість банкрутств банків становила 15 за рік для комерційних банків і менш ніж 5 за рік для ощадних і позичкових асоціацій. Після 1981 р. картина докорінно змінилася. Банкрутства як комерційних банків, так і ощадно-позичкових асоціацій зросли більш ніж в 10 разів у порівнянні з попередніми роками. Чому це сталося? Яким чином система страхування депозитів, що, здавалося, добре працювала до 1980-х років, опинилася в такому скрутному становищі?

Ранні стадії кризи

Історія починається з вибуху фінансових нововведень у 1970-і і на початку 1980-х років (детальніше про це в розділі 13). В ці роки виникли нові фінансові інструменти і ринки, що розширило масштаби ризикової діяльності. Нові ринки фінансових ф'ючерсів, облігацій нижчої якості, мінових операцій полегшили банкам прийняття на себе додаткового ризику - загострюючи проблему морального ризику і несприятливого вибору. Нове законодавство 1980 і 1982 років, що змен-

Вставка 11.1. Історія краху двох банків - "Ваnк of New England" і "Freedom National Ваnк"

Підходи, застосовані Федеральною корпорацією страхування депозитів до управління крахом двох банків, "Ваnк of New England" і "Freedom National Ваnк", показують в дії політику "занадто великий, щоб збанкрутувати". "Ваnк of New England", розташований в Бостоні, був за розміром тридцять третьою банківською холдинговою компанією в Сполучених Штатах із активами понад 20 млрд. дол У 1980-і роки він був найактивнішим позикодавцем на придбання нерухомого майна в регіоні. Понад 30 % наданих з його портфеля позик стосувалися нерухомого майна виробничого призначення. З падінням цін на нерухоме майно в Новій Англії, що почалося наприкінці 1980-х років (вартість нерухомого майна виробничого призначення впала більш як на 25 %), значна кількість позик, наданих банком, стали невигідними. В п'ятницю 4 січня 1991 р. банк повідомив про очікувані збитки в розмірі 450 млн. дол. у четвертому кварталі, що перевищували капітал банку, який становив 255 млн. дол. Передбачаючи банкрутство банку, його вкладники вишикувались в чергу і протягом наступних сорока восьми годин вилучили понад 1 млрд. дол., значну частину через касові автомати.

Голова Федеральної корпорації страхування депозитів Уїльям Сейдман висловив свою стурбованість наслідками потенційного банкрутства: "При такому стані фінансової системи Нової Англії було б нерозумним дати зрозуміти, що вкладники великих сум залишаться незахищені". Федеральна корпорація страхування депозитів дотримувалася своєї політики "занадто великий, щоб збанкрутувати". У ніч на неділю 6 січня ФКСД припинила часове вилучення вкладів, бо погодилася гарантувати всі вклади в "Ваnк of New England" , включаючи й ті, що перевищували страховий ліміт у 100 000 дол. Для забезпечення функціонування банку до того часу, поки знайдеться покупець та можна буде застосувати метод "купівлі і прийняття", щоб жоден вкладник не зазнав збитків, ФКСД створила те, що називають "паралельним банком". У цій ситуації ФКСД створює нову .корпорацію для управління банком і відразу вкладає капітал (750 млн. дол. у випадку з "Ваnк of New England"). Федеральна корпорація страхування депозитів і покупець банку з часом вносять у банк додатковий капітал, і зрештою покупець викуповує частку ФКСД. Чистий результат цих операцій полягав у тому, що ФКСД витратила 2,3 млрд. дол. на гарантію вкладів "Ваnк of New England", третю за розміром поруку в історії Федеральної корпорації страхування депозитів. Проте після того, як все буде сказано, зроблено і витрачено, жоден із вкладників не втратить і пенні

Зовсім інше ставлення Федеральної корпорації страхування депозитів до малого неплатоспроможного банку в Гарлемі декількома місяцями раніше поставило серйозне питання про справедливість. "Freedom National Ваnк" був заснований в 1964 р. зіркою бейсболу Джекі Робін сон ом та іншими інвесторами. Незважаючи на свої малі розміри (менше 100 млн. дол. вкладів), банк був одним з найвідоміших серед тих, якими володіли темношкірі американці.

Внаслідок численних спекулятивних позик, які не були повернені, банк став неплатоспроможним у листопаді 1990 р. Через малий розмір банку ФКСД не цікавило, що банкрутство банку матиме серйозні впливи на всю банківську систему. Тому 9 листопада ФКСД прийняла рішення про закриття банку, використовуючи "метод виплат". "Freedom National Bank" був ліквідований, і вкладники великих сум отримали лише 50 центів на кожен долар вкладів, що перевищували 100 000 дол При банкрутстві банку потерпіли не лише "жирні коти". Серед найбільших вкладників були такі доброчинні організації, як Об'єднаний фонд негритянських коледжів, Національна міська ліга та декілька церков. Уїльям Сейдман описав несправедливе ставлення до "Freedom National Ваnk" у своїх свідченнях перед Конгресом: "Моєю першою заявою, коли я прийшов на цю роботу, було те, що неоднакове ставлення до великих банків, де всі вклади застраховані, і до малих банків, де клієнти незахищені, несправедливе. Я пообіцяв зробити все можливе, щоб змінити таке становище. Та через п'ять років я мушу доповісти, що всі мої зусилля були не зовсім ефективними".

шувало регулювання банківництва, відкрило нові можливості для ощадних і позичкових асоціацій та взаємних ощадних банків щодо розширення їхньої ризикової діяльності. Цим ощадним інститутам, діяльність яких майже повністю зводилася до надання позик під заставні на житло, було дозволено тримати до 40 % своїх активів у позиках на нерухоме майно виробничого призначення, до ЗО % - у споживчих позиках і до 10% - у комерційних позиках і оренді. Відразу ж за прийняттям цього законодавства регулятивні установи ощадних і позичкових асоціацій дозволили тримати до 10 % активів у акціях нижчої якості або прямих інвестиціях (звичайні акції, нерухоме майно і дочірні компанії).

Крім цього, законодавство 1980 р. збільшило суму федерального страхування вкладів з 40 000 дол на одному рахунку до 100 000 дол. і скасувало регулювання (3 про максимальні ставки по депозитах.

Банки та ощадні й позичкові асоціації, що прагнули досягнути швидкого зростання та бралися за ризикові проекти, могли тут же залучати потрібні кошти, випускаючи застраховані сертифікати депозитів великого номіналу із значно вищими процентними ставками від тих, що пропонувалися їхніми конкурентами. Без страхування депозитів високі процентні ставки напевно не спокусили б вкладників надавати банкам кошти внаслідок реалістичного побоювання, що банки можуть не повернути кошти. Проте страхування вкладів, яке гарантує уряд, забезпечує безпеку вкладів, а тому вкладники охоче тримають гроші в банках з найвищими процентними ставками.

Фінансове нововведення, яке значно полегшило для високо обігових банків мобілізацію коштів, називають брокерськими депозитами, які дають змогу вкладникам обійти обмеження в 100 000 дол. на страхування вкладів. Брокерські депозити виглядають так: вкладник великої суми в 10 млн. дол. йде до брокера, який розділяє 10 млн. дол. на 100 частин по 100 000 дол. кожну, після чого купує сертифікати депозитів на 100 000 дол. в 100 різних банках. Оскільки сума кожного сертифіката депозитів перебуває в межах ліміту на вклади в 100 000 дол. у кожному банку, то, по суті, вкладник великої суми забезпечує страхування всіх його 10 млн. дол. вкладів. Федеральні установи страхування депозитів видали в 1984 р. інструкцію, за якою заборонялися брокерські депозити, але слухання справи у федеральному суді відхилило цю заборону.

Фінансова інновація і послаблення регулювання в роки адміністрації Рейгана загострили проблему морального ризику. Крім цього, стимули до морального ризику значно зросли внаслідок історично одночасного поєднання різкого збільшення процентних ставок з кінця 1979 по 1981 рік та глибокого спаду в 1981-1982 рр. Обидва економічні процеси були викликані Федеральною резервною системою, що намагалася уповільнити темпи інфляції. Значне зростання процентних ставок спричинило швидке збільшення витрат коштів ощадно-позичкових асоціацій. Проте це збільшення зрівнювалося з вищими доходами на основні активи асоціацій, довгострокові заставні на житло (ставки по яких були зафіксовані ще в той час, коли процентні ставки були нижчими). Тоді спад 1981-1982 рр. і зниження цін на енергоносії та сільськогосподарську продукцію значно погіршили становище деяких регіонів країни, зокрема таких, як Техас, внаслідок чого спостерігалося невиконання зобов'язань по багатьох позиках ощадно-позичкових асоціацій. Збитки ощадних і позичкових інститутів становили до 10 млрд. дол. у 1981-1982 рр., і, за деякими оцінками, більше половини ощадно-позичкових асоціацій в Сполучених Штатах мали від'ємний власний капітал, тобто наприкінці 1982 р. були неплатоспроможними.