Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Розділ 19. Знаряддя монетарної політики

У тих розділах, де ми розглядали пропозицію грошей і структуру Федеральної резервної системи, згадувалося про три знаряддя, які ФРС може застосовувати для впливу на пропозицію грошей: операції на відкритому ринку, які впливають на грошову масу; зміни дисконтної ставки, що впливають на грошову масу через величину позичок за цією ставкою; зміни в резервних вимогах, що впливають на грошовий мультиплікатор. Оскільки використання цих важелів Федеральною резервною системою також впливає на економічну активність, то важливо розуміти, як ФРС застосовує їх на практиці та наскільки відносно корисним є кожен із важелів. Ми також шукатимемо відповідь на таке питання: які модифікації у використанні цих важелів для проведення політики сприятимуть вдосконаленню контролю над грошовою масою?

Операції на відкритому ринку

Операції на відкритому ринку є найважливішим знаряддям монетарної політики, бо вони - найсуттєвіший чинник змін грошової маси, головне джерело коливань пропозиції грошей. Купівля на відкритому ринку збільшує грошову масу, отже, збільшує пропозицію грошей, в той час як продаж на відкритому ринку звужує грошову масу та зменшує пропозицію грошей. (Подробиці і Т-рахунки цього механізму вміщено в розділі 15). Тепер, коли нам відомі чинники, що впливають на грошову масу, можна дослідити, як Федеральна резервна система застосовує операції на відкритому ринку як метод контролю над пропозицією грошей.

Існує два типи операцій на відкритому ринку: динамічні операції на відкритому ринку призначені змінити обсяг резервів і грошову масу; захисні операції на відкритому ринку мають на меті нейтралізувати впливи інших чинників, що впливають на грошову масу, таких, як зміни депозитів Державної скарбниці у ФРС або кількості чеків, що перебувають в процесі інкасації. ФРС проводить операції на відкритому ринку з цінними паперами Державної скарбниці та урядових інституцій, насамперед з векселями Скарбниці США 1. ФРС проводить більшість своїх операцій на відкритому ринку з цінними паперами Державної скарбниці, адже ринок цих цінних паперів є найбільш ліквідний і найбільший за обсягом купі в лі-продажу. Він має здатність витримувати суттєві обсяги операцій ФРС, не викликаючи надмірних коливань курсів, що могло б підірвати фондову біржу.

Як ми бачили у розділі 17, органом, що приймає рішення з питань операцій на відкритому ринку, є Федеральний комітет відкритого ринку (ФОМС - від "Federal Open Market Committee"). Проте фактично ці операції здійснюються торговим відділом федерального резервного банку Нью-Йорка. Найкращий спосіб побачити, як це робиться,- розглянути типовий робочий день торгового відділу, розміщеного в кімнаті на восьмому поверсі федерального резервного банку Нью-Йорка.

День у торговому відділі

Керуючий внутрішніми операціями наглядає за біржовими торговцями, що здійснюють купівлю та продаж цінних паперів. Він починає свій робочий день з читання повідомлень, що оцінюють сукупну величину резервів у банківській системі напередодні ввечері. Ця інформація про резерви допоможе йому вирішити, яка зміна резервів потрібна, щоб досягнути бажаного рівня пропозиції грошей. Він також бере до уваги поточну федеральну резервну ставку, яка дає йому певну інформацію про суму резервів у банківській системі. Якщо банківська система має велику суму резервів, то багато банків матимуть надлишок резервів, щоб позичати іншим банкам, і федеральна резервна ставка падатиме. Якщо ж обсяг резервів низький, то небагато банків матимуть надлишкові резерви для надання позичок, і федеральна резервна ставка зросте.

О 9 год. ранку цей керуючий має розмови з декількома дилерами по операціях з державними цінними паперами (діють поза приватними фірмами або комерційними банками), щоб зрозуміти, що може статися з курсами цих цінних паперів протягом дня. Після зустрічі з дилерами, близько 10 год. ранку керуючий отримує повідомлення свого дослідницького штату з детальним прогнозом, що відбудеться з окремими короткостроковими чинниками, які впливають на грошову масу (проаналізовано у розділі 18). Якщо, наприклад, передбачається зменшення кількості чеків, що перебувають в процесі інкасації, бо добра погода по всій країні прискорює доставку чеків, то керуючий знає, що йому потрібно буде проводити захист операції на відкритому ринку (купівля цінних паперів), щоб нейтралізувати очікуване звуження грошової маси, бо кількість чеків, які перебувають в процесі інкасації, зменшилася; проте якщо передбачається, що сума депозитів Державної скарбниці або іноземних депозитів у ФРС зменшиться, то захисний продаж на відкритому ринку був би потрібний, щоб нейтралізувати сподіване збільшення грошової маси. В цьому повідомленні також прогнозуються зміни державних запасів валюти. Якщо очікують зростання цих запасів, то, як ми бачили в нашій моделі пропозиції грошей у частині IV, купівля на відкритому ринку потрібна, щоб збільшити грошову масу і не допустити зменшення пропозиції грошей.

О 10 год. 15 хв. ранку керуючий (або працівник його відділу) дзвонить в Державну скарбницю, щоб порівняти свої прогнози з таких питань, як депозити Державної скарбниці, з прогнозами самої Скарбниці. Оскільки Скарбниця може мати додаткову інформацію про зміни у власних депозитах, такі прогнози допоможуть керуючому уточнити прогнози його штату. Телефонна розмова зі Скарбницею також використовується, аби дістати корисну інформацію про те, що відбудеться на ринку облігацій: наприклад, порядок і час майбутнього продажу державних цінних паперів.

Після вивчення всіх цих даних керуючий розглядає директиву від ФОМС, яка говорить йому про темп зростання декількох грошових агрегатів (виражених у певному інтервалі, скажімо, 4 %-5 % за річним темпом) та діапазон по федеральних резервах (скажімо, 10%-14%), що ФОМС хотів би досягнути. Після цього він обчислює обсяг динамічних операцій на відкритому ринку, що потрібні, аби виконати директиву ФОМС. Через поєднання необхідних захисних операцій на відкритому ринку з бажаними динамічними операціями керуючий складає "план гри" на цей день.

Весь цей процес завершується об 11 год. 15 хв. ранку. Тепер керуючий телефонує декільком членам ФОМСу і описує в загальних рисах свою стратегію. Після того як план схвалений (в часі це трохи за 11 год. ЗО хв. ранку), керуючий збирає в торговому відділі головних дилерів (близько сорока), які купують-продають державні цінні папери, і пропонує продажну ціну (якщо планується купівля на відкритому ринку). Наприклад, якщо керуючий хоче купити 250 млн. векселів Державної скарбниці, щоб збільшити грошову масу, то торговці визначають на великій дошці кількість векселів з продажною ціною, запропонованою дилерами, з пропозиціями, що розташовані за рівнем цін - від найнижчої до найвищої. Оскільки ФРС хоче отримати найнижчі можливі ціни, то вона спостерігає за списком до кінця і купує векселі доти, доки бажана кількість у сумі 250 млн. дол. не буде куплена.

Призначення ціни і здійснення угод забирає 45 хв., завершується приблизно о 12 год. 15 хв. Торговий відділ зрештою затихає, але торговці цінними паперами продовжують спостерігати за умовами на грошовому ринку і в банківських резервах. В рідкісних випадках керуючий вирішує, що потрібна додаткова кулів ля-продаж.

Інколи операції на відкритому ринку проводяться як пряма купівля або продаж цінних паперів. Проте звичайно торговий відділ укладає угоди про зворотний викуп.

У випадку угод про зворотний викуп (їх часто називають "peno"), ФРС купує цінні папери з умовою, що продавець викупить їх через короткий період часу, як правило, менше ніж за тиждень. "Peno" - звичайна тимчасова купівля на відкритому ринку і є особливо бажаним методом проведення захисної купівлі. Коли ФРС хоче здійснювати тимчасовий продаж на відкритому ринку, то вона укладає угоди про вирівняний продаж-купівлю, що іноді називають "зворотне peno". За цих угод ФРС продає цінні папери, а покупець погоджується продати їх назад ФРС у близькому майбутньому.

Переваги операцій на відкритому ринку

Операції на відкритому ринку мають декілька переваг над іншими методами монетарної політики:

1. Операції на відкритому ринку відбуваються за ініціативою ФРС, яка має повний контроль над їхнім обсягом. Цей контроль не перебуває в залежності ні від кого, як, наприклад, у випадку дисконтних операцій, за яких ФРС може заохочувати банки брати дисконтні позички, але не може прямо контролювати обсяг цих позичок.

2. Операції на відкритому ринку гнучкі і точні; їх можна застосувати до будь-якої межі. Не важить, наскільки малою є бажана зміна резервів або грошової маси; операції на відкритому ринку можуть досягати цієї зміни шляхом невеликих за розміром актів купівлі або продажу цінних паперів. Коли бажана зміна резервів або грошової маси дуже значна, то операції на відкритому ринку можуть досягнути цієї мети через дуже значну за обсягом купівлю або продаж цінних паперів.

3. Операції на відкритому ринку можна легко змінити на протилежні. Коли допускається помилка у проведенні певної операції на відкритому ринку, то ФРС може негайно змінити цю операцію на протилежну. Якщо ФРС вирішує, що пропозиція грошей зростає надто швидко, бо зроблено надто багато покупок на відкритому ринку, то вона може негайно зробити поправку через продаж на відкритому ринку.

4. Операції на відкритому ринку можна швидко здійснювати; вони не супроводжуються адміністративними зволіканнями. Коли ФРС вирішує, що хоче змінити грошову масу або резерви, то вона просто віддає наказ дилеру по операціях з цінними паперами, аби і купівля, і продаж відбувалися негайно.