Розділ 23. Попит на гроші

У попередніх розділах ми витратили багато часу і зусиль, щоб вивчити пропозицію грошей: як вона визначається та яка роль Федеральної резервної системи у цьому процесі. Тепер ми готові для дослідження ролі пропозиції грошей у визначенні рівня цін і сумарного виробництва товарів та послуг (сукупного обсягу виробництва) в економіці. Дослідження впливу грошей на економіку називається монетарною теорією, і ми розглянемо цю галузь аналітичної економії в даному і в подальших розділах.

Коли економісти посилаються на пропозицію, то слово "попит" іде слідом, і аналіз грошей не виняток. Пропозиція грошей є суттєвим будівельним блоком нашого дослідження впливу монетарної політики на економіку, бо пропозиція говорить про чинники, що впливають на кількість грошей в економіці. Не дивно, що іншою суттєвою складовою монетарної теорії є концепція попиту на гроші.

В цьому розділі з'ясовується, як теорії попиту на гроші з часом еволюціонували. Ми починаємо з класичних теорій, що опрацьовані на початку століття такими економістами, як Ірвінг Фішер, Альфред Маршал та А. С. Пігу. Далі перейдемо до кейнсіанських теорій попиту на гроші і закінчимо сучасною кількісною теорією Мілтона Фрідмана.

Центральне питання в монетарній теорії полягає в тому, до якої міри величина попиту на гроші визначається змінами у процентних ставках. Оскільки це питання вирішальне для визначення впливу грошей на сукупну економічну діяльність, ми зосередимося на ролі процентних ставок у формуванні попиту на гроші.

Кількісна теорія грошей

Кількісна теорія грошей, що розвинута економістами-класиками у дев'ятнадцятому та на початку двадцятого століття, є теорією визначення номінальної вартості сукупного доходу. Оскільки ця теорія ще й показує нам, скільки грошей нагромаджується для певної величини сукупного доходу, то вона є також теорією попиту на гроші. Найважливіша риса цієї теорії та, що процентні ставки не впливають на попит грошей.

Швидкість обігу грошей і рівняння обміну

Найчіткіший виклад класичної кількісної теорії знаходимо у відомій праці американського економіста Ірвінга Фішера "Купівельна сила грошей", що опублікована у 1911 р.1. Фішер намагався простежити зв'язок між сумарною кількістю грошей, М (пропозиція грошей), і сумарною кількістю видатків на кінцеві товари і послуги, що вироблені в даній економіці, РУ, де Р - рівень цін, а У - сукупний обсяг національного виробництва. (Сукупні видатки, РУ, вважаються також еквівалентними сукупному номінальному доходу економіки або національному ВНП). Поняття, що забезпечує зв'язок між М і РУ, називається швидкість обігу грошей (або просто швидкість - темп грошей, тобто середня кількість разів на рік, коли долар витрачається на купівлю сумарної кількості товарів і послуг, що виробляються в економіці). Швидкість (V) визначається точніше як сумарні видатки, РУ, що поділені на кількість грошей, М:

Якщо, наприклад, номінальний ВНП (РУ) на рік становить 5 трлн. дол. і кількість грошей - 1 трлн. дол., тоді швидкість становить 5. Це означає, що доларова банкнота витрачається в середньому п'ять разів для купівлі кінцевих товарів і послуг в економіці.

Помноживши обидві частини цього означення на М, ми отримаємо рівняння обміну, яке визначає співвідношення між номінальним доходом, з одного боку, та кількістю грошей і їхньою швидкістю обігу, з другого.

Рівняння обміну, отже, показує, що кількість грошей, помножена на число разів, коли гроші витрачаються у певному році, повинна дорівнювати номінальному доходу (сумарна номінальна величина, що витрачається на товари і послуги в цьому році)2.

Рівняння (23.2) є не що інше, як тотожність, тобто залежність, що правильна за означенням. Це рівняння не говорить нам, наприклад, що коли пропозиція грошей (М) змінюється, то номінальний доход (РУ) змінюється у тому ж напрями Зростання М може нейтралізуватися падінням V, що залишає МУ (і, отже, РУ) незмінними. Для перетворення рівняння обміну (тотожності) у теорію того, як визначається номінальний доход, потрібне розуміння чинників, що визначають швидкість обігу грошей.

Ірвінг Фішер твердив, що швидкість обігу визначається інституціями в економіці, що впливають на спосіб проведення індивідами операцій (трансакцій). Якщо люди використовують кредит по відкритому рахунку і кредитні картки для проведення своїх ділових операцій, а отже, гроші використовуються рідше, ніж здійснюються акти купівлі, то потрібно менше грошей для проведення операцій, що викликаються номінальним доходом (МІ стосовно до РУ), і швидкість (РУ/М) зростатиме. З іншого боку, зручніше оплатити покупки за допомогою чеків або готівки, тобто грішми. Використання більшої кількості грошей для проведення операцій, що викликаються тим же рівнем номінального доходу, веде до зменшення швидкості обігу грошей. Фішер поділяв погляд, що інституційні і технологічні зміни в економіці впливатимуть на швидкість обігу грошей тільки повільно, з часом. Тому швидкість обігу за нормальних умов буде досить постійною у короткостроковому періоді

Кількісна теорія грошей

Погляд Фішера, що швидкість обігу грошей є достатньо постійною у короткостроковому періоді, трансформує рівняння обміну в кількісні/ теорію грошей, за якою номінальний доход визначається виключно змінами кількості грошей. Коли кількість грошей (М) подвоюється, то МУ теж подвоюється, і тому повинна подвоїтися РУ, вартість номінального доходу. Щоб побачити, як працює цей механізм, припустімо, що швидкість обігу грошей становить 5 і початково номінальний доход (ВНП) становить 5 трлн. дол., а пропозиція грошей с 1 трлн. дол. Якщо пропозиція грошей подвоюється до 2 трлн. дол, тоді, згідно з кількісною теорією грошей, номінальний доход подвоїться до 10 трлн. дол. (=5x2 трлн. дол.).

Оскільки класичні економісти, так само як і Ірвінг Фішер, думали, що заробітна плата і ціни повністю гнучкі, то вони вважали, що сукупний обсяг виробництва, що виробляється економікою (У), за нормальних умов залишатиметься на рівні повної зайнятості Тому значення У в рівнянні обміну може розглядатися як достатньо постійна величина у короткостроковому періоді. Кількісна теорія грошей тоді означає, що коли М подвоюється, а V і У постійні, то значення

Р повинно подвоїтися. У нашому попередньому прикладі, коли сукупний обсяг національного виробництва є 5 трлн. дол., швидкість обігу грошей - 5 і пропозиція грошей 1 трлн. дол., показує, що рівень цін дорівнює 1, бо 1 X 5 трлн. дол. дорівнює номінальному доходу 5 трлн. дол. Коли пропозиція грошей подвоюється до 2 трлн. дол, то рівень цін повинен також подвоїтися до 2, оскільки 2X5 трлн. дол. дорівнює номінальному доходу 10 трлн. дол.

Для класичних економістів кількісна теорія грошей забезпечувала пояснення динаміки рівня цін: динаміка рівня цін випливає виключно зі змін у кількості грошей.

Кількісна теорія попиту на гроші

Позаяк кількісна теорія грошей говорить нам, скільки грошей утримується до певної величини сукупного доходу, то вона, по суті, с теорією попиту на гроші. Ми можемо побачити це, поділивши обидві сторони обміну на V, і, отже, отримаємо:

Якщо ринок грошей перебуває у рівновазі, то кількість грошей, яку люди нагромаджують (М), дорівнює величині попиту на гроші (Мгі), і можна замінити М у поданому вище рівнянні на Мл. Визначивши значення к "= І/У як постійне, бо величина V - постійна, можна записати вище подане рівняння як:

Рівняння (23.3) показує нам, що оскільки значення к постійне, бо V - постійна, то обсяг операцій, викликаний постійним рівнем номінального доходу, (РУ), визначає кількість грошей (М**), яку люди потребують. Отже, з кількісної теорії грошей Фішера випливає, що попит на гроші є виключно функцією доходу, і процентні ставки не впливають на попит на гроші.

Фішер дійшов цього висновку, вважаючи, що люди нагромаджують гроші лише для проведення ділових операцій і не мають свободи дій через кількість грошей, якою вони хочуть володіти. Попит на гроші визначається (1) обсягом ділових операцій, що залежить від рівня номінального доходу (РУ), і (2) інституціями в економіці, що впливають на спосіб здійснення людьми ділових операцій, які визначають швидкість, а отже, к.