Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Визначники сукупного обсягу виробництва

У засобах масової інформації ви часто зустрічаєте прогнози стосовно динаміки ВНП і процентних ставок, що робляться економістами і урядовими установами. Часом здається, що ці прогнози цілком випадкові, але економісти роблять їх на основі набору економічних моделей. Одна з моделей, що широко застосовується економістами-прогнозистами,- це модель ISLM, яка була розвинута Джоном Гіксом у 1937 р. Ця модель ґрунтується на аналізі, проведеному у фундаментальній книжці Джона Майнарда Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей", що була опублікована у 1936 р.1. Модель ISLM пояснює, як процентні ставки і сумарний обсяг продукції, що вироблений в економіці (сукупний обсяг продукції, або, що рівнозначно, сукупний доход) визначається за певного незмінного рівня цін.

Модель ISLM цінна не лише тому, що її можна застосувати в економічному прогнозуванні, але вона також забезпечує глибше розуміння того, як урядова політика може впливати на сукупну економічну діяльність. У розділі 25 ми побачимо застосування цієї моделі для оцінки впливу монетарної і фіскальної політики на економіку і винесемо певні уроки щодо того, як монетарна політика може проводитися найкраще.

У цьому розділі аналіз почнемо з найпростішої аналітичної системи для визначення сукупного обсягу виробництва, в якій всі економічні "дійові особи" (споживачі, фірми і т. д.), за винятком уряду, відіграють відповідну роль. Урядова фіскальна політика (видатки і податки) вводиться у цю систему пізніше, щоб побачити, як вона може впливати на визначення сукупного обсягу виробництва. Нарешті, ми з'ясуємо всі компоненти моделі ISLM, що враховують змінні монетарної політики: пропозицію грошей і процентну ставку.

Визначники сукупного обсягу виробництва

Кейнс особливо цікавився поясненням динаміки сукупного обсягу виробництва, бо хотів з'ясувати, чому мала місце "велика депресія" і як урядову політику можна застосувати для збільшення зайнятості у такій економічній ситуації. Аналіз Кейнса починається з тези, що сумарна величина попиту на обсяг виробництва в економіці є сумою чотирьох видів видатків: (1) споживчих видатків (С), сумарного попиту на споживчі товари і послуги (гамбургери, рок-концерти, відеомагнітофони тощо); (2) планових інвестиційних видатків (І), сукупних планових видатків ділових фірм на новий фізичний капітал (верстати, комп'ютери, будівлі, сировину, багатоквартирні будинки тощо) плюс планових видатків на нові житлові індивідуальні будинки; (3) урядових видатків (С), видатків уряду на всіх його рівнях на товари і послуги (друкарські машинки, авіаносці, на оплату державних службовців тощо); (4) чистого експорту чистих видатків іноземців на вітчизняні товари і послуги, що дорівнюють експорту мінус імпорт1. Сумарна величина попиту на обсяг виробництва економіки називається сукупним попитом (У***), і її можна записати так:

Застосовуючи звичні поняття з інструментарію попиту і пропозиції, Кейнс усвідомлював, що рівновага в економіці досягається, коли сумарна величина пропозиції продукції (сукупний обсяг виробленої продукції У) дорівнює величині попиту на обсяг продукції (У04*), тобто коли:

Коли задовольняється ця рівноважна умова, то виробники здатні продати весь їхній обсяг продукції, і немає підстав змінювати обсяг виробництва. Аналіз Кейнса передбачає пояснення того, які чинники впливають на кожний компонент сукупного попиту і як сума цих компонентів може викликати збільшення обсягу виробництва, що менше за можливості економіки, внаслідок чого встановлюється неповна зайнятість.

Кейнса особливо цікавило пояснення низького рівня виробництва і зайнятості в роки "великої депресії". Оскільки інфляція не була серйозною проблемою в цей період, то Кейнс припускав, що обсяг виробництва може змінюватися за відсутності змін у цінах. Кейнс припускає, що рівень цін незмінний, тому грошова сума таких змінних, як споживчі видатки, інвестиції, сукупний обсяг виробництва тощо, не повинна пристосовуватися до змін у рівні цін, що вказало б нам, наскільки реальні величини цих змінних відхилилися від початкових. Оскільки, за припущенням, рівень цін незмінний, то, говорячи у цьому розділі про зміни у номінальних кількостях, водночас маємо на увазі і зміни у реальних кількостях також.

Наше вивчення підходу Кейнса починаємо з простої аналітичної системи визначення сукупного обсягу виробництва, в якій роль уряду, обсяг чистого експорту і можливі впливи грошей та процентних ставок залишаються поза увагою. Оскільки припускається, що урядові видатки і чистий експорт дорівнюють нулю (О = 0 та NX = 0), то нам потрібно дослідити лише споживчі видатки для розуміння визначення сукупного обсягу виробництва. Ця проста аналітична система нереалістична, бо і урядові видатки, і монетарна політика залишаються поза аналізом, що викликає інші припущення, такі, як незмінний рівень цін. Проте ця модель варта уваги, бо вона забезпечує таке спрощення аналізу, яке допомагає зрозуміти визначальні чинники, що показують, як працює економіка. Така модель чітко передає кейнсіанську ідею, нібито економіка може залишатися на рівні сукупного обсягу виробництва, який нижчий за рівень повної зайнятості. Коли зрозуміємо цю просту аналітичну систему, то перейдемо до складніших, реалістичніших моделей.