Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - Мишкін Ф.С. - Зміни в сукупній пропозиції

Отже, ми підготовлені до аналізу, що станеться, коли крива сукупного попиту переміщується. Наш аналіз кейнсіанського і монетаристського підходів до сукупного попиту означає, що шість чинників може впливати на криву сукупного попиту: (1) пропозиція грошей; (2) урядові видатки; (3) чистий експорт; (4) податки; (5) оптимізм споживачів; (6) діловий оптимізм. Останні два чинники впливають на готовність до витрачання ("життєсприйняття"). Можливий вплив на криву сукупного попиту цих шести складників підсумовується в таблиці 26.1.

На графіку 26.5 зображено переміщення кривої сукупного попиту праворуч, що зумовлено будь-якою з подій, і, як наслідок, збільшення пропозиції грошей (МІ), збільшення урядових видатків (ОТ), збільшення чистого експорту ^Х), зменшення податків (ТІ) або зростання готовності споживачів і підприємців до витрачання, бо вони стають більшими оптимістами (СІ, Л). Даний графік накреслено таким чином, що початково економіка перебуває у стані тривалої рівноваги в точці 1, де початкова крива сукупного попиту (АО^ перетинає криву сукупної пропозиції в. Уп. Коли крива сукупного попиту переміщується праворуч в Ай2, то економіка переміщується у точку Iі, де і обсяг виробництва, і рівень цін зростають. Проте економіка не залишається в точці 1', бо обсяг виробництва в У| перевищує природний рівень. Заробітна плата зросте, переміщуючи криву сукупної пропозиції в положення А52, де вона, зрештою, зупиняється. Економіка, отже, переміщується вгору по кривій сукупного попиту з точки 1' до точки 2, що є точкою тривалої рівноваги - перетин Ай2 і Уп. Хоча початково

Графік 26.5. Реакція обсягу виробництва і рівня ціп па переміщення кривої сукупного попиту. Переміщення кривої сукупного попиту з АО] до АО2 переводить економіку з точки 1 у точку Г. Оскільки Уі > Утц крива сукупної пропозиції почне переміщуватися, досягаючи зрештою А5г, де обсяг виробництва повертається до Уп, а рівень цін зростає до Рг.

переміщення кривої сукупного попиту праворуч викликає зростання і рівня цін, і обсягу виробництва, кінцевим наслідком цього переміщення є тільки зростання рівня цін.

Зміни в сукупній пропозиції

Не лише зміни в сукупному попиті можуть бути джерелом коливання сукупного обсягу виробництва (діловий цикл). Зміни сукупної пропозиції також виступають цим джерелом.

Чинники, що призводять до переміщення кривої сукупної пропозиції, є тими, що впливають на витрати виробництва. Це зокрема: (1) ступінь напруженості на ринку праці; (2) сподівання інфляції; (3) намагання робітників нав'язати свій рівень реальної заробітної плати; (4) зміни виробничих витрат, що не пов'язані із заробітною платою (таких, як витрати на електроенергію). Перші три чинники переміщують криву сукупної пропозиції через вплив на витрати на заробітну плату (приблизно 70 % витрат виробництва), в той час як четвертий впливає на інші види витрат виробництва.

Напруженість на ринку праці.

Наш аналіз підходів до тривалої рівноваги показав, що коли ринок праці напружений (У > Уп), то заробітна плата і, отже, витрати виробництва зростають. Коли ж на ринку праці є надлишок робочої сили (У < У,^, то заробітна плата і витрати виробництва зменшуються. Впливи на криву сукупної пропозиції такі: коли сукупний обсяг виробництва більший за його природний рівень (У > Ущ), то крива сукупної пропозиції переміщується ліворуч, і коли сукупний обсяг виробництва менший за природний рівень (У < Уп), то крива сукупної пропозиції переміщується праворуч.

Сподіваний рівень цін.

Робітники і фірми турбуються про рівень заробітної плати в реальному вираженні (кількість товарів і послуг, що можна купити за номінальну заробітну плату). Коли рівень цін зростає, то робітник, що отримує попередню номінальну заробітну плату, зможе купити менше товарів і послуг. Робітник, що очікує зростання рівня цін, отже, вимагатиме вищої номінальної заробітної плати для утримання від зниження його реальної заробітної плати. Якщо, наприклад, робітник-будівельник Чак очікує зростання цін на 5 %, то він хотітиме зростання заробітної плати принаймні на 5 % (можливо, більше, коли він вважає, що заслуговує збільшення реальної заробітної плати). Так само, якщо роботодавець Чака знає, що споруда, яку він зводить, зростатиме в ціні тим же темпом, що й інфляція (5%), то цей роботодавець буде готовий заплатити Чакові на 5 % більше. Зростання сподіваного рівня цін веде до вищої заробітної плати, яка, в свою чергу, збільшує витрати виробництва, зменшує прибутки на одиницю продукції за кожного рівня цін і переміщує криву сукупної пропозиції ліворуч (див. графік 26.2). Отже, зростання сподіваного рівня цін викликає переміщення кривої сукупної пропозиції ліворуч. Що більше сподіване зростання рівня цін (тобто вищий сподіваний темп інфляції), то більше переміщення даної кривої ліворуч.