Курс фінансів - Кудряшов В.П. - 12.2. Характеристика державного боргу України

Державний борг України має досить складну структуру. В останні роки його загальні обсяги та співвідношення між окремими складовими змінювалися нерівномірно. Динаміка показників державного боргу України та окремих його складових відображена в табл. 12.1–12.6.

Таблиця 12.1. Динаміка показників державного боргу України, 2000–2006 pp.

Таблиця 12.2. Показники внутрішнього і зовнішнього державного боргу України за підсумками 2006 р. та станом на 31.01.2007 p., млрд грн

Ґрунтуючись на тому, що держава має борг перед внутрішніми чи зовнішніми кредиторами, державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Вважається, що наявність внутрішнього боргу є більш сприятливим фактором для фінансового розвитку країни, ніж нарощування зовнішніх запозичень. Це пов'язано з тим, що державним органам управління простіше здійснювати управління внутрішнім боргом, проводити його реструктуризацію. Крім того, виплати держави за внутрішніми зобов'язаннями є вкладами в національну економіку, а не спричинюють відтік капіталу за кордон. Разом з тим, іноземні запозичення дають змогу державним органам управління залучати додаткові фінансові ресурси з метою фінансування програм, які неможливо забезпечити за рахунок внутрішніх джерел.

Таблиця 12.3. Динаміка обсягів внутрішнього і зовнішнього державного боргу України, 2000–2006 pp.

Таблиця 12.4. Величина прямого і гарантованого державного боргу України за підсумками 2006 р. та станом на 31.01.2007 р., млрд грн

Таблиця 12.5. Величина внутрішнього державного боргу України за підсумками 2006 р. та станом на 31.01.2007 р., млрд грн

Таблиця 12.6. Обсяги зовнішнього державного боргу України за підсумками 2006 р. та станом на 31.01.2007 р., млрд грн

Гранична величина державного боргу України в 2005– 2007 pp. відображена в табл. 12.7.

Таблиця 12.7. Граничний обсяг державного боргу України в 2006–2007 pp., млрд грн

Внутрішній борг – це заборгованість державних органів управління перед іншими державними структурами та перед резидентами України. Згідно з Законом України "Про державний внутрішній борг України" до державного внутрішнього боргу належать строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. До складу внутрішнього боргу входять позики уряду, а також кредити, одержані за безумовними гарантіями уряду. Державний борг складається із заборгованості попередніх років та поточних зобов'язань. Боргові зобов'язання уряду включають випущені цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані урядом, а також одержані ним кредити. Внутрішня заборгованість містить також частину боргових зобов'язань колишнього СРСР, прийняту на себе Україною.

До внутрішнього державного боргу належать всі боргові зобов'язання держави, враховуючи адміністративно-управлінську заборгованість (зобов'язання з виплати зарплати в державних установах та інших виплат державним службовцям), борги, що виникають внаслідок залучення коштів з метою фінансування бюджетного дефіциту та зобов'язань з виплати державних пенсій. До складу внутрішнього державного боргу України входять такі зобов'язання.

1. Заборгованість КМУ перед НБУ за одержаними кредитами та коштами, вкладеними в державні боргові цінні папери.

2. Заборгованість з погашення та обслуговування боргових цінних паперів перед комерційними банками.

3. Зобов'язання щодо погашення та компенсації виплат населенню за залишками вкладів у Ощадний банк України.

4. Грошові кошти, призначені для погашення зобов'язань з виплати заробітної плати в державних установах, пенсій, стипендій та інших, передбачених законодавством, обов'язкових виплат громадянам.

5. Зобов'язання перед комерційними банками й іншими юридичними особами за гарантіями з наданих кредитів та позик.

6. Компенсація заборгованості суб'єктам підприємницької діяльності з повернення ПДВ.

Борги уряду перед НБУ є формальними і можуть бути списаними. Проте, таке списання не може не відобразитися на регулюванні параметрів макроекономічного розвитку країни, оскільки з центрального банку буде вилучена значна частина активів. Другою важливою особливістю заборгованості уряду перед НБУ є те, що її частина сформована на неринковій основі.

Кредити НБУ не можуть бути проданими на фінансовому ринку. А це значно ускладнює проведення фінансових операцій з такою заборгованістю. Що ж стосується державних облігацій, то вони можуть перебувати в обігу на фінансовому ринку, але за несприятливих умов (висока дохідність, низький попит, складність проведення конверсії та ін.) і ці інструменти не мають ринкової основи.

Особливістю заборгованості уряду перед центральним банком є те, що значна її частина зводиться до прострочених емісійних кредитів. Строки погашення і обслуговування таких позик давно пройшли, але передбачені зобов'язання урядом у повному обсязі ще не виконані. Такі кредити було видано на основі проведення додаткових первинних емісій. Неповернення боргів центральному банку вчасно є фактором, що сприяє дестабілізації макроекономічного розвитку країни. Списання боргів уряду НБУ теж не можна вважати доцільною операцією.

З метою регулювання граничних обсягів державного внутрішнього боргу Верховна Рада України, приймаючи Закон "Про Державний бюджет на поточний рік", починаючи з 1998 p., затверджує граничну суму внутрішнього та зовнішнього державного боргу на кінець періоду. Ця сума є обмеженням для проведення операцій уряду з позиками та виплатою заборгованості, що виникла у попередні періоди.

Важливою складовою внутрішнього державного боргу є заборгованість, яка виникла на основі вкладів громадян в Ощадний банк України. Загальна сума заборгованості за такими вкладами, за оцінками фахівців досягає біля 130 млрд грн. Офіційно вона не враховується в сукупній сумі державного боргу. Це пов'язано з тим, що кошти громадян, які свого часу (у період існування СРСР) було вкладено в Ощадний банк, переведено в Державний банк СРСР. Але ці вклади варто враховувати у структурі внутрішнього державного боргу. У 2005 р. Верховна Рада України прийняла рішення щодо віднесення до внутрішнього державного боргу заборгованість за ощадними вкладами на суму 130 млрд грн.

До складу зовнішнього державного боргу України входять такі основні види заборгованості (за джерелами фінансування):

1. Зобов'язання за позиками, що надані міжнародними фінансовими організаціями (МВФ, ВБ, ЄС, ЄБРР).

2. Заборгованість перед зарубіжними державами (Росією, Туркменістаном, Японією, ФРН, США та ін.).

3. Зобов'язання за позиками, наданими закордонними комерційними банками (фідуціарні кредити).

4. Заборгованість перед фізичними та юридичними особами – нерезидентами з обслуговування та погашення внутрішніх і зовнішніх позик.

Беручи за основу критерій мети залучення і використання коштів, зовнішній борг України поділять на такі групи:

1. Кредити, залучені з метою фінансування дефіциту державного бюджету та підтримки платіжного балансу країни.

2. Пов'язані кредити, надані в межах міждержавних та міжурядових домовленостей.

3. Інвестиційні кредити, залучені суб'єктами господарської діяльності під державні гарантії.

4. Довгострокові негарантовані кредити, залучен і недержавними позичальниками в межах власних проектів розвитку.

Форми державного зовнішнього боргу та джерела його фінансування зображено на рис. 12.2.

Обсяг і структуру прямого і гарантованого державного боргу України у валютах погашення відображено в табл. 12.8.

Таблиця 12.8. Прямий та гарантований державний борг України у валютах погашення, станом на 31.12.2006 р.

Рис. 12.2. Форми та джерела державного зовнішнього боргу