Міжнародні фінанси - Рогач О.І - ФІНАНСОВІ ЦЕНТРИ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

Формування і бурхливе зростання міжнародних фінансових центрів у країнах, що розвиваються, — закономірний етап у розвитку міжнародного ринку позичкових капіталів. Ці країни дедалі міцніше вростають у структуру світового господарства.

Уже в 70-ті роки фінансові центри почали спеціалізуватися на певних видах міжнародної кредитно-фінансової діяльності. Так, у Західній Європі Лондон відомий насамперед ринками євровалютних операцій, фондових цінностей, золота, ф'ючерсних угод.

Цюріх виконує роль "притулку" для міжнародних капіталів, ринку золота. Люксембург виділяється своєю фондовою біржею і як центр довгострокових позик і т.д.

Аналогічна картина склалася й в інших регіонах. Сінгапур виконує роль головного фондоакумулювального ринку регіону. Гонконг відомий як великий центр міжнародного синдикованого кредитування. Бахрейн виступає як основний близькосхідний центр короткострокових кредитів, а також як валютний, страховий ринок і ринок золота. Великими міжнародними страховими ринками є Кайманові й Бермудські острови, що орієнтуються на обслуговування потреб країн Латинської Америки.

Поряд з найбільшими транснаціональними банками розвинутих країн у країнах, що розвиваються, активно розширює свою діяльність з обслуговування міжнародного бізнесу й національний банківський капітал. Попит та пропозиція на позичковий капітал у Латинській Америці, Південно-Східній Азії та на Близькому Сході привели до розвитку в цих районах регіональних ринків капіталу. Завдяки їх появі євроринок набрав справді глобального характеру. Він охоплює центри як промислово розвинутих країн, так і держав, що розвиваються, і складається з міжнародних фінансових комплексів, які взаємодоповнюють і взаємозамінюють один одного.

Сінгапур

Перетворення Сінгапуру на світовий фінансовий центр відбувалося під впливом досить суперечливих факторів. З одного боку, Сінгапур не належить до розряду експортерів капіталу. В цій країні немає ні надлишку капіталу, ні високорозвинутої індустрії. З іншого боку, Сінгапур має вигідне географічне положення на шляхах регіональної та світової торгівлі, володіє одним із найзручніших портів у світі, практикує пільговий податковий режим. Крім того, Сінгапур є єдиним серед країн, що розвиваються, фінансовим центром з повним набором усіх необхідних складових: ринком золота, валютним ринком, ринком короткострокових та середньострокових банківських кредитів, фондовим ринком.

Гонконг

Якщо виходити з класичного визначення світового фінансового центру, Гонконг, здавалось би, ще менше, ніж Сінгапур, відповідає його вимогам. Він не тільки не володіє надлишком капіталу і серйозним економічним потенціалом, але й не є самостійною державою. Вирішальним чинником формування світового фінансового центру в Гонконгу стала його давня ключова позиція як стратегічного пункту міжнародної торгівлі Великої Британії і як важливих воріт зовнішньоекономічних зносин КНР.

Арабський Схід

Стрімке зростання прибутків нафтодобувних країн перетворило Арабський Схід на джерело капіталів, що не дістають застосування в самих арабських країнах, а тому спрямовуються на міжнародний ринок, в інші фінансові центри світу. Але, як всяке джерело, воно може вичерпатись, тим більше що країни Арабського Сходу не належать до держав, експорт капіталу яких є результатом їхнього внутрішнього розвитку. Нині Арабський Схід представляють такі центри: Кувейт, Дубай (Об'єднані Арабські Емірати), Бахрейн.

У Дубаї, наприклад, немає податку на прибуток або податку з капіталу — за винятком нафтової індустрії й національного банківського сектора. Немає і податку на прибуток, що утримується з заробітної плати (withholding tax). Дубай уклав з деякими країнами, що мають високі ставки оподатковування, угоди про запобігання подвійному оподатковуванню, завдяки чому часто фігурує в податкових планах найбільших корпорацій.

В ОАЕ немає валютного контролю, квот або торговельних бар'єрів, а імпортні мита дуже низькі. В країні відсутній і податок на прибуток, тому що пряме оподатковування суперечить традиціям ОАЕ.