Міжнародні фінанси - Рогач О.І - ВИСНОВКИ

Світові фінансові центри є найважливішою складовою світового господарства. Повсякденні операції цих центрів викликають щоденне переміщення багатомільярдних мас капіталу.

Світовий фінансовий центр — це осередок організацій (банків, бірж, фінансових і страхових компаній), які надають фінансові послуги. Світові фінансові центри можна поділити на три основні групи: 1) центри в розвинутих країнах; 2) центри в країнах, що розвиваються; 3) офшорні фінансові центри.

Основна функція фінансових центрів полягає у перерозподілі тимчасових надлишків капіталу. Формування кожного з фінансових центрів пов'язане з певними історичними та економічними передумовами, а особливості діяльності залежать від специфіки регіону, в якому вони функціонують.

Особливу групу фінансових центрів формують офшорні зони, що дають змогу суттєво мінімізувати витрати власників капіталу. Виникнення країн з перехідною економікою суттєво підвищило обсяги операцій офшорних фінансових центрів.

Основні терміни і поняття

фінансовий центр, офшор, офшорна територія, офшорний банк, керований банк, базовий банк

Контрольні запитанні та завдання

1. Визначте поняття фінансових центрів.

2. Які передумови створення фінансових центрів?

3. Які групи світових фінансових центрів можна виокремити?

4. Які найбільші світові валютні біржі Ви можете назвати?

5. Як історично сформувався Лондонський фінансовий центр?

6. Схарактеризуйте особливості провідних фінансових центрів розвинутих країн.

7. Що спричинило швидкий розвиток фінансових ринків Азії?

8. Які фінансові центри Арабського Сходу Ви знаєте і в чому полягають особливості їхнього розвитку?

9. Які особливості утворення офшорів? 10. Що таке керовані банки?

ЛІТЕРАТУРА

Матюхин Г. Г. Мировые финансовые центры. М., 1979.

Грейсон Дж. К., мл., О'Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI века. Глава XXVIII: "Новые индустриальные страны Азии" (http: // ek-lit-agava.ru/mxxisod.htm)

Козлов А. А. Перспективы тихоокеанского региона (www.exclusive.ru). Перспективы британского бюджета (http://news.bbc.co.uk./hi/russian/news). Сравнительная характеристика основных оффшорных и льготных банковских центров (http://fortnostress.com/site/).

International Capital Flows: A Challenge for the 21st Century / International Monetary Fund (www.imf.org/external/)

Malaysia Labuan IOFC. Основной финансовый международный оффшорный центр Азии (www.consumoflrshore.com/russian/banks/)

www.ft.com/markets/

Розділ 15.ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВИХ ЦЕНТРІВ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

* Зміни на фінансових ринках з появою євро

* Перспективи приєднання Лондона до єврозони

* Розвиток європейських фінансових центрів після введення євро

ЗМІНИ НА ФІНАНСОВИХ РИНКАХ З ПОЯВОЮ ЄВРО

Поява в 1999 р. безготівкового євро задовго до самої події змусила британських фінансистів усерйоз замислитися про те, що Лондон згодом може втратити статус найбільшого фінансового центру світу. Коли протягом 1997—1998 рр. стало очевидно, що Велика Британія залишається прихильною до фунта стерлінгів і не ввійде в зону євро, багато хто з аналітиків передрікали, що Лондон як великий фінансовий центр почне втрачати своє значення і витіснятиметься континентальними конкурентами. У 1998 р. навіть заговорили про початок справжньої фінансової війни між континентальним Франкфуртом і острівним Лондоном. Хоча підспудно конкуренція між цими двома містами триває вже майже півстоліття.

Довгий час розвиток Франкфурта як фінансового центру Європи стримувала зарегульованість фінансового ринку Західної Німеччини. Він став доступним і привабливим для іноземців тільки після того, як унаслідок погоджених дій німецьких політиків, банкірів і біржовиків у 70—80-ті роки у ФРН була проведена лібералізація фінансового ринку. А традиційна для німців любов до техніки сформувала для Франкфурта серйозну конкурентну перевагу — це місто перетворилося на світового технологічного лідера у фінансовій сфері завдяки застосуванню нових систем електронних біржових і банківських розрахунків.

Країни ЄС, що перейшли на євро на першій хвилі, явно симпатизували Франкфурту і намагалися зробити його новою загальноєвропейською фінансовою столицею. Розташування Європейського центрального банку у Франкфурті, фінансовій столиці локомотива євроінтеграції — Німеччини — мало стати одним з головних козирів Євросоюзу в боротьбі за фінансове лідерство з Лондоном. Франкфуртові протегував і могутній бюрократичний апарат ЄС.

У цій ситуації представники фінансового сектора Великої Британії розпочали всесвітню рекламну кампанію — вони мали намір переконати банкірів, брокерів, страховиків, що Лондон є найкращим місцем для проведення фінансових операцій у євро, навіть незважаючи на те, що Велика Британія не входить у єврозону. Перспективи розвитку фінансових центрів у контексті європейської інтегроції 295

зону. Глава Банку Англії особисто здійснив ділові турне в найбільші фінансові центри світу з метою відстояти інтереси своєї столиці. У просуванні британського експорту послуг були максимально задіяні спеціальні інституції.

Усе це привело до того, що Франкфурт мусив залишити надію, у всякому разі на найближчі роки, перехопити фінансове лідерство в Європі. У перші ж місяці після введення безготівкового євро Лондон зміцнив свої позиції основного центру торгів нової валюти. Нині обсяг щоденних торгів на Лондонській валютній біржі становить 650 млрд дол., що у 8 разів більше, ніж на Паризькій біржі, і в 6 разів більше, ніж на Франкфуртській. У Лондоні торгується близько 95 % усіх дери вати вів, н ом і нова них у євро. Тут, як і раніше, розташовано у 2 рази більше іноземних банків, ніж у Парижі й Франкфурті, разом узятих. Свідченням фінансового лідерства Сіті стала поведінка провідних банків світу: у 1998—1999 рр. американські, японські та європейські банки закривали відділення по всій Європі і переносили управління своїми європейськими операціями в Лондон.

Однак своєму успіхові Лондон завдячує не тільки ефективності РR - зусиль британців. Вони лише вміло наголосили на своїх перевагах відносно Франкфурта. Податки на прибуток у Німеччині — одні з найвищих у Європі (вище лише в країнах Скандинавії). Максимальна ставка податку на прибуток у Німеччині навіть після недавніх реформ залишається приблизно на третину вищою, ніж у Великій Британії, а фінансисти, як відомо, заробляють чимало. Через більш високі податки багато банкірів і біржовиків просто відмовляються переїжджати з Лондона у Франкфурт, оскільки номінально більш висока зарплата в Німеччині часто означає менший реальний дохід, ніж у Британії. Крім того, німецькі закони не дозволяють фінансовим установам так само легко звільняти працівників, як, наприклад, у Великій Британії. Однак робота фінансових установ багато в чому залежить від кон'юнктури ринків, і вони заінтересовані у високій мобільності робочої сили. Не маючи можливості на час рецесії позбутися частини персоналу, вони опиняються в серйозному програші.

У підсумку введення безготівкового євро тільки зміцнило позиції Лондона відносно Франкфурта. Чисті закордонні доходи фінансового сектора Великої Британії стабільно зростали протягом останніх десяти років — з менш ніж 10 млрд фунтів на рік на початку 90-х років до 15—20 млрд фунтів у середині 90-х і більш ніж до 30 млрд фунтів на рік протягом останніх трьох років. Таке зростання доходів навіть після введення в 1999 р. безготівкового євро свідчить про те, що Лондону, як і раніше, належить статус найбільшого фінансового центру Європи та світу.