Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Особливості функціонування керованих банків

Багато класичних офшорів являють собою практично незаселені острови. Вони придатні лише для реєстрації "компаній-ланок" у міжнародній торгівлі. Окремі офшорні центри не є незалежними країнами, вони можуть входити до складу держави, що уклала з тією країною, резидентом якої є потенційний засновник банку, спеціальну угоду про співпрацю у сфері оподатковування, взаємного надання інформації. Тоді особливий статус конкретної самоврядної території не буде істотною перешкодою для розголошення конкретних даних.

Умови діяльності в офшорних центрах можуть істотно різнитися. Особливу увагу варто звернути на ті правові підстави, відповідно до яких засновуваний банк звільняється від оподатковування або на підставі яких він дістає свій пільговий статус. Так, Кайманові острови є класичним офшором, тут цілком відсутня система оподатковування доходів. Це, зокрема, виключає можливість застосування штрафних податкових санкцій у тих випадках, коли заснований банк вийде за встановлені рамки при веденні своєї діяльності. Острови Джерсі та Гернсі належать до територій, де пільгові податкові режими застосовуються щодо доходів нерезидентів у тих випадках, коли їхня діяльність ведеться за межами відповідних територій. Якщо буде доведено, що підприємство, зареєстроване в такій офшорній зоні, одержало доходи з джерел на цій території, то такі доходи підлягатимуть оподаткуванню за встановленими загальними правилами.

Слід зауважити, що загальні умови оподаткування в зазначених офшорних центрах є пільговими. Максимальна ставка податку на доходи резидентів — фізичних осіб на острові Джерсі становить 20 %. Така ж сама ставка застосовується щодо прибутку резидентів — юридичних осіб. На Кіпрі, тобто в країні із загальним високим рівнем оподатковування, особливий податковий статус здобувають підприємства й організації, зареєстровані у спеціальному порядку. Порушення, аналогічне розглянутому вище, на острові Кіпр може потягти за собою утрату підприємством свого особливого статусу, що відповідно може спричинити штрафні санкції, передбачені загальними нормами податкового законодавства країни.

В офшорних центрах можуть істотно різнитися обов'язкові умови для одержання ліцензії на банківську діяльність. Спеціальні офшорні банківські зони зазвичай дають можливість одержати ліцензії різних типів. При цьому кожному типові ліцензії відповідають певні умови. Як правило, повні або необмежені ліцензії може одержати тільки банк, заснований іноземними банками з солідною репутацією. Ліцензія для проведення обмеженого кола операцій із клієнтами — юридичними особами може бути отримана в тих випадках, коли засновниками банку не є іноземні банки. Повна або необмежена ліцензія в одних офшорних центрах дозволяє власникові вести діяльність і на самій офшорній території, а в інших країнах одержання ліцензії такого типу дозволяє ведення повноцінної банківської діяльності, але тільки щодо клієнтів-нерезидентів або компаній, звільнених від податків.

У деяких випадках пільгове оподатковування доходу в офшорному центрі сполучається з тими можливостями, що надають угоди про запобігання подвійному оподатковуванню доходів і майна, укладені тією країною, у якій зареєстрована кредитна установа, що відкрила свою філію. (Особливо привабливим для заснування офшорного банку є Кіпр — країна, що надає пільговий режим оподатковування для банків з особливим статусом і одночасно має чинні угоди про запобігання подвійному оподатковуванню доходів і майна з багатьма країнами.) Вимоги й обмеження на діяльність філій іноземних банків на території окремого банківського офшорного центру можуть також різнитися. В окремих офшорних центрах встановлено обов'язкову вимогу щодо надання підтвердження того, що законодавство країни реєстрації засновника не забороняє своїм резидентам створювати філії за межами країни. Офшорні банківські центри висувають також різні вимоги щодо мінімального статутного капіталу банку. Нарешті, фінансові офшорні центри істотно різняться за своєю репутацією. Висока репутація тієї країни або території, у якій передбачається зареєструвати банк, набуває особливого значення в тих випадках, коли планується здійснення реальних операцій із залученням коштів третіх осіб. Офшорною територією з високою репутацією є, зокрема, Кайманові острови.

Відповідно до недавніх оцінок, понад 50 % світового капіталу розміщено в банках, трастових та інвестиційних компаніях офшорних країн. За останнє десятиліття кількість компаній, що відкриваються щорічно в офшорних юрисдикціях, перевищила 65 000.

У розвинутих країнах заснування звичайного банку обходиться у 2—10 мли дол. Офшорний банк із мінімальними установчими витратами можна заснувати за ЗО 000—40 000 дол., з урахуванням оплати реєстраційного збору і витрат на послуги місцевих юристів.

Особливості функціонування керованих банків

Особливою категорією офшорних банків є так звані керовані банки (administered banks), або "байки без персоналу". Такі банки функціонують на базі іншого банку, що володіє повноцінною банківською ліцензією, на основі окремого договору між ним і власником офшорного банку. Для створення "банку без персоналу" потрібна відповідна ліцензія.

Базовий банк здійснює адміністративні функції із забезпечення роботи патронованого банку. Адміністративні послуги з управління офшорними банками охоплюють оформлення документації і протоколів, ведення реєстру акціонерів, контакти з аудиторами та офіційною владою, обробку кореспонденції. Офшорний банк забезпечується банківськими комунікаціями і зареєстрованим офісом. На додаток до цих адміністративних функцій він може керувати за договором власне банківською діяльністю "банку без персоналу" — банківськими комунікаціями, випуском платіжних документів, депозитних сертифікатів, а також здійсненням валютних операцій і т. д. Банківські операції проводяться в суворій відповідності з інструкціями власників банку.

Механізм міжнародного фінансового планування передбачає створення офшорних сховищ капіталу, спрямування капіталів і доходів оптимальними податковими маршрутами, використання трансферних цін у внутріфірмових зовнішньоторговельних операціях. Міжнародні трансферні операції — інструмент, що інтенсивно освоюється компаніями країн з перехідною економікою. Однак його використання потребує глибокого пророблення організаційних, юридичних, валютно-фінансових аспектів операцій. У розвинутих країнах (насамперед у США, Великій Британії, у країнах Європейського Союзу) діє досить жорстке "антитранс-ферне", "антиофшорне" і "антидемпінгове" законодавство. Воно істотно обмежує використання схем податкового планування, проте не виключає його зовсім.

ВИСНОВКИ
Розділ 15.ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВИХ ЦЕНТРІВ У КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
ЗМІНИ НА ФІНАНСОВИХ РИНКАХ З ПОЯВОЮ ЄВРО
ПЕРСПЕКТИВИ ПРИЄДНАННЯ ЛОНДОНА ДО ЄВРОЗОНИ
РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКИХ ФІНАНСОВИХ ЦЕНТРІВ ПІСЛЯ ВВЕДЕННЯ ЄВРО
Висновки
Частина 4. Міжнародна банківська справа
Розділ 16. МІЖНАРОДНІ БАНКИ
0Б'ЄКТИВНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ МІЖНАРОДНИХ БАНКІВ
ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru