Міжнародні фінанси - Рогач О.І - СТРАТЕГІЯ КОРОТКОСТРОКОВОГО ФІНАНСУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ОПЕРАЦІЙ

• Потенційні джерела фондів

• Стратегія короткострокового фінансування міжнародних операцій

• Внутрішньокорпораційне фінансування

• Фінансування в місцевій валюті від банківських установ

• фінансування від небанківських установ

• Євровалютні інструменти короткострокового фінансування

ПОТЕНЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ФОНДІВ

Транснаціональні корпорації мають потреби в короткостроковому та довгостроковому фінансуванні. Звичайно потреба в обіговому (робочому) капіталі задовольняється за рахунок короткострокових фондів, а інвестиційні програми — за рахунок довгострокових запозичень. Але фінансова стратегія ТНК може передбачати і використання частини довгострокових ресурсів для задоволення потреб приросту обігового капіталу. Існують також альтернативні джерела фондів для фінансування зарубіжних філій. їхню класифікацію подано на рис. 21.1.

У найзагальнішому плані склад джерел фінансування виглядає таким чином:

• фонди, що генеровані із внутрішніх джерел самих іноземних філій;

• фонди із джерел корпоративної системи ТНК;

• фонди із зовнішніх щодо корпоративної системи ТНК джерел.

Теоретично джерела фінансування мають використовуватися за одночасного врахування таких вимог:

мінімізація витрат на зовнішні фонди з урахуванням нейтралізації валютно-курсового ризику; пріоритети внутрішніх джерел для мінімізації загальнокорпо-раційних податків та політичного ризику; пріоритети загальнокорпораційних потреб мінімізації консолідованих всесвітніх витрат капіталу ТНК над потребами зменшення витрат капіталу окремої філії. Але на практиці одночасне врахування таких вимог є вкрай складним завданням, тому перевагу часто віддають одному з критеріїв.

СТРАТЕГІЯ КОРОТКОСТРОКОВОГО ФІНАНСУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ОПЕРАЦІЙ

Головними детермінантами стратегії короткострокового фінансування є витрати на ресурси та оцінка ризику.

Рис. 21.1

Потенційні джерела фінансування іноземної філії

Можна визначити кілька цілей, якими керується ТНК, вирішуючи, де і яку валюту позичати:

1. Звести до мінімуму очікувані витрати. Такий підхід ігнорує ризик. Вибір позичання в даному випадку оцінюється на індивідуальній основі без урахування взаємозв'язку між припливом готівки за кредитами та припливом готівки від операцій філії. У разі форвардних контрактів ігнорування ризику може бути виправдане. В інших випадках, якщо ризик впливає на оперативні надходження готівки компанії, правомірність такого підходу стає проблематичною.

2. Зменшити до мінімуму ризик безвідносно до витрат. Зрозуміло, що в такому випадку компанія має перерозподілити всі ресурси та інвестиційні програми на користь державних цінних паперів. Це суперечить інтересам акціонерів, які прагнуть більших прибутків, та практично нереально, оскільки зникає сама основа міжнародної виробничої діяльності.

3. Враховувати очікувані витрати та систематичний ризик. Як і в першому випадку, це дає компанії змогу оцінювати різні кредити без розглядання взаємозв'язку між припливом готівки за кредитами та поточним припливом готівки від діяльності філії. Але на практиці існує невелика різниця між очікуваними витратами на позичання з урахуванням систематичного ризику та без його врахування.

4. Враховувати очікувані витрати та загальний ризик. Такий підхід базується на прагненні уникнути потенційно значних витрат від будь-яких фінансових потрясінь, проблем. У практичному плані він передбачає пріоритет стабільності надходження готівкових ресурсів над метою досягати якомога більшої прибутковості.

ТНК мають у своєму розпорядженні кілька джерел міжнародного короткострокового фінансування:

• внутрішньокорпораційні кредити;

• закордонне банківське та небанківське запозичення в місцевій валюті;

• фінансування з використанням євро валютних інструментів.