Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Кредитні операції МБРР

Увесь спектр позик, які надає МБРР, поділяється на дві великі групи — інвестиційні позики (investment lending) і системні кредити на структурну перебудову економіки (adjustment loans). Тривалий час основна частина фінансової й технічної допомоги МБРР тим своїм країнам-членам, що розвиваються, здійснювалась у вигляді надання позик під конкретні проекти. Які особливості інвестиційного кредитування Банку? МБРР є і кредитною установою, і установою розвитку. І кожний проект, що фінансується, має відповідати обом умовам, що випливають із завдань

Банку: з одного боку, сприяти економічному розвиткові країни-позичальниці; з іншого — забезпечувати повернення позичених коштів. Звичайно МБРР не фінансує повної суми витрат за проектом. Надані позики забезпечують лише витрати на фінансування загальної вартості проекту в іноземній валюті. Решта витрат має покриватися за рахунок внутрішніх джерел фінансування або інших зовнішніх джерел. Причому позичальник або держава повинні покрити деяку частку або всю суму витрат у місцевій валюті.

Традиційними об'єктами фінансування МБРР є такі елементи базової інфраструктури, як шляхи, зв'язок, транспорт і енергопостачання, які вирізняються передусім високою капіталомісткістю і відносно низькою рентабельністю. Упродовж перших двох десятиріч своєї діяльності МБРР 2/3 загального обсягу позик надавав на проекти з виробництва електроенергії й забезпечення транспортних перевезень. І хоча проекти з організації інфраструктури й досі залишаються важливою ланкою фінансової діяльності Банку, в останні роки він значно урізноманітнив свою діяльність. Акцент перенесено з традиційних проектів розвитку базової інфраструктури на ширші програми, мета яких полягає в забезпеченні економічного зростання та удосконаленні розподілу доходів. Скоротилося фінансування великих промислових проектів, значно розширилися напрями надання позик: з'явилися позики на розвиток сільського господарства, розробку родовищ нафти і газу, міське будівництво і розвиток комунально-побутових послуг, водопостачання, розвиток малих підприємств приватного сектора, удосконалення освіти, розв'язання проблеми харчування тощо. Зазнала змін і політика фінансування великих інфраструктурних проектів, насамперед тих, які завдавали шкоди навколишньому середовищу або спричиняли значне перенаселення в місцях реалізації проектів, і були приводом серйозних претензій до Банку. Так, з діяльністю МБРР пов'язано не менш як 3 % переселень у світі, в результаті яких навіть створилася категорія так званих "біженців розвитку".

За час діяльності Банку значно змінився і сам характер фінансування проектів. Проект 50-х років у певному розумінні був "замкненим" проектом. Його розробляли і контролювали іноземні консультанти, виконували іноземні підрядники та постачальники. Керували здійсненням проекту теж іноземці. Звичайно аналізові підлягали технічна і фінансова життєздатність, управління та організація проекту. Але при цьому мало уваги приділялося раціональному використанню в межах проекту наявних ресурсів країни, відповідності проекту рівневі розвитку і структурі галузі, взаємному впливу галузі на проект та проекту на подальший розвиток галузі, соціокультурним та демографічним особливостям населення країни-позичальниці.

Але вже з 70-х років проект, що фінансується Банком, являє собою інтегрований пакет товарів і послуг (поширення знань, освіти, кредит, маркетинг, інфраструктура, дослідження тощо), спрямований передусім на підвищення продуктивності праці і, відповідно, рівня життєвих стандартів позичальника. До уваги стали брати економію витрат при розробці й виборі відповідної техніки, більші можливості надані місцевим організаціям-підряд-никам, які дістали змогу самостійно готувати технічне завдання, проводити тендери й обирати фірми для виконання робіт за проектом. Почала застосовуватися система моніторингу й оцінки реалізації проекту, щоб мати змогу коригувати його в міру здійснення. Загалом більша увага стала приділятися розподілу доходів і зайнятості населення, впливу на довкілля і подолання соціальних та культурних обмежень.

Суттєвих змін зазнала стратегія фінансування розвитку, спрямована на зменшення бідності в країнах, що розвиваються. Спочатку основу діяльності МБРР становила "теорія проникнення", згідно з якою вигоди від економічного зростання в кінцевому підсумку отримують значні маси бідного населення. Але практика показала, що не бідні верстви населення, а, навпаки, заможні дістають найбільші вигоди від реалізації проектів. Тому ще з 70-х років МБРР перейшов до іншої стратеги, яка поєднує прискорене економічне зростання і безпосередню допомогу бідним верствам населення через конкретні інвестиційні програми.

Особливу увагу проектам, від яких виграють найбідніші верстви населення, МБРР почав приділяти з початку 90-х років. Була розроблена стратегія боротьби з бідністю в країнах-членах. Вона охоплює кілька напрямів:

• проведення оцінки рівня бідності всіх країн-позичальниць;

• підтримка державних заходів, спрямованих на зміцнення системи соціального захисту і розширення доступу бідних верств населення до соціальних послуг через створення цільових програм соціальної допомоги;

• пріоритет інвестуванню, здатному безпосередньо вплинути на добробут бідніших верств за допомогою підвищення продуктивності праці та залучення їх як активних членів у процес розвитку.

Безпосереднє залучення бідних груп населення до економічної діяльності здійснюється переважно через кредитування розвитку трудомісткого виробництва, зокрема землеробства і малих підприємств. Загалом же вживані МБРР заходи боротьби з бідністю охоплюють різноманітні сектори і передбачають інвестиції в розвиток системи освіти, охорону довкілля, розвиток сільської місцевості і міст, розширення економічних можливостей для жінок, охорону здоров'я, харчування, розвиток приватного сектора тощо.

На здійснення стратегії Банку з подолання бідності впливають зовнішні фактори, такі як воєнні конфлікти, фінансові кризи і т.д., але найбільшою мірою — глобалізація та інтеграція світової економіки. Сьогоднішній підхід МБРР базується на тому, що хоча глобалізація й надає нові можливості для подолання бідності, але вона створює також істотні ризики, пов'язані з маргіналізацією і зубожінням населення країн, що розвиваються. Нині заходи боротьби з бідністю розвиваються за трьома напрямами: активізація участі незаможного населення у процесі ухвалення рішень; соціальний захист від економічних негараздів, спричинених швидкими змінами у світовому середовищі; створення матеріальної бази для подолання бідності. А власне стратегія Банку переорієнтована з аналізу проблем бідності й моніторингу того, як використовуються надані ресурси, на вироблення політики допомоги для боротьби з бідністю та оцінку ефективності діяльності на основі конкретних результатів.

Як уже згадувалося, протягом багатьох років Банк зосереджував увагу на фінансуванні індивідуальних проектів, куди спрямовувалася більшість його кредитних ресурсів. Але з 80-х років МБРР почав збільшувати позики, спрямовані на загальне вдосконалення економічної політики країн, що розвиваються. Зміни у фінансовій політиці МБРР були спричинені тим, що його досвід показав — за відсутності необхідних економічних і політичних передумов навіть ефективні проекти не здатні забезпечити довгострокового економічного зростання країн, що розвиваються. Відтак важливе місце у кредитній політиці МБРР посіло так зване стабілізаційне кредитування — фінансування програм структурної перебудови і галузевої адаптації, тобто галузевих реформ, не пов'язаних з проектами. 1 в 1999 р. вперше за історію Банку обсяг кредитування структурних перетворень перевищив 50 % загальної суми зарезервованих коштів.

Загальна мета таких позик — допомога в подоланні труднощів макроекономічного характеру та усунення "їхніх причин. Так, позики структурного регулювання мають на меті фінансову підтримку трансформації економічної політики і здійснення інституційних реформ. Програми галузевих реформ охоплюють структурну перебудову найважливіших секторів економіки, зокрема оптимізацію їхньої організаційної структури і системи стимулювання (тарифів, ціноутворення, податків тощо). Політика структурного коригування здійснюється МБРР спільно з МВФ. Власне структурне регулювання пропонується МВФ у вигляді певної макроекономічної програми, а пізніше стає головною умовою надання позик Банком. Загалом програми структурної перебудови передбачають підтримку тих реформ економічної політики і господарської реорганізації, які спрямовані на зменшення незбалансованості в зовнішній торгівлі, скорочення бюджетних дефіцитів і зменшення інфляції. Такі заходи, як приватизація державних підприємств, скорочення державних видатків, девальвація національної валюти, а також експортозорієнтована політика, яку впроваджує МБРР, у цілому сприяють залученню іноземних інвестицій, розвиткові приватного підприємництва, зростанню сукупного доходу в країні-реципієнті. Однак, як правило, здійснення таких програм супроводжується скороченням субсидій для бідних верств населення, падінням доходів населення, зростанням майнового розшарування у суспільстві.

Значну частину (до 90 %) загального обсягу кредитних операцій МБРР становить технічна допомога країнам-позичаль-ницям. Більша частина (85 %) цієї допомоги спрямовується в компоненти проектів, решта — в самостійні проекти технічної допомоги. Звичайно технічна допомога МБРР передує традиційним кредитним операціям і охоплює дві великі категорії послуг — інженерно-консультаційні послуги та адміністративно-організаційну допомогу. Відповідно вона поділяється на "жорстку" — технічну допомогу на рівні проектів у сфері фізичних інвестицій та "м 'яку " — технічну допомогу інституційному розвиткові, спрямовану на розв'язання проблем у сфері розробки політики. Частка "м'якої" допомоги становить близько 2/3 загального вартісного обсягу технічної допомоги, що фінансується МБРР. Практично всі інвестиційні проекти містять компоненти технічної допомоги інституцій ному розвиткові. "М'яка" технічна допомога має як прикладне, так і політичне застосування. Вона передбачає консультування урядів країн, що розвиваються, з питань державної політики у сфері структурної перебудови економіки, освіти, захисту промисловості й розвитку приватного сектора, управління державним сектором та реформи державного апарату тощо. Звичайно питання, пов'язані з розробкою економічної політики, є дискусійними, тому керування "м'якою" допомогою та її реалізація в країнах, що розвиваються, викликає багато проблем і суперечностей.