Міжнародні фінанси - Рогач О.І - МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Страхова галузь вважається однією з головних складових і чинників стабільності світової фінансової системи і підлягає міжнаціональному та наднаціональному регулюванню з боку міжнародних організацій та неформальних об'єднань інституцій економічно розвинутих країн світу (передусім ідеться про страхові Директиви Європейського Союзу )*.

У цьому плані також слід відзначити діяльність Форуму фінансової стабільності (Financial Stability Forum), створеного за участю "Групи 10" при Банку міжнародних розрахунків. Форум у особі Міжнародної асоціації органів нагляду за страховим ринком та інших міжнародних фінансових інституцій виконує роль координатора та через стеження за дотриманням погоджених галузевих принципів регулювання фінансової (зокрема страхової) діяльності сприяє забезпеченню стабільності національних та міжнародних фінансових систем.

ЛОКАЛЬНІ РИНКИ СТРАХУВАННЯ

З макроекономічного погляду страхування розвинуте в різних типах країн нерівномірно, залежно від рівня економічного розвитку (табл. 34.2 і 34.3). Слід зауважити, шо 90 % загального обсягу страхових премій припадає на промислово розвинуті країни. Найбільші страхові ринки сформувались у США та Японії, які загалом дають понад 50 % суми премій світового страхового рин-ку(38%та14% відповідно), на країни ЄС припадає 30 %. Згадані показники слід оцінювати, беручи до уваги те, що ці країни, де мешкає лише 15 % населення світу, виробляють близько 3/4 світового ВНП.

* Директива 1973 р. визначає, що страхова компанія, яка має резиденцію в одній із країн ЄС, може розпочати свою діяльність у іншій країні ЄС, керуючись законодавством цієї країни. Директива 1988 р. дозволяє страховикам із країн ЄС здійснювати страхову діяльність без обов'язкової реєстрації в іншій країні, шо є членом ЄС. Директива 1992 р. усунула державний контроль щодо страхових продуктів, надаючи страховим компаніям право вибору цін на страхові послуги та запровадження нових страхових продуктів. Водночас державні регулятори страхової діяльності країн ЄС залишили за собою право контролю за платоспроможністю страхових компаній.

Таблиця 34.2

Розмір страхових внесків по регіонах та організаціях

Таблиця 34.3

Загальний розмір страхових внесків

Узагальненими макроекономічними показниками рівня розвитку страхування та його впливу на національну фінансову систему кожної країни є так звані страхова "пенетрація" (penetration) та "щільність" страхового захисту (density). Пенетрація — це відношення суми страхових премій, що акумулюється національним страховим ринком країни, до її валового внутрішнього продукту. Цей індикатор показує, яку частку ВВП країни витрачено на страхування. В середньому глобальна страхова пенетрація наприкінці 90-х років становила 7,5 %. Проте розбіжності між країнами та регіонами свідчать про різний рівень розвитку страхових ринків та й економіки взагалі. Так, частка страхування у ВВП США дорівнює 8,5 %, Латинської Америки — в середньому 2 % (Чилі й Панама — 3,8 %, Перу і Гватемала — 1 %), Європи—в середньому 7,5 % (Велика Британія та Швейцарія — близько 13 %, країни ЄС — 6—7 %, Чехія, Польща, Словаччина, Угорщина — близько 3 %, Росія — 3 % та Україна — 2 %).

"Щільність" страхового покриття — це грошові витрати на страховий захист у розрахунку на особу. Цей показник демонструє, наскільки окрема особа охоплена страхуванням, тобто наскільки "щільним" є страховий захист пересічного страхувальника. "Щільність" страхового захисту коливається від 4650 дол. США у Швейцарії до 1,2 дол. США у Бангладеш (США — 2920, Японія — 4000, Латинська Америка — 71, Африка — 32 в середньому, країни ЄС — 1500—2500, Чехія, Польща, Словаччина, Угорщина — 100—175, Росія — 27 і Україна — близько 6 дол. США на особу).

СВІТОВИЙ СТРАХОВИЙ РИНОК

Світовий страховий ринок є схильним до циклічного розвитку. Йдеться про циклічне зростання або зниження цін страхового захисту (ставок страхових премій) та наявність або відсутність у страховиків "ємностей" для прийняття ризиків*. Можна сказати, що циклічні коливання страхового ринку спричиняються головним чином припливом або відпливом капіталів. Це, зокрема, виявляється в періодичних змінах "жорстких", "м'яких" та "напружених" умов прийняття ризиків страховими ринками. "М'який" (soft) страховий ринок вирізняється забезпеченим попитом на страхові послуги. Попит на страхові послуги, зростання сум премій, що їх акумулюють та прибутково інвестують страховики, спричинює приплив нових капіталів та збільшення ємності страхового ринку. З часом страховий ринок перенасичується капіталом, зростає конкуренція, знижуються ставки страхових премій і, як результат, прибутковість страхових операцій. Ситуацію можуть загострювати збитковість результатів андеррайтингу (від англ. underwriting — підписання, тобто прийняття, ризиків)

* Під ємністю (capacity) у страхових операціях розуміють здатність страховика приймати ризики та нести за ними фінансову відповідальність, підтримуючи нормативно зумовлений рівень платоспроможності. Для страхувальників ємність означає загальний обсяг страхового захисту, який є наявним на ринку в даний момент часу. Ємність визначається капіталом, шо є в розпорядженні страховика, тобто головним чином сукупною вартістю акцій страхової компанії, яка також є підвладною циклічним коливанням ринку капіталів та загальноекономічної кон'юнктури. Нестача ємності характеризує ринок як напружений (tight).

окремих страхових років або катастрофічні збитки (застрахований збиток від урагану "Ендрю" склав 18 млрд дол. США, а збиток від терористичного акту у США 11 вересня 2001 p., за оцінками, може перевищувати 50 млрд дол.). Капітал "тікає" до інших галузей, і страховий ринок стає "жорстким" (hard).

Ринок вважається "жорстким" на такій стадії циклу, коли через поточну збитковість страхових операцій пропозиція страхового покриття обмежується порівняно з попитом, а високі ставки премій та жорсткі умови покриття (наприклад, підвищення розміру невідшкодованої частки збитку — франшизи) стримують зростання сум премій, що збираються. Інакше кажучи, страховики, прагнучи підвищити прибутковість страхових операцій через цінові механізми, унеможливлюють розширення страхового поля (кількості платоспроможних страхувальників), що ще більше погіршує фінансові результати страховиків та спонукає втечу капіталів із цієї частини фінансового сектора.

Отже, рух коштів каналами транскордонного страхування та міжнародного перестрахування*, міжнародне інвестування зібраних страхових премій та наднаціональне регулювання страхової діяльності дає, на нашу думку, підстави говорити, що в умовах інтернаціоналізації та глобалізації економіки сформувалися міжнародні відносини в царині страхування як складова та різновид міжнародних фінансових відносин.