Міжнародні фінанси - Рогач О.І - СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНИХ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Щодо обсягу міжнародних лізингових операцій, то тут перше місце належить США, що спричинене передусім значними податковими пільгами. У США здійснювати лізингові операції мають право банки та їхні відділення, лізингові фірми, спеціалізовані відділення з лізингу фірм—виробників обладнання, а також страхові, інвестиційні, брокерські та інші фірми. Найбільшими лізинговими фірмами є "Бенк Амерілейз Груп", "Сек'юриті Пасифік Консіде Корпорсйшн" та ін.

Понад половину всіх лізингових операцій припадає на автотранспортні засоби, а частка лізингу в нових інвестиціях у машини та обладнання в США і Великій Британії сягає однієї третини, а в ряді інших країн Заходу — однієї п'ятої. У загальному обсязі інвестицій питома вага лізингу оцінюється: у Німеччині — 16 %, Великій Британії — 36, в Ірландії — 46 %.

Загальний обсяг лізингових операцій 25 країн—членів Асоціації європейських лізингових компаній (Лізюроп) наприкінці минулого століття перевищив 85 млрд екю.

КОНВЕНЦІЯ ПРО МІЖНАРОДНИЙ ФІНАНСОВИЙ ЛІЗИНГ

Якщо в одних країнах лізингові операції регулюються спеціальними законами (наприклад, у Франції й Бельгії), то в інших або діють спеціальні підзаконні акти (Велика Британія й Австралія), або цілком відсутні як спеціальні закони, так і підзаконні акти (США, ФРН).

З метою уніфікації відповідного законодавства різних країн у 1974 р. у межах Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (ЮНЇДРУА) було створено групу з розробки правил міжнародного (зовнішнього) лізингу. її робота завершилася 28 травня 1988 р. на Міжнародній конференції з питань лізингу і факторингу в м. Оттава (Канада) прийняттям Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг (Convention on international financial leasing). У роботі конференції взяли участь представники 55 країн світу, в тому числі й Радянський Союз. У Конвенції дається погоджене на міжнародному рівні, чітке визначення поняття "міжнародний фінансовий лізинг".

Міжнародний фінансовий лізинг — це операція, в результаті якої одна юридична особа передає в розпорядження іншій матеріальне майно, попередньо придбане нею і вибране за бажанням користувача, в обмін на виплату певних фінансових внесків з урахуванням амортизації майна.

Крім того, по-перше, лізинго користувач згодом одержує право на придбання цього матеріального майна. По-друге, матеріальне майно загалом не має використовуватися в особистих цілях або для домашніх (сімейних) потреб користувача. По-третє, в Конвенції приділяється особлива увага необхідності врегулювання відносин між постачальником, орендодавцем і користувачем. Саме користувач повинен взяти на себе зобов'язання з догляду за предметом лізингу і використовувати його розважливо, підтримуючи в робочому стані й одночасно регулярно сплачуючи внески. Третя особа — постачальник — бере на себе ті самі зобов'язання відносно орендаря, шо й відносно покупця — орендодавця, хоча і не є стороною контракту про продаж майна. Орендодавець не несе відповідальності перед орендарем у разі затримки або не постачання об'єкта лізингу, за винятком тих випадків, коли це сталося безпосередньо з його вини.

Деякі види орендних операцій вилучені зі сфери дії Конвенції. Це передусім такі види оренди, за яких орендні відносини встановлюються безпосередньо між виробником (постачальником) і орендарем, тобто коли має місце звичайний договір оренди* Конвенція не поширюється на короткострокову оренду (прокат), призначену для задоволення особистих потреб орендаря.

Конвенція застосовується у випадках, коли орендодавець і орендар перебувають у різних країнах, за умови, що ці країни, а також держава, в якій розміщено комерційне підприємство постачальника обладнання, є учасниками Конвенції.

Таким чином, використання на практиці Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг дає змогу забезпечити збалансованість правових позицій учасників цих операцій і створює сприятливі умови для їхньої подальшої інтенсифікації.