Міжнародні фінанси - Рогач О.І - ПОНЯТТЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Перш ніж розглядати електронну комерцію, слід ввести таку категорію, як електронний бізнес. Це — будь-яка ділова активність, при здійсненні якої використовуються комунікаційні можливості глобальних інформаційних мереж з метою отримання прибутку.

Електронна комерція є одним з основних елементів електронного бізнесу й охоплює будь-які форми ділових угод, укладання яких здійснюється електронними засобами замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту.

Електронна комерція (ЕК) — це значна кількість різноманітних систем, починаючи від простої передачі замовлення і закінчуючи проведенням комплексу торговельних операцій (повного торговельного циклу) з використанням електронних засобів. Європейська комісія визначає електронну комерцію як

"здійснення бізнесу електронним шляхом". Таким чином, система електронної комерції дає можливість надання кількох або всіх з перелічених нижче послуг:

здійснення електронного запиту (тобто передача замовлення від клієнта до системи його виконання);

автоматичне виконання запиту (перетворення запиту на торговельну угоду);

поширення електронними засобами інформації, яка передує угоді (котирування курсів купівлі/продажу) та супроводжує її укладання (ціна та обсяг трансакції).

Крім того, ЕК охоплює такі сфери телекомунікаційних технологій, як електронна пошта, факс, технології електронного обміну даними та електронні платежі.

До електронної комерції в широкому сенсі належать навіть ті електронні системи, які не здійснюють автоматичного виконання торговельної угоди. Вузьке значення цього терміна зводиться до автоматизації всіх аспектів процесу торгівлі.

За суб'єктами електронної взаємодії ЕК можна поділити на такі основні категорії:

1. Бізнес — бізнес ( business-to- business, В2В) — перенесення міжкорпоративних операцій та ділової діяльності в Інтернет. Цей напрям ЕК охоплює всі рівні взаємодії електронними засобами між компаніями, які в такий спосіб можуть ефективно будувати дво- та багатосторонні господарські зв'язки — реалізовувати продукцію, самостійно розміщувати замовлення, здійснювати моніторинг їх виконання за допомогою баз даних постачальників тощо. Сектор "бізнес — бізнес розвивається особливо стрімко — системами В2В користується більшість фінансових компаній та відділів постачання великих корпорацій. Усередині компанії такі відділи об'єднані із системами збуту.

2. Бізнес — споживач (business-to- costomer, В2С) — електронна роздрібна торгівля, орієнтована на кінцевого споживача. Найхарактернішим прикладом цього напряму ЕК є роздрібна торгівля (інтернет-магазини, замовлення квитків тощо) в Інтернеті, спрямована безпосередньо на споживачів.

3. Бізнес — держава (business-to-administrator , В2А). Охоплює ділові зв'язки комерційних структур з державними та міжнародними організаціями. Так, останнім часом багато відомих міжнародних організацій (Всесвітній банк, МВФ) намагаються перенести в мережу частину своєї діяльності, в тому числі закупівлю товарів, користування послугами експертів, інформаційний обмін тощо. У США, наприклад, інформація стосовно державних закупівель надходить у Інтернет, і компанії можуть надсилати свої пропозиції електронними засобами. Цей сегмент ЕК поки що недостатньо розвинутий, але має добрі перспективи розвитку за умов, що уряди країн активніше використовуватимуть власні можливості для підтримки ЕК.

Найпоширенішими операціями, які дають змогу здійснювати ЕК, є:

• встановлення комерційних контактів та обмін інформацією у процесі ділового співробітництва;

• інформаційна підтримка товарів та послуг — надання детальних характеристик продукції, розміщення документації та відповідей на запитання споживачів;

• безпосередня купівля та продаж товарів і послуг;

• електронна сплата рахунків та замовлень, у тому числі за допомогою електронних платіжних систем;

• розповсюдження товарів, які можуть бути передані за допомогою електронних засобів, а також моніторинг виконання замовлень фізичних товарів;

• організація віртуальних підприємств — груп окремих спеціалістів або навіть незалежних компаній для ведення спільної комерційної діяльності.

Електронні системи відрізняються від традиційних ринків низкою параметрів. По-перше, використання комп'ютерів автоматизує процес торгівлі та власне торговельні відносини як між продавцями, так і між продавцями та клієнтами. Причому йдеться не просто про поліпшення традиційного телефонного зв'язку, а про створення принципово нового механізму торгівлі, докорінно відмінного від звичайної або телефонної торгівлі.

По-друге, переваги використання ЕК на фінансових ринках полягають у зменшенні вартості, підвищенні ефективності та поліпшенні умов управління ризиками.

Крім того, ЕК відрізняється від традиційної торгівлі за такими параметрами:

■ Відсутність прив 'язки до визначеного місцезнаходження та можливість ведення постійної багатосторонньої взаємодії між учасниками. Для ведення торгівлі стає неважливим фізичне місцезнаходження користувача, головне, щоб він мав можливість приєднатися до системи. Водночас на відміну, наприклад, від телефонної торгівлі ЕК створює можливості для взаємодії багатьох учасників (телефонні системи торгівлі можуть обслуговувати лише дві сторони). Таким чином, системи ЕК роблять міжнародну торгівлю на фінансових ринках набагато маштабнішою, ніж традиційна, створюють фунт для міжнародних альянсів та злиттів між торговельними системами.

' Легкість збільшення потужності електронних торговельних систем шляхом нарощування потужності комп ютерної системи. У традиційній торгівлі завжди береться до уваги фізична торговельна площа, а збільшення посередників у телефонній торговельній мережі призводить до підвищення вартості всього торговельного процесу. Системи ж ЕК можуть використовувати ефект масштабу і при цьому зменшувати виробничі витрати набагато ефективніше, ніж традиційні ринки. Масштабність відкриває дилерам доступ до більшої кількості користувачів, ніж раніше.

■ Значний ступінь інтегрованості ЕК. У традиційній торгівлі різні учасники торговельного процесу надають різні послуги (наприклад, оренда приміщення та управління ризиками). Системи ЕК здійснюють безпосередню обробку даних, що дає змогу інтегрувати практично всі ланки торговельного процесу, починаючи від надання інформації про товар або послугу і закінчуючи управлінням ризиками. Таким чином, електронний бізнес на сьогодні є:

• ефективним засобом проведення маркетингових досліджень та здійснення платежів;

• найкращою системою комунікацій, яка дає можливість установити та підтримувати постійний зв'язок з будь-яким абонентом у світі (за умов його підключення до мережі);

• інструментом удосконалення адміністративного та господарського управління;

• потужним джерелом економічної, фінансової та наукової інформації.

Все це зумовлює бурхливе зростання ЕК.

Водночас найповнішій реалізації потенціалу ЕК перешкоджають ряд чинників. Серед них можна умовно виділити шість блоків, а саме:

1) глобалізація — проблеми, пов'язані з мовним та культурним розмаїттям світової спільноти користувачів електронних мереж;

2) договірно-правові та фінансові проблеми — ускладнення, пов'язані з укладанням угод через Інтернет, що виникають під час визначення часу, місця, юридичного статусу такої угоди, а також особливостей оподаткування;

3) права інтелектуальної власності — товари, поширювані електронними засобами, можуть бути легко скопійовані;

4) таємність та безпека — проблеми створення ефективних та надійних механізмів забезпечення конфіденційності, автен-тифікації (можливість для кожної із сторін угоди пересвідчитися в реальному існуванні одна одної) та цілковитого виконання всіх положень угоди. Більшість механізмів таємності та безпеки на сьогодні передбачає сертифікацію третьою стороною (спеціалізованою установою або державою), що потребує створення глобальної сертифікаційної системи;

5) взаємодія та сумісність систем — проблеми забезпечення універсальності стандартів взаємодії та сумісності при роботі в глобальній мережі незалежно від національних та географічних особливостей;

6) залучення нових учасників — проблеми, пов'язані з недостатнім рівнем знань та кваліфікації окремих суб'єктів світової економіки (зокрема, середніх та малих підприємств), а також загальним технологічним відставанням окремих регіонів світу.