Міжнародні фінанси - Рогач О.І - Інтернет-трейдинг

Іншою сферою фінансових послуг, де широко використовується Інтернет, є торгівля фінансовими активами: акціями, облігаціями, цінними паперами, іноземною валютою тощо. Так, понад 20 % угод з акціями, які торгуються на NASDAQ, укладається через Інтернет, причому ця частка постійно зростає. Крім того, на сьогодні за допомогою мережі відкрито понад 20 млн інвестиційних рахунків (у 1996 р. їх налічувалося лише 1,5 млн).

Інтернет-трейдинг — це послуги інвестиційних посередників, шо дають клієнтам змогу здійснювати купівлю-продаж цінних паперів та валюти в режимі реального часу за допомогою Інтернету.

Завдяки таким послугам інвестор, як правило, може:

• власноруч формувати свій інвестиційний портфель;

• здійснювати безпосередню торгівлю фінансовими активами в реальному часі;

• отримувати значні масиви фінансової інформації (про курси та котирування), в тому числі аналітичного характеру, яка постійно оновлюється;

• зменшувати витрати на сплату комісійних за укладання угод.

Водночас слід зазначити, що мережа не надає інвесторові можливості безпосередньо укладати угоди на біржі. Інтернет лише сприяє оптимізуванню як для клієнта, так і для брокера (посередника) процесу спілкування та виконання замовлень. У будь-якому разі замовлення клієнта спершу потрапляє до брокера, потім до уповноваженого учасника торгів на біржі і лише потім власне на торговельний майданчик.

До появи Інтернету такі операції виконувалися, як правило, за допомогою телефону. З розвитком комп'ютерної техніки та засобів зв'язку біржі почали створювати автоматизовані системи далекого доступу до власних торговельних майданчиків. Але доступ до таких систем мали, як правило, лише трейдери великих брокерських компаній, оскільки витрати, пов'язані з організацією доступу до мережі, були дуже високими. Крім того, мережа слугувала лише каналом передачі замовлень, а їх реєстрація, виконання та оформлення здійснювалися вручну.

Сучасні системи обробки замовлень дають змогу обробити їх у автоматичному режимі, а також виконати низку супутніх операцій: перевірити залишок на інвестиційному рахунку клієнта, надіслати замовлення на конкретний торговельний майданчик, вибрати найкращі пропозиції тощо. Клієнт може також відразу ж отримувати інформацію про те, на якому етапі виконання перебуває його замовлення. Одночасно здійснюються облік та аналіз отриманих даних, що дає можливість вілстежувати стан ринку, а також конкретних його сегментів.

Таким чином, Інтернет прискорює процес приймання, обробки та виконання клієнтських замовлень, а також дає змогу здійснювати облік та оперативний аналіз фінансової інформації. Водночас можливості клієнта щодо контролю за виконанням його замовлення є досить обмеженими. Крім того, суто технічні проблеми можуть перешкоджати ефективному функціонуванню систем інтернет-трейдингу.

Для усунення зазначених недоліків були розроблені концепції прямого доступу, які реалізуються за допомогою електронних телекомунікаційних мереж (Electronic Communication Network, ECN).

Електронна телекомунікаційна мережа — це електронний торговельний майданчик, у якому реалізовано можливості класичної біржі. Перша з подібних систем була створена в 1969 р. агентством Reuters. ECN дають змогу клієнтові самостійно виводити замовлення (ордер) на ринок, визначати його параметри, обирати торговельний майданчик, скасовувати замовлення, отримувати звіт щодо його виконання тощо. Таким чином, клієнт отримує повноцінний доступ до торговельної системи біржі та додаткової інформації без посередників — брокера та учасника торгів. Щоправда, фактично брокер не усувається від угоди, проте його функції змінюються — він не виводить пропозицію на ринок, а контролює залишки на клієнтських рахунках, здійснює платежі, оформлює право власності на фінансовий актив та його поставку.

Нині у Сполучених Штатах зареєстровано близько 10 таких електронних комунікаційних мереж, серед яких: Instinet, Strike, REDI, Tradebook, NexTrade та ін. На подібні системи припадає понад 35 % обсягу угод з акціями на NASDAQ.

Операції купівлі-продажу фінансових активів клієнтом у системах інтернет-трейдингу реалізовуються двома основними технологічними засобами:

• за допомогою УУеЬ-сервера ком пан її- посередника та звичайного профамного забезпечення Інтернету;

• з використанням спеціального програмного забезпечення, яке встановлюється на клієнтських комп'ютерах і за допомогою якого отримується й передається необхідна для трансакцій інформація.

Для клієнта та компанії-посередника перший шлях є простішим та економічно вигіднішим, проте якість і кількість фінансової інформації, що надається в рамках таких систем, є досить обмеженими. Другий шлях — більш інформаційно насичений і дає клієнтові можливість власноруч організовувати порядок та форму фінансових даних, що надходять.

Інтернет-страхування

Інтернет -страхування — це повне або часткове здійснення за допомогою Інтернету комплексу відносин страхової компанії та її клієнта, які виникають у процесі продажу продукту страхування, його обслуговування та сплати страхового відшкодування.

Комплекс послуг інтернет-страхування охоплює можливості інтерактивної взаємодії страхової компанії та її клієнта за допомогою мережі, зокрема:

• розрахунок величини страхової премії та визначення умов її виплати;

• заповнення форми заяви на страхування;

• замовлення та безпосередню оплату страхового поліса;

• здійснення періодичних виплат (розстроченої страхової премії);

• обслуговування та інформаційну підтримку договору страхування в період його дії.

Інтернет-страхування досить широко використовується не лише на ринку "бізнес — споживач" (В2С), а й між окремими компаніями (В2В). Наприклад, технології ЕК застосовуються при перестрахуванні ризиків — їхньому розподілі між страховими компаніями при страхуванні великих угод. За оцінками фахівців, щорічний обіг страхового ринку в Інтернеті становить 250 млн дол. США, або 2—2,5 % загального обсягу продажів у мережі. Pricewaterhouse Coopers прогнозує, що частка доходів страхових компаній у Інтернеті, яка тепер дорівнює 2 %, до 2005 р. досягне 16 %.