Місцеві фінанси - Петленко Ю.В. - ТЕМА 11. Економічна природа і виникнення місцевих податків і зборів

1. Становлення місцевих податків і зборів

Податки як головне джерело державних доходів мають багатовікову історію. Цілісна система оподаткування кожної країни сформувалася завдяки тривалому періоду становлення та розвитку держави. У культурних країнах стародавнього світу існували досить складні системи податків. Так, у древній Індії справлялися поземельний, промисловий, торговий податки; їхні розміри визначалися за певними частками доходів або за вартістю продуктів виробництва, предметів торгівлі (від 1/5 до 1/6). Цікаво, що сплата податків вважалася не світським обов'язком, як тепер, а зумовлювалася релігійними віруваннями. Дуже часто податки мали форму жертвоприношення.

У древніх класичних державах податки стають вже суто світською повинністю з огляду на розвиток самої ідеї державності. У Римській імперії справлялися дуже різні податки. Крім того, проводилися досить складні розрахунки чисельності населення - для стягнення подушних податків; вартості майна - для справляння майнових і прибуткових податків.

В епоху феодалізму спостерігалося послаблення урядової влади, що зменшило роль податків. Більшість населення було закріпачено або знаходилося в залежності від своїх поміщиків і не сплачувало податків центральному уряду, та й самі податки здебільшого мали добровільний характер або справлялися у формі внесків за особливих обставин (викуп короля з полону, посвята синів короля у лицарство, видача дочок заміж тощо). Серед міського населення основними платниками податків були представники промислових і торговельних кіл, незалежні від поміщиків і лицарів. Найважливішими державними доходами того часу були домени (доходи від державного майна) та регалії (казенні державні промисли, в яких держава мала перевагу перед підданими).

У кінці XV - на початку XVI ст. відбулося значне зміцнення урядової влади, формувалась постійна армія, розвивалась внутрішня та зовнішня торгівля, натуральне господарство поступово витіснялося грошовим. Усе це стало поштовхом для розвитку і вдосконалення обкладання. Найбільшого поширення набули податки у вигляді мита, тобто плати за послуги, які держава надавала окремим громадянам (судове мито, мито за переміщення людей і товарів, мито як винагорода за безпеку на дорогах, за устрій доріг, мостів, портів тощо).

Цікаво, що суцільне оподаткування власних підданих вважалося образливим, оскільки воно нагадувало данину, якою обкладалися підкорені народи. Але поступово, піл тиском всезростаючих потреб держави, оподаткування запроваджується і всередині країни, спочатку у вигляді непрямих податків, тому що вони були не такі помітні й відчутні. Однак збільшення розмірів непрямих податків має певні межі та дуже часто наштовхуєтьсяся на опір у вигляді відкритих повстань. Тому уряди були змушені шукати інші джерела поповнення державної скарбниці, насамперед за допомогою прямих податків.

Першими видами прямих податків стали подушні (поголовні) та поземельні. Широке застосування цих податків пояснюється відносною простотою механізму справляння, сталою базою оподаткування, неможливістю ухиляння від сплати. З розвитком промисловості з'являються прямі податки з доходів (прибутку) капіталістичних підприємств.

В історії оподаткування (у глобальному масштабі) зазвичай виділяють три етапи. Перший - від древнього світу і до початку середньовіччя - це зародження інституту податків, які поки що мали випадковий і тимчасовий характер, справлялися у примітивних формах, дуже часто в натуральному вигляді.

Другий етап охоплює XVI - XVIII ст. і характеризується зміцненням феодальних держав, грошових господарств країн, бурхливим розвитком податків, які стягувалися майже за все - вікна, двері, майно, бороди, спадщину, землю, будинки, товари, прибутки, з холостяків, євреїв, повій, ПОКІЙНИКІВ тощо.

Лише наприкінці ХУГИ ст. настає цивілізованіший третій етап розвитку податків. Саме цього часу набувають поширення ідеї про законність і природність обкладання для задоволення державних потреб, обґрунтовуються найважливіші засади оподаткування. Кількість податків зменшується, вони стають одноманітнішими, держава відмовляється від дріб'язкових зборів, а надає перевагу тим, які можуть суттєво поповнити скарбницю. Відпрацьовуються також технічні прийоми збирання податків. Свого найвищого розквіту й удосконалення податки набувають в умовах ринкового господарства.