Нумізматика - Шуст P.M. - Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

Політична криза літа 1914 р., фіналом якої став початок Першої світової війни, зруйнувала систему золотого монометалізму Російської імперії, яка була запроваджена у 1897 р. і стала основою економічного розвитку держави, успішно витримавши випробування російсько-японської війни 1904—1905 рр. та революції 1905—1907 рр. Після вбивства у Сараєві наступника австро-угорського престолу ерцгерцога Франца-Фердинанда європейські країни у передчутті світової війни одна за одною відмовилися від обміну паперових грошей на золото. Монометалічна система зазнала краху. Державний банк Росії прийняв рішення про призупинення обміну кредитних білетів на золоту монету 27 липня 1914 р. Населення було зобов'язане здати державі наявні у нього золоті монети, а їх у нього залишалось на 494,2 млн рублів, або понад 20 % від загальної грошової маси, що перебувала в обігу. Емісійна політика царського уряду в умовах війни докорінно змінилася. 1914 р. став останнім роком масового карбування банківського срібла. Тоді було випущено 536 тис. монет номіналом 1 рубль та 1 200 тис. — номіналом 50 копійок. Невелику кількість рублевих монет (за різними даними, від 600 до 5000 шт.) було відкарбовано у 1915 р. Натомість, зросли масштаби виробництва білонної розмінної монети вартістю 10,15 та 20 копійок. Так, якщо емісія 20 копійок у довоєнні роки не перевищувала 20 млн штук, то у 1914 р. їх було відкарбовано 52,750 млн шт., у 1915 р. — 105,5 млн шт., у 1916 р. — 131,670 млн шт. Подібна ситуація склалася з іншими білонними та мідними монетами. Виробничі потужності Петроградського монетного двору не справлялися з замовленнями, тому в 1916 р. в Японії (м. Осака) було відкарбовано велику партію монет номіналом 10 та 15 коп. Решта білонних монет виготовлено вже після падіння царизму у 1917 р., однак в обіг вони майже не потрапили.

Уже з перших днів війни населення приховувало повновартісну монету. Спочатку процес активної тезаврації поширився на золото, згодом з ринку зникло банківське срібло, а з кінця 1916 р.— білонні та мідні монети. Грошовий обіг заполонили паперові грошові знаки. Кількість їх на ринку країни швидко зростала. Якщо станом на 1 січня 1914 р. в обігу було паперових грошей на суму 1 633 млн рублів, на 1 січня 1915 р. — 2 947, на 1 січня 1916 р. — 5 617, то на 1 січня 1917 р. — аж 9 103 млн рублів. Відчувалася гостра нестача дрібних розмінних монет. За цих умов було вирішено розпочати емісію нікелевих монет номіналом 10,15, 20 та 25 коп. (велися переговори про їх випуск у Японії), але даний задум не був доведений до позитивного завершення. Дещо раніше, у 1915р., уряд запровадив в обіг паперові білети номіналом 1, 2, 3, 5 та 50 коп. (10,15 та 20 коп. на ринок не надійшли), які повинні були замінити розмінну монету. Широко використовувалися також знаки у вигляді поштових марок з написами про "хождение наравне с серебряной" або "медной монетой". Номінали цих грошових сурогатів становили 1, 2, 3, 10, 15 та 20 копійок.

Значний розмах емісії паперових грошових знаків, всезростаючі воєнні видатки, падіння обсягів промислового виробництва спричинили дорожнечу, посилення інфляційних явищ на грошовому ринку, знецінення рубля. Напередодні Лютневої революції 1917 р. і падіння царизму реальна купівельна спроможність рубля становила лише 26—27 довоєнних копійок.

Фінансова політика Тимчасового уряду значно загострила становище на грошовому ринку. Якщо емісійна політика царського уряду диктувалася лише воєнними потребами, то нове керівництво країни вдавалося до цього інструменту для вирішення будь-яких, часто другорядних, проблем. За 8 місяців існування Тимчасового уряду емісія паперових грошей зросла вдвічі і сягнула 16,5 млрд рублів. При цьому відбулися суттєві зміни у структурі грошової маси. В обігу продовжували залишатися царські кредитні білети, яким найбільше довіряло населення. Весною 1917 р. Державний банк здійснив велику емісію купюр номіналом 5 рублів зразка 1909 р., які відрізнялися від оригінальних кількістю букв та літер у позначенні серії та номера.

Наприкінці квітня в обігу з'явилися так звані "думські" гроші, назва яких походить від вміщеного на купюрі вартістю 1000 рублів зображення Таврійського палацу, в якому відбувалися засідання Державної Думи. Крім того, було випущено грошові знаки номіналом 250 рублів. Оформлення цих нехарактерних для російської грошової системи номіналів містило символіку республіканської Росії — двоголового орла без корон та інших атрибутів монархії. Цікавим моментом було також використання свастики, на фоні якої розміщений державний герб.

Кризовий стан російських фінансів того часу яскраво засвідчує емісія так званих "керенок" — грошових знаків вартістю 20 та 40 рублів, які більше нагадували дореволюційні консульські марки, ніж повноцінні гроші. На них відсутні такі обов'язкові для казначейських знаків елементи, як дата емісії, номер та серія, а також підписи керуючого Державним банком та касира.

Росія. Тимчасовий уряд. "Думські" гроші. 250 рублів, квітень 1017 р.

На ринку з'явилася також друга емісія розмінних паперових грошових знаків у вигляді поштових марок. Було випущено 1, 2, та 3 копійки зі зображенням царів Петра І, Олександра II та Олександра III. На реверсі цих знаків відсутній імперський двоголовий орел. Через брак готівкових засобів на грошовому ринку розпочали використовувати купони облігацій державних позик та короткотермінових зобов'язань Державного казначейства царського періоду, а також п'ятивідсоткової облігації "Позики Свободи", випущеної Тимчасовим урядом у номіналах 20, 40, 50, 100, 500, 1 000, 5 000, 10 000, 25 000 рублів.

Тимчасовий уряд планував запровадження в обіг державних кредитних білетів номіналом 50, 250, 500 та 1000 рублів, які мали виготовлятися у США. Однак через швидке падіння уряду у жовтні 1917 р. воно реалізоване не було.

Інфляційні процеси та зростання цін на продукти і товари першої необхідності в країні набирали дедалі більших обертів. Суттєвим фактором у розвитку цих процесів була політична нестабільність та недовіра населення до Тимчасового уряду та його грошей.

Ситуація на грошовому ринку українських земель суттєво не відрізнялася від центру Росії, хоча прояви кризового стану грошової системи у цьому значною мірою прифронтовому районі були більш відчутними і мали свої регіональні особливості.