Основи фінансового менеджменту - Рясних Є.Г. - Вертикальний аналіз балансу

Він показує структуру засобів підприємства і їх джерел. Необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу зумовлюють дві основні причини:

- перехід до відносних показників дає змогу проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціал і результатів діяльності підприємств, різних за величиною використаних ресурсів та іншими показниками; .

- відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть суттєво спотворювати абсолютні показники фінансової звітності.

У табл. 7.3 наведено результати вертикального аналізу. У ній наочно продемонстровано переваги вертикального аналізу, оскільки відносні показники можна порівнювати попри вплив інфляції.

Таблиця 7.3. Вертикальний аналіз балансу

У процесі вертикального аналізу балансу виявлено певні тенденції. У структурі активів домінують основні кошти і позаобігові активи, протягом аналізованого періоду їх частка зросла на 15,6%. Питома вага незавершених капітальних вкладень не змінилась, проте частка довгострокових фінансових вкладень знизилась на 1,0%, хоча й залишається значною. Дещо знизилася питома вага матеріально-виробничих запасів, готової продукції, товарів, дебіторської заборгованості й готівки.

Аналіз структури пасиву балансу дав змогу зробити певні висновки. .Найбільша частка протягом 2008- 2009 рр. належить власному капіталу, проте у 2009 р. вона знизилась на 17,5%. Довгострокових і поточних зобов'язань підприємство не має, проте суттєво (на 23,7%), зросла частка кредиторської заборгованості, що створює передумови для підвищення ймовірності банкрутства аналізованого підприємства.

Для детальнішої характеристики балансу підприємства доцільно визначити його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнюванні коштів за активом, згрупованих у 4 групи за ступенем спадної ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями за пасивом, що групуються за ступенем терміновості їх погашення.

До першої групи зараховують найліквідніші активи (готівка та короткострокові цінні папери); вони повинні покривати найтерміновіші зобов'язання чи перевищувати їх.

До Другої групи належать швидкореалізовувані активи (дебіторська заборгованість, кошти на депозитах); вони мають покривати короткострокові пасиви, термін погашення яких припадає на сучасний період, чи перевищувати їх.

До третьої групи зараховують повільнореалізовувані активи (запаси сировини і матеріалів, готової продукції); вони повинні покривати довгострокові пасиви чи перевищувати їх.

Четверта група - це важкореалізовувані постійні активи (будівлі, споруди тощо), вони мають бути покриті постійними пасивами і не перевищувати їх.

Вивчення співвідношення активів і пасивів за кілька періодів допомагає встановити тенденції зміни в структурі балансу і його ліквідності. Водночас слід враховувати ризик недостатньої ліквідності, коли бракує високоліквідних засобів для погашення зобов'язань, і ризик зайвої ліквідності, коли через надлишок високоліквідних активів, що зазвичай є низькодохідними, прибуток підприємства втрачається.

Окрім того, для своєчасного виявлення тенденції формування незадовільної структури балансу у прибуткового суб'єкта підприємницької діяльності здійснюють систематичний експрес-аналіз фінансового стану підприємства (фінансовий моніторинг) за допомогою коефіцієнта Вівера (КБ), який розраховують за формулою:

Ознакою формування незадовільної структури балансу є такий фінансовий стан підприємства, за якого протягом тривалого часу (1,5-2 роки) коефіцієнт Вівера не перевищує 0,2, що свідчить про небажане скорочення частки прибутку, спрямованої на розвиток виробництва.