Платіжні системи - Вовчак О.Д. - Користувачі платіжних послуг, що не є банками.

У країнах із сучасною структурою господарства найбільша частина обсягу платежів припадає на безготівкові розрахунки, головна роль у виконанні розрахунків належить комерційним банкам.

Виділяють чотири основні групи учасників платіжних систем:

1) користувачі платіжних послуг, що не є банками;

2) банківські установи;

3) центральний банк;

4) спеціалізовані посередники.

Користувачі платіжних послуг, що не є банками.

До фізичних та юридичних осіб, що не є банками й одночасно виступають як суб'єкти платежів, належать:

- приватні особи;

- підприємства, які працюють у галузі виробництва товарів та надання послуг;

- спеціалізовані фінансові фірми, наприклад, брокери та дилери, що діють на ринках грошей, капіталів чи товарів;

- державні установи.

Платежі можуть здійснюватись суб'єктами шляхом прямого обміну готівкою (законними засобами платежу) або шляхом передачі вимог за депозитами в комерційних банках, їхні потреби як користувачів платіжної системи визначаються особливостями їх господарської діяльності.

Для нефінансового підприємства своєчасність виконання переказів грошових коштів має не таке велике значення як для комерційного банку, брокера чи дилера. У більшості випадків платники та отримувачі платежів між виробничими підприємствами будуть задоволені, якщо кошти будуть переказані й розрахунок виконаний протягом того дня, коли надійшла відповідна вказівка.

Усі користувачі вимагають високої надійності, безпеки, точності у виконанні платіжних послуг, але особливо це притаманне фінансовим фірмам, які беруть активну участь у діяльності ринку капіталів та грошового ринку. Зокрема, підприємницька діяльність таких фірм пов'язана зі швидким обігом коштів на рахунках унаслідок того, що протягом перенасиченого робочого дня вони переказують і отримують дуже великі суми. Потреби цих фірм у платежах дуже специфічні, їм важко синхронізувати надходження та відтік коштів на своїх операційних рахунках" тому для виконання платежів у тих випадках, коли очікувані надходження затримуються, виникає необхідність у денному кредитуванні, що можна вважати продовженням платіжних послуг. Корпоративні клієнти частіше потребують поточної інформації щодо стану своїх рахунків порівняно з фізичними особами, бо це допомагає їм краще керувати ліквідністю.

Державні організації, серед яких особливе місце належить міністерству фінансів, використовують для своїх потреб численні платіжні послуги, що надаються як центральним банком держави, так і комерційними банками та спеціалізованими установами. Державний сектор так чи інакше взаємодіє з усіма галузями економіки, а тому має потребу в різноманітних, а іноді — дуже складних послугах щодо виконання платежів. Окремо варто відзначити потреби господарювання в державному секторі економіки, що мало відрізняються від потреб великого підприємства, потреби поточного державного управління, включаючи податкову систему, а також діяльність, пов'язану з управлінням державним боргом.

Користувачі обирають платіжні інструменти, що найкраще відповідають їхнім потребам щодо термінів виконання платежів, вартості послуг, місцевих звичаїв, правових постанов. Наприклад, масові роздрібні платежі можуть виконуватися за допомогою готівки, чеків, пластикових карток або кредитових переказів, а фірми, більш вірогідно, для передачі своїх інструкцій до банків використовуватимуть магнітні носії або електронні засоби зв'язку.

Банківські установи.
Центральний банк.
Спеціалізовані посередники.
Питання для самостійного вивчення
Тема 2. ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ
2.1. Класифікація платіжних систем
2.2. Види платіжних інструментів та їх загальна характеристика
2.3. Організація розрахунків
2.4. Ризики в платіжних системах
Системний ризик.
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru