Ринок фінансових послуг - Науменкова С.В. - Розділ 13. ЕЛЕКТРОННІ ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ

13.1. Сутність, розвиток та особливості електронної комерції.

13.2. Фінансові Інтернет-послуги в системі електронного бізнесу.

13.1. Сутність, розвиток та особливості електронної комерції

Використання сучасних фінансових технологій та інновацій істотно впливає на діяльність фінансових посередників, що відображається на запровадженні ними нових фінансових інструментів і продуктів на ринку фінансових послуг, удосконаленні наявних та появі нових технологій збору, передачі, обробки й захисту інформації. Це, насамперед, зумовлено можливостями використання електронних комунікаційних систем. Крім того, як свідчить міжнародний досвід, упровадження сучасних електронних технологій, засобів комунікацій та інформатизації визначає перспективи розвитку національних і міжнародних фінансових ринків. Ринок електронних торгів набуває ознак провідного ринку. Торгівля в режимі реального часу (он-лайн) забезпечує суттєву економію на трансакцій-них витратах, розширює клієнтську базу, швидко поширюється на спектр валютних операцій, сприяє появі нових комбінованих та гібридних продуктів. Саме тому надання електронних банківських послуг поступово перетворюється на один із пріоритетних напрямів діяльності банків розвинутих країн. Аналогічна тенденція спостерігається й серед українських банків.

Концепції "електронного бізнесу" та "електронної комерції" виникли у США у 80 роках XX ст. За чверть століття ця сфера бізнесу поширилася по всьому світу і на сьогодні охоплює майже 85 % усіх он-лайн-користувачів. Важливою передумовою реалізації такої ідеї е безпосереднє використання інформаційних технологій у процесі функціонування установ і організацій на основі створення внутрішньо фірмових і корпоративних інформаційних мереж.

Запровадження інформаційних технологій вплинуло на організацію зовнішніх відносин між компаніями та їх партнерами, а також внутрішню структуру власне компаній; виникнення нових форм організації та ведення бізнесу. Найактивніше ці процеси почали розвиватися з появою Інтернету, оскільки було:

— створено підґрунтя для розширення клієнтської бази;

— розширено сферу безготівкового обігу на основі використання сучасних фінансових інструментів (платіжних карток, систем масових електронних платежів тощо);

— створено нові ринки, функціонування яких пов'язано з використанням мережевих систем і телекомунікаційних технологій (наприклад, ринки похідних фінансових інструментів).

Термін "Інтернет" було визначено 24 жовтня 1995 р. у резолюції Федеральної мережевої ради США. Відповідно до цього визначення Інтернет — це глобальна інформаційна система, яка є єдністю і взаємодією трьох складових:

1) мережі мереж, що ґрунтується на спеціальному стандарті (протокол ТСР/ІР);

2) необмеженої чисельності користувачів та розробників інтернет-сайтів;

3) всього обсягу ресурсів, доступних користувачам Інтернету.

На сьогодні електронний бізнес (е-бізнес) розглядають як інтеграцію систем, процесів, організацій, ланцюгів, що створюють вартість, а також ринків, які використовують Інтернет і пов'язані з ним технології та концепції.

У свою чергу, електронна комерція (е-комерція) — лише частина електронного бізнесу, обмежена, власне, маркетингом і процесами продажу ₉ де купівля та продаж інформації, продукції та послуг через комп'ютерні мережі.

Відмінності е-бізнесу від е-комерції такі:

— системи е-бізнесу набагато складніші за рівнем взаємодії з навколишнім середовищем та охоплюють всі внутрішні процеси компанії (виробництво, управління, науково-технічні дослідження тощо), її вертикальні та горизонтальні взаємовідносини з іншими підприємствами, установами, державою, громадськими організаціями;

— системи е-бізнесу, на відміну від е-комерції, можуть не мати явної комерційної складової (створення державних Інтернет-систем для надання громадянам інформаційних послуг з правових, медичних, навчальних питань тощо).

Історична довідка

Основні етапи становлення системи Інтернет:

1962 р. — створення Дж.К. Ліклайдером (Массачусетський технологічний Інститут) концепції "Галактичної мережі" — глобальної мереж взаємопов'язаних комп'ютерів;

жовтень 1962 р. — початок реалізації дослідницького комп'ютерного проекту в управлінні перспективних досліджень і розробок Міністерства оборони CUJA (Defence Advanced Research Projects Agency, DAR PA);

1969 p. — об'єднання чотирьох комп'ютерів у мережу ARPANET зі швидкістю передачі інформації в мережі 50 Кб/с;

1972 р. — початок функціонування в мережі ARPANET електронної пошти для обміну електронними повідомленнями;

березень 1989 р. — Тімоті Беренс Лі (Європейська лабораторія фізики елементарних часток у Женеві) у роботі "World Wide Web: Proposal for HyperText Project" обґрунтував ідею створення інформаційної системи для обміну результами досліджень;

1991 р. — перше повідомлення про створення об'єднаної інформаційної системи;

12 грудня 1991р. — у Stanford Linear Accelerator Center (SLAC) запрацював перший американський сервер; листопад 1993 р. — збільшення кількості веб-серверів у мережі до 500; квітень 2001 р. — кількість веб-серверів у мережі зросла до 30 млн. 1970—1980-ті роки також характеризуються появою перших систем підтримки зовнішніх ділових контактів, які були реалізовані на основі концепції електронного документообігу в стандарті EDI (Electronic Data Interchange). Прикладом EDI-систем у сфері фінансових послуг може бути діяльність бельгійської компанії SWIFT, яка з 1973 р. забезпечує проведення трансакцій між банками всього світу. Такі системи для доставки регламентованих повідомлень використовували закриті телекомунікаційні мережі — внутрішні (intranets) або спеціальні (корпоративні) зовнішні (extranets), які були створені раніше системи Інтернет.

До основних конкурентних переваг, які одержують компанії завдяки участі в системах e-комерції, належать:

— широкий доступ до комерційної інформації;

— скорочення термінів підготовки та реалізації угод на основі онлайнового переговорного процесу та систем захищеного документообігу;

— розширення "географії" товарних ринків;

— розширення можливостей вільного входу та виходу на ринок;

— інтенсифікація товарообігу та збільшення його обсягів;

— оптимізація використання оборотних коштів учасників електронної комерції;

— підвищення рівня обслуговування на основі персоніфікованого сервісу;

— зменшення операційних витрат.

Для споживачів важливою перевагою використання систем e-комерції є комплексність надання фінансових послуг, яка досягається в процесі здійснення повного циклу торгово-фінансових і маркетингових операцій (обмін документами, передача прав власності, здійснення платежів, гарантійне забезпечення тощо).

Відповідно до особливостей організації бізнес-процесів електронні фінансові послуги класифікують за відповідними напрямами (рис. 13.1).

Рис. 13.1. Класифікація електронних фінансових послуг

Послуги для організації е-комерції в мережі Інтернет — послуги зі створення та обслуговування різних типів бізнес-систем для організації е-комерції в мережі Інтернет.

До головних типів бізнес-систем для організації е-комерції в мережі Інтернет належать такі системи:

— intranets — внутрішньофірмова система для забезпечення бізнес-процесів на основі використання внутрішніх мереж;

— В2В (business-to-business — "бізнес для бізнесу") — міжфірмова система для забезпечення міжкорпоративних бізнес-процесів;

— В2С (business-to-consumer — "бізнес для споживача") — система для здійснення електронної роздрібної торгівлі, орієнтованої на кінцевого споживача;

— С2С (consumer-to-consumer — аукціонна, або "споживач — споживач") — система для здійснення аукціонної торгівлі в Інтернеті за участю як кінцевих споживачів, так і фірм;

— B2G (business-to-government — тендерна, або "бізнес для держави") — система для укладання угод між компаніями та урядовими організаціями;

— Е2Е (exchange-to-exchange) — система інтеграції он-лайнових бірж для отримання учасниками торгів доступу одразу до багатьох бірж з єдиної точки;

— В2Е (business-to-employee) — внутрішньо корпоративна система для забезпечення участі в бізнес-процесах географічно віддалених співробітників на основі створення різноманітних мереж.

Окремі системи можуть не містити комерційної складової, тому їх слід віднести до інформаційних, а не до бізнес-систем. Зокрема, це стосується таких систем, як:

— G2C (government-to-citizen — урядовий, або "держава — громадяни") — інформаційна система для взаємодії "електронного уряду" та громадян за допомогою Інтернету;

— B2PR (business-to-public relation — "бізнес для відносин з громадськістю") — система для створення мереж з використання інформаційних PR-технологій.

Протягом останніх років найбільшим за обсягами послуг у системі електронної комерції є сектор В2В ("бізнес для бізнесу"), що базується на використанні Інтернету для забезпечення міжкорпоратив-них бізнес-процесів. Одним із головних призначень систем електронної комерції типу В2В є розв'язання проблем збуту і матеріально-технічного постачання. У 2008 р. обсяги торгівлі на цьому ринку вже перевищили 4 трлн дол. США. Найбільш активно розвиваються ринки СІНА, Європи та Китаю.

Основними типами В2В-комерції є:

— електронна дистрибуція;

— електронні ринки;

— електронні закупівлі.

За кількістю трансакцій лідирують системи електронної дистрибуції, а за темпами зростання — електронні ринки. Електронні закупівлі мають стрімкі темпи розвитку, але цей вид електронної комерції становить певний інтерес для великих компаній, які домінують у цьому сегменті.

Функціональними складовими систем В2В, призначених для забезпечення між корпоративних бізнес-процесів на основі використання Інтернету, є:

— корпоративний сайт компанії, який використовується для презентації компанії в системі Інтернет, розміщення маркетингової інформації та забезпечення інформаційної взаємодії фірми з партнерами та контрагентами;

— інтернет-магазин (on-line store), призначений для збуту продукції (послуг) компанії (може бути вбудований у корпоративний сайт або існувати окремо);

— інформаційні сайти та портали (вертикальні), які надають інформацію про галузь та основні компанії, забезпечують оперативний огляд подій у галузі та суміжних і конкурентних з нею;

— служба закупівель або постачання (buy site), яка дає змогу компанії вирішувати завдання матеріально-технічного постачання безпосередньо зі свого інтернет-сайту;

— брокерські системи, що забезпечують отримання та обробку замовлень і їх розміщення для виконання;

— електронні торговельні майданчики (ЕТМ), призначені для безпосередньої організації діяльності он-лайн служб збуту та постачання різних компаній;

— електронні біржі, які за своїми функціональними можливостями близькі до торговельних майданчиків, але діяльність на біржі здійснюють не самі компанії, а їх агенти (брокери);

— інтегровані комплекси, що забезпечують пряму взаємодію внутрішньо корпоративних систем управління із зовнішньою системою е-комерції — торговельним майданчиком і є найповнішим рішенням серед систем В2В е-комерції.

Послуги з розробки та впровадження спеціалізованих інструментів для оплати товарів (послуг) через їнтернет — створення і впровадження інструментів для оплати товарів за допомогою платіжних карток міжнародних платіжних систем, а також дебетових карток, електронних гаманців тощо.

Розкриваючи сутність фінансових інтернет-послуг, потрібно звернути увагу на таке: не слід поверхово тлумачити ці послуги як такі, що надаються через мережу Інтернет.

Інтернет-послуга — така послуга, основна частина процесу надання якої відбувається в режимі реального часу (он-лайн) з безпосереднім використанням Інтернету.

На сьогодні в Україні розвиток сегмента електронних фінансових послуг потребує відповідного нормативно-правого регулювання, оскільки це безпосередньо пов'язано із забезпеченням стійкості та надійності функціонування банківського сектору, а також зачіпає майнові інтереси значного кола осіб, насамперед споживачів зазначених послуг. Фахівці зазначають, що до останнього часу єдиним законодавчим актом, який стосується цієї проблеми, є Закон України "Про телекомунікації" від 18 листопада 2003 р. № 1280-1V, згідно з яким до телекомунікацій належать: передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, дротових, оптичних або інших електромагнітних системах. Відповідно, телекомунікаційною мережею визнається комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків або повідомлень будь-яких по радіо, дротових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.

Головними проблемами запровадження систем е-комерції в Україні фахівці вважають:

— сталі традиції готівкових розрахунків на споживчому ринку;

— недостатній рівень розвитку інфраструктури для застосування е-комерції;

— брак механізмів гарантій здійснення операцій та їх страхування;

— недосконалість нормативно-правової бази;

— стримане ставлення учасників ринку до забезпечення прозорості ведення бізнесу;

— брак широкого використання електронних грошей.

На думку фахівців, українським банкам для виходу на нові ринки фінансових Інтернет-послуг потрібно розробити та реалізувати відповідну стратегію освоєння нових каналів фінансового обслуговування. В основу цієї стратегії варто покласти розробку та впровадження комплексних проектів, які за функціональними ознаками та клієнтською спрямованістю можна класифікувати за такими напрямами:

— створення корпоративної інформаційно-довідкової системи, розміщення її в Інтернеті на спеціальному веб-сервері банку та поступове перетворення до рівня "супермаркету" фінансових інтернет-послуг;

— розробка підсистеми Інтернет-банкінгу з наступною її інтеграцією в корпоративну систему платежів банку;

— розробка та впровадження систем електронного бізнесу та поступове залучення до участі в них широкого кола клієнтів банку.

Слід зазначити, що надання інтернет-послуг ґрунтується на створенні банківськими установами відповідних програмно-технологічних комплексів, які мають забезпечувати:

— надійність інформаційних систем;

— високий рівень захисту інформації;

— можливість стандартизації та сертифікації фінансових продуктів;

— можливість інтеграції та інформаційної взаємодії з продуктами та проектами банку та його клієнтів.