Ринок фінансових послуг - Сич Є.М. - 2.1.2.3. Фондова біржа та біржові операції. Кон'юнктура біржового ринку

Фондова біржа - це організатор торгівлі, який створює умови для укладання договорів з цінними паперами шляхом котирування останніх на основі даних попиту і пропонування на них, надає місце та систему засобів як для первинного розміщення, так і для вторинного обігу цінних паперів. Правовий статус фондових бірж як акціонерних товариств може мати три форми: публічно-правові, акціонерні, змішані. В Україні фондові біржі - акціонерні товариства закритого типу. Фондові біржі в обов'язковому порядку проходять державну реєстрацію.

Фондова біржа належить до вторинного ринку цінних паперів, зосереджує попит і пропонування цінних паперів, формує їх біржовий курс, виконує такі функції:

- відкриває доступ підприємствам до позикового небанківського капіталу;

- координує розміщення державних цінних паперів;

- забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери діяльності в іншу;

- виступає своєрідним економічним барометром ділової активності. Поява і розвиток фондових бірж пов'язані з такими основними

причинами:

- розвиток вексельного обігу, виникнення вексельних ярмарків, на яких купці обмінювалися векселями;

- розвиток державного кредиту та необхідність створення вторинного ринку для державних облігацій;

- поява та розвиток акціонерних компаній, що випускають цінні папери.

Перша фондова біржа, яка з'явилась у незалежній Україні, - це Українська фондова біржа (УФБ). Вона створена у вересні 1991 р. Торги почалися з січня 1992 р. Типова організаційна структура біржі наведена на рис. 2.13.

Лістинг (включення цінного папера до списку) є обов'язковою процедурою для торгівлі на фондовій біржі. У лістинг включаються тільки ті цінні папери, що відповідають установленим вимогам. Потрібно зазначити, що вимоги лістингу досить високі, тому на біржу потрапляють цінні папери тільки вищого ґатунку.

Поняття лістингу міститься в "Положенні про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем та регулювання їх діяльності", затвердженому наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 9 від 15.01.97, та визначається як процедура внесення цінних паперів до списку цінних паперів, які котируються на фондовій біржі або можуть бути предметом укладання угод у торговельно-інформаційній системі, якщо це передбачено їх правилами.

Отже, лістинг - це процес допуску цінних паперів до торгів та котирувань у організаторів торгівлі цінними паперами, якими можуть виступати біржі та організаційно оформлені торговельно-інформаційні системи.

Торги та котирування цінних паперів у організаторів торгівлі можуть бути як офіційними, так і неофіційними. Відмінності офіційного та неофіційного лістингу виражаються перш за все у рівні вимог, що висуваються і до емітента і до самих цінних паперів. Крім того, при допуску цінних паперів до неофіційних торгів та котирувань, на відміну від офіційних, організатор торгівлі не бере на себе жодних зобов'язань, пов'язаних з перевіркою вірогідності інформації про цінні папери та їх емітента, контролем за змінами основних параметрів цінних паперів.

Слід зазначити, що суворість процедури лістингу підвищує довіру до фондового ринку та дозволяє запобігти фактам маніпулювання ринком цінних паперів, виключає випадки нечесної торгової практики на ринку. Саме тому правовому регулюванню лістингу та особливо лістингу до офіційних торгів та котирувань у всьому світі приділяється велика увага.

Процедура лістингу включає в себе комплекс заходів, спрямованих на оцінку інвестиційної привабливості, надійності та ліквідності цінних паперів, фінансового стану емітента, а також низки інших показників, які можуть впливати на параметри цінного папера. Стабільність фондового ринку багато в чому залежить від ретельності проведення процедури лістингу організаторами торгівлі та від рівня вимог, яким повинен відповідати цінний папір для допуску його до офіційних торгів та котирувань.

При здійсненні процедури лістингу цінні папери мають бути розподілені (допущені) до торгів та котирувань за певними котирувальними категоріями:

- за чотирма рівнями (категорії А, В, С, - УМВБ;

- за трьома відділами котирувань (К1, К2, КЗ) - УФБ;

- за трьома категоріями (К1, К2, КЗ) - ПФБ.

Крім того, вже при проведенні торгів та котирувань цінні папери можуть бути переведені з однієї котирувальної категорії до іншої, у тому разі, якщо самі цінні папери та їх емітент відповідають ряду вимог та критеріїв оцінки.

Торгівлею на біржі займаються брокери та дилери, які є посередниками між біржею і клієнтами. Спеціалісти біржі реєструють усі укладені угоди між брокерами.

Біржові операції - це угоди купівлі-продажу цінних паперів, що пройшли процедуру лістингу та укладаються між учасниками торгівлі в установленому приміщенні в установлений час.

Основними операціями фондової біржі є:

- облік цінних паперів, їх приймання, надання рекомендацій щодо встановлення початкової котирувальної ціни;

- оформлення угод щодо купівлі-продажу цінних паперів;

- виконання централізованих взаєморозрахунків у межах біржового ринку цінних паперів;

- забезпечення централізованого інформування і курсового контролю;

- правове оформлення угод. Біржовий процес містить такі стадії:

- оформлення та реєстрація заяв (наказів) на купівлю-продаж цінних паперів;

- введення заявок (наказів) до біржової торгівлі;

- укладання угод між клієнтами та брокерами;

- реєстрація торговельних угод на біржі;

- розрахунки (або кліринг) між клієнтами.

Стан біржового ринку на конкретний момент визначається його кон 'юнктурою, тобто сукупністю таких характеристик:

- кількість біржових площадок (фондових бірж і фондових відділів товарних та валютних бірж);

- кількість та періодичність біржових сесій;

- форма організації біржових торгів;

- портфель замовлень біржі;

- обсяг і структура здійснених біржових угод;

- якісні характеристики біржових товарів (основні характеристики цінних паперів, що пройшли лістинг);

- характеристика основних учасників біржових торгів;

- курсова вартість цінних паперів;

- обсяг та структура додаткових послуг, що надаються учасникам біржових торгів.

Основною характеристикою кон'юнктури біржового ринку є співвідношення попиту і пропонування цінних паперів, яке визначає рівень цін.

Вирізняють просту спеціальну та диференційовану кон'юнктуру.

Проста спеціальна кон'юнктура відображає конкретний стан конкретного ринку цінних паперів (наприклад, ринку державних облігацій).

Диференційована виражає відносне порівняльне положення конкретного ринку окремих цінних паперів серед інших сегментів. її визначення можливе при стабільній економіці.

Вивчення кон'юнктури біржового ринку дозволяє встановити фактичний стан ринку і спрогнозувати напрям його розвитку.

Вирізняють такі напрями вивчення кон'юнктури:

- вивчення коливань та їх характеру (регулярні, нерегулярні, сезонні, циклічні);

- з'ясування змін: виокремлення подій та визначення їх наслідків;

- теоретичне обґрунтування змін кон'юнктури. Відомі два підходи до обґрунтування кон'юнктурних коливань: 1) визначення сенсу кон'юнктури як зміни періодів піднесення та спаду; 2) визначення ринкових умов, що впливають на кон'юнктуру, їх взаємозв'язку та взаємозалежності.

У цілому кон'юнктура біржового ринку залежить від фази економічного циклу, загального інвестиційного потенціалу ринку, фінансової стійкості емітента його іміджу, обсягів емісії, умов розміщення та конкурентоспроможності цінних паперів. Основні методи аналізу кон'юнктури біржового ринку наведені на рис 2.14.

Розглянемо більш детально кожен з наведених методів.

Моніторинг (поточне спостереження) ґрунтується на фіксації будь-яких відомостей, що відбуваються на ринку цінних паперів. Аналітик вивчає повідомлення засобів масової інформації, думку спеціалістів, біржові бюлетені, економічні і політичні події, що впливають на розвиток ринку цінних паперів.

Статистичний аналіз вивчає середні ціни, мінімальні та максимальні ціни купівлі і продажу, кількість угод за видами цінних паперів, середні обсяги угод, фондові індекси.

Фундаментальний аналіз - це традиційний економічний аналіз, який має такі напрями:

- загальноекономічний і макроекономічний. Стан економіки в цьому разі оцінюється з урахуванням таких факторів, як ВНП, зайнятість, інфляція, процентні ставки, валютний курс та ін. Визначається соціально-політичний і економічний клімат інвестиційної діяльності та ефективний ринок;

- індустріальний аналіз, що передбачає вивчення ділового циклу в економіці, його індикаторів;

- аналіз конкретного підприємства (фірми, корпорації): стан і перспективи, розвиток менеджменту, організаційні і комерційні умови праці, фінансові положення;

- моделювання ціни цінних паперів.

При проведенні аналізу використовують три групи факторів:

1. Показники макрорівня: дефіцит торговельного балансу, дефіцит платіжного балансу, офіційні облікові ставки, динаміка ВВП, показники зайнятості населення, дані про стан грошової маси (агрегатів M0, Ml, М2, М3, М4) та індекс інфляції.

2. Показники динаміки ринку: індекс промислового виробництва, обсяги роздрібного продажу, обсяги замовлень, обсяги будівництва житла, продуктивність.

3. Фактори, що оцінюються в поточному періоді в режимі реального часу: спотові та форвардні курси валют, ф'ючерсні ціни та опціони, ефективний обмінний курс, відсоткові ставки за депозитами, динаміка курсів державних цінних паперів, динаміка зміни індексів.

До інструментарію фундаментального аналізу відносять метод коефіцієнтів:

- коефіцієнт p/e - nation - визначається як відношення курсової вартості акції до розміру чистого прибутку в розрахунку на 1 звичайну акцію;

- коефіцієнт d/e - ratio - розраховується як відношення дивіденду за звичайними акціями до їх курсової вартості;

- Р-коефіцієнт визначає вплив загальної ситуації на ринку в цілому на цінний папір. Якщо Р позитивний, то ефективність даного цінного папера аналогічна ефективності ринка. При негативному Р-коефіцієнті ефективність цінного папера буде знижуватись. Крім того, Р-коефіцієнт заведено вважати мірою ризику інвестицій. При Р > 1 ризик інвестицій вище середньоринкового, а при р < 1 - навпаки;

- R-квадрат (R-squared) характеризує частку ризику внеску в цінний папір. Чим ближчий R-квадрат до нуля, тим більш незалежною є поведінка акції стосовно до загальних тенденцій рийка.

У рамках фундаментального аналізу на фондовому ринку застосовуються два методи оцінки інвестиційних якостей цінних паперів:

- у першому випадку визначається внутрішня вартість цінного папера, яку потім порівнюють з ринковим курсом. В окремих випадках аналітик оцінює очікувану дохідність цінного папера за відповідний період, яку порівнює з відповідною дохідністю паперів-аналогів. Розмір прогнозованих доходів аналітики визначають через прогноз обсягів продажу, витрат об'єкта інвестування, порівнюючи їх з галузевими або витратами конкурентів. Деякі аналітики використовують співвідношення: ціна акції/прибуток, ціна акції/обсяги продажу, де відповідно порівнюють прибуток на одну акцію або обсяг продажу на одну акцію;

- у другому підході аналітики використовують оцінку однієї чи кількох фінансових змінних і також порівнюють їх. Наприклад, оцінюють можливі доходи на одну акцію в наступному році.

Технічний аналіз найбільш поширений на біржі. Він використовується для всебічного дослідження коливання цін. Технічний аналіз вивчає динаміку співвідношення попиту і пропонування, тобто в першу чергу цінові показники (зміни).

Технічний аналіз може бути використаний для:

- встановлення основних тенденцій розвитку біржового ринку цінних паперів на основі вивчення динаміки цін, зафіксованої на графіках (трендах);

- прогнозування змін ціни;

- визначення часу відкриття і закриття позиції.

Серед засобів технічного аналізу можна виділити чотири категорії:

1. Зразки графіків цін.

2. Метод додержання тренду.

3. Аналіз характеру ринку.

4. Структурні теорії.

Перший метод (технічного аналізу) найбільш поширений і ґрунтується на побудові різних графіків зміни цін і курсів, обсягів торгів та виявленні так званих "фігур", які у цих графіках можна помітити. Техніки використовують відповідне програмне забезпечення, яке на сьогодні настільки поширене, що включається до стандартних комп'ютерних програм. Найбільш уживаними в практиці технічного аналізу є стовпчикові діаграми, лінійні графіки, графіки "хрестиків та нуликів", графіки відрізків (барів), "японські свічки"

Вивчення технічного аналізу становить самостійний навчальний курс.

Рейтинговий аналіз визначає для емітента ціну позики, робить ринок емітованого ним цінного папера більш ліквідним, визначає його ринкову нішу. Крім того, рейтингова оцінка включає прогноз курсу, а це підтримує ринок і робить його більш стійким.

Експертний аналіз виконується висококваліфікованими спеціалістами, які висловлюють свою думку щодо об'єктивних показників ринку, вірогідності суми боргу, якості тієї чи іншої фондової цінності.

Усі зазначені методи ґрунтуються на такій методиці:

а) установлення меж і змінних інтервалів аналізу;

б) визначення основних критеріїв;

в) з'ясування подій аналізованого періоду;

г) оцінка ступеня насиченості ринка; ґ) фіксація попиту і пропонування;

д) аналіз індексів цін, обсягів купівлі і продажу;

е) оцінка стану конкурентного середовища;

є) дослідження причин зростання або спаду рівня цін, обсягів попиту і пропонування.

Дослідження може проводитись за окремим сегментом ринку.