Теорія фінансів - Федосов В.М. - 3.1.4. Маржиналізм і його вплив на розвиток фінансової науки

Предмет і сутність маржиналізму. На початку 70-х років XIX ст. на базі суттєвих зрушень і змін, що відбувалися в економіці західних країн, в економічній науці сталася, так звана, "маржиналістська революція". До цього часу ринкова економіка вже перетворилася на домінуючу господарську систему, загострилася конкуренція, відбулися зміни в розвитку ринку. Швидкий розвиток промислового виробництва вніс свої суттєві особливості в характері ринку: він дедалі більше з ринку продавця перетворюється на ринок покупця. Виникла необхідність пояснення економічних процесів з погляду покупця. Попередні школи не могли дати відповіді на більшість питань щодо нових процесів, що відбуваються на ринку товарів, послуг, та щодо їх впливу на виробництво. Формування акціонерних товариств висунуло на перший план проблеми ефективності виробництва на мікрорівні.

"Ударний фронт" маржиналістської революції охопив широку економічну територію, що свідчило про об'єктивну необхідність нового підходу до аналізу економіки. Одночасно в різних країнах з'явилися ґрунтовні праці з нового напряму. Засновниками нового напряму досліджень, названого маржиналізмом, або суб'єктивно-психологічною школою, були: Вільям Стенлей Джевонс (1835-1882) - Великобританія, який увів в економічний аналіз принципи психології, основоположники австрійської школи Карл Менгер (1840-1921), Євген фон Бем-Баверк (1851-1914), Фрідріх фон Візер (1851-1926). Вони зробили значний внесок у розвиток нової теорії. Праця К. Менгера з' явилася майже одночасно з працею В. С. Джевонса в

1871 р. Французький економіст Леон Вальрас (1834-1910) у своїй праці, опублікованій у 1874 р., вводить в економічні дослідження методи математики. У 1889 р. голландський математик Арнольд Джакоб Коен Стюарт (1855-1921) публікує працю, в якій на основі маржиналістської теорії запропонував теорему визначення прогресивних процентних ставок для оподаткування особистих доходів.

Математичний метод полягає в широкому використанні апарату алгебри. У ньому економічні відносини подані як функції, змінні або довільні величини. На думку французького економіста Л. Вальраса (1834-1910), економічний закон не можна точно передати звичайною мовою, тому застосування математики має стати неодмінною умовою економічної науки. До представників маржиналізму можна віднести і Людвіга фон Мізеса (1881-1973) - теоретика економічного лібералізму, і Фрідріха фон Хайека (1899-1992) - витонченого теоретика австрійської школи.

Маржиналізм здійснив переворот в економічній науці:

по-перше, змінений предмет дослідження. У класичній політекономії предметом дослідження була сфера виробництва, а вартість виробничих товарів визначалася працею, маржиналісти предметом дослідження вважали сферу обігу, в якій панує споживач з його перевагами у виборі товарів і поведінкою, що змінюється, гедонізмом*. В основу економічної теорії були покладені суб'єктивні поняття і введені психологічні категорії. Психологічні чинники були виділені як визначальна економічна сила;

по-друге, в економічний аналіз були введені маржиналістські, тобто граничні, величини: гранична продуктивність, гранична одиниця, гранична корисність. Остання передбачає приріст корисності певних товарів у результаті їх збільшення на одну граничну одиницю. Гранична корисність дорівнює вартості (цінності) останнього найменш цінного товару;

по-третє, зазнало змін трактування вартості. Якщо у класиків англійської політекономії вартість визначалася працею, то у маржиналістів вона визначається граничною корисністю. Згідно з Е. фон Бем-Баверком цінність речі вимірюється величиною граничної користі цієї речі;

по-четверте, соціальні суспільні умови, причини їх мінливості і наслідки з економічного аналізу були вилучені;

по-п 'яте, у поле зору маржиналізму потрапляє мікрорівень - економічні і фінансові відносини підприємців. Математичні методи аналізу дозволили поставити питання про максимізацію економічної і фінансової діяльності фірми: її прибутку, ціни, витрат виробництва, інвестицій у довгострокові і короткострокові активи;

по-шосте, маржиналістська школа внесла зміни в методи дослідження. Її представники зробили спробу перетворення економічної науки в одну з точних наук. Більшість представників маржиналістської школи використовували у своїх працях вищу математику. Застосування диференціального обчислення дозволило глибше обгрунтувати низку положень, кількісно визначити категорії багатства, вартості, заощаджень, інвестицій, капіталу, позичкового процента. Маржиналізм також відомий застосуванням економіко-статистичних методів.