У сучасній неокласичній школі економічної думки розвивається концепція "реального економічного циклу". Її джерела спостерігалися в економічній літературі ще на початку ХХ ст., певні погляди з цієї проблеми висловлювали визначні вчені - Й. Шумпетер (1883-1950), К. Віксель. Починаючи з 60-х рр. ідея економічного циклу загалом й конкретно "реального" розвивається в роботах американських економістів Хаберлера, Д. Робертсона, в 80-х рр. - Нельсона, Плоссера, в 90-х Гудхарта, Преслі, Т. Пакорейля й багатьох інших. Значний внесок у розвиток теорії реального економічного циклу зробили Р. Лукас, Т. Саржент, Р. Кідленд і Е. Прескотт.
Основні риси нового напряму неокласичної теорії рівноваги - концепції "реального економічного циклу" - були викладені в середині 1990-х рр. американським економістом Г. У. Стадлером. Концепція реального економічного циклу заснована на вивченні майна агентів - домашніх господарств і фірм. Їх діяльність спрямована на максималізацію належних їм майна й прибутку як чинників, які пом' якшують або загострюють напруженість у ресурсах. Економічні агенти формують раціональні очікування, тому вони не потерпають від інформаційної асиметрії. Якщо очікувані ціни дорівнюють дійсним, то агенти можуть зіштовхнутися із проблемою - буде певний виробничий шок тимчасовим чи постійним. Коливання цін гарантує тривалий ринковий кліринг таким чином, що рівновага завжди превалює, оскільки немає трансакційних витрат і розбіжностей. Коливання в сукупному випуску продукції й безробітті викликаються великими випадковими змінами у виробничій технології. У теорії реального економічного циклу екзогенні шоки в технології діють як імпульсний механізм. Розмаїття розподільних механізмів штовхає вперед вплив первісного імпульсу. Це включає ефект споживчого згладжування й лагів в інвестиційному процесі й міжчасових взаємозаміщень у робочій силі. Коливання у безробітті відображають добровільні зміни в кількості робочих годин, яким надає перевагу найманий. Передбачається, що робота й дозвілля є надзвичайно взаємозамінними в часі. Грошова політика не береться до уваги, оскільки вона не впливає на реальні змінні, тобто гроші - нейтральні (зазначимо, що в мо-нетаризмі М. Фридмена (money mattor) - грошовий фактор має значення).
Розбіжності короткострокових і довгострокових економічних коливань і трендів в аналізі не враховуються.
На цих теоретичних основах американські економісти Д. Кідленд і Е. Прескотт створили експериментальну модель реального економічного циклу з метою перевірки економічної гіпотези. В 2004 році "За внесок у розвиток динамічної макроекономіки: часова погодженість економічної політики й рушійних сил економічних циклів" Д. Кідленду й Е. Прес-коттові була присуджена Нобелівська премія з економіки. Виконана ними експериментальна робота полягала в тому, що була побудована й перевірена модель реального економічного циклу шляхом імітації на комп'ютері. Такий складний експериментальний метод вивчення економіки застосовується в тих випадках, коли модель занадто складна, щоб використовувати аналітичні методи дослідження. Особливу увагу варто звернути на вдосконалення методів економічних досліджень. На думку Е. Прескотта, концепцію реального економічного циклу варто було б розглядати більшою мірою як методологію. Моделювання прикладної динамічної загальної рівноваги зробило великий крок уперед.
Автори моделі використовували метод "комп'ютерної імітації", що дозволило створити більш складну й аналітично більш розгорнуту модель. Імітація на комп'ютері - експериментальний метод вивчення економіки. У комп'ютер уводиться необхідна інформація й ведеться постійне спостереження за тим, як змінюються певні економічні показники в часі. Імітаційний метод дозволив розширити економічний аналіз. Д. Кідленд і Е. Прескотт ввели інформацію, що впливала на поведінку мікроекономічних агентів і, відповідно, на економічну динаміку: зміна цілей економічної й фінансової політики держави, зміна цін на енергоносії - як найважливіших шоків, політична (наприклад, передвиборча) дестабілізація, страйки та інші події, що відбуваються в економіці й політиці.
У модель реального економічного циклу були закладені основні фінансово-економічні показники виробництва, інвестицій, споживання й зайнятості з використанням мікроекономічних моделей максималізації корисності й наслідків очікувань. У цю економічну картину вводилися шоки на боці пропозиції (supple - side), які викликають зміну цін, що вносило зміни в поведінку агентів. У результаті цього відбуваються коливання навколо довгострокових трендів економічного розвитку. Також у цій моделі був використаний "метод калібрування", основний принцип якого полягає в такому. По-перше, визначається масштаб концентрації аналізу економічного процесу. Це означає, що вибирається шляхом підбору одиниця його формального дослідження. По-друге, вводиться калібрована функція, що пов' язує змінні (тобто змінні, приведені до одиниці дослідження). По-третє, функція реального економічного процесу накладається на калібровану функцію й у такий спосіб здійснюється калібрування.
Родзинкою калібрувального методу є те, що він дозволяє враховувати при побудові математичної моделі реального процесу особливості виміру й збору експериментальних статистичних даних. Калібрувальний метод застосовується у квантовій фізиці, космосології, теорії елементарних часток та інших точних науках.
Як зазначає Е. Прескотт, будь-яка модель складається дослідником для виміру певного об'єкта. Модель необхідна для відстеження реальних даних певного розміру. Е. Прескотт образно наголошує, що в цьому випадку дослідник робить так само, як його колеги в інших галузях. У сьогоднішньому світі, пише він, економісти не розглядають певні дані як Євангеліє, вони звертають увагу на те, як вони були зібрані. Це положення змушує їх знати більше про урядову економічну діяльність і статистику. Проведене Ф. Кідлендом і Е. Прескоттом дослідження підтвердило, що шоки викликають зміну цін і в такий спосіб впливають на поведінку економічних агентів ринкової економіки. Це положення, своєю чергою, породжує коливання навколо довгострокового тренда економічного зростання. Показники експерименту були дуже близькі до фактичної циклічності США за досліджуваний період, що підтвердило: по-перше, реальність теорії; по-друге, значення нового методологічного підходу до дослідження економічних циклів.
Слід особливо зазначити, що цінність дослідження Ф. Кідленда й Е. Прескотта полягає не тільки в теоретичному доказі причин економічної динаміки, а й обґрунтуванні необхідності зміни фінансової політики регулювання економіки. Дослідники дійшли таких важливих висновків, які стосуються визначення основних напрямів і принципів проведення фінансової політики.
По-перше, короткострокові циклічні коливання, породжувані в сфері виробництва зовнішніми шоками, визначають політику економічних агентів ринкового господарства на мікрорівні. Агенти ринкової економіки: споживачі, інвестори, виробники активно пристосовуються до змін, викликаних шоками, прагнуть оптимізувати прийняття рішень. Тому короткострокова державна фінансова політика, спрямована на макрофінансову і макроекономічну стабілізацію, завдає шкоди. Так зване, кейнсіанське "точне настроювання" щодо згладжування відхилень, "випрямлення лінії" змушують агентів ринку скасовувати прийняті оптимальні рішення, погіршуючи своє власне становище та економічне зростання загалом. Тому Ф . Кідленд і Е. Прескотт наголошують на необхідності прийняття спеціальних законів щодо обмеження дискреційних рішень уряду, які приймаються "залежно від обставин", тобто короткострокові фінансові заходи щодо регулювання спадів. До того ж їх прийняття й введення в дію можуть не відповідати конкретній фазі циклу.
По-друге, парадоксально, але факт: нова концепція ще раз підтвердила тезу головного "ідейного противника" неокласиків - Дж. Кейнса, про те, що бюджетна політика є дуже важливим інструментом державного регулювання економічного циклу. На думку представників концепції реального економічного циклу, короткострокові антициклічні фінансові інтервенції повинні бути замінені на довгострокову політику державних видатків і податків, спрямовану на максимізацію довгострокових темпів економічного зростання. Проблема такого способу полягає тільки у визначенні часу, місця й обсягів державного втручання. Камінь, закладений Дж. Кейнсом в економічну теорію про об'єктивну необхідність державного регулювання ринкової економіки, виявився дуже міцним.
По-третє, особлива увага звернена на розширення фінансування програм освіти, науково-дослідних робіт, інновацій та визнання того положення, що держава є економічним агентом, зацікавленим у підготовці працівників нового покоління з достатнім культурним, освітнім і професійним рівнем.
Кейнсіанці концепцію реального економічного циклу оцінюють негативно. Американський економіст Джеймс Тобін (1918-2002), лауреат Нобелівської премії з економіки 1981 р. "За внесок в аналіз фінансових ринків і їх взаємозв' язок з рішеннями у сфері державних видатків, зайнятості, виробництва й цін" прямо зауважив, що вона є реальним ворогом регулювання макроекономіки. По-перше, концепція реального економічного циклу припускає, що суспільство в русі до рівноваги постійно реагує на технологічні й виробничі шоки. Кейнсіанці ці процеси також досліджують, але ці реакції, що викликають коливання в економіці, вони називають економічним циклом із відповідним державним інструментарієм його регулювання. Також кейнсіанці не приймають нові ідеї щодо проблем безробіття. Відповідно до концепції реального економічного циклу, сучасна проблема безробіття полягає у міжчасовій взаємозамінності безробіття сьогодні на майбутнє безробіття. На думку Д. Тобіна, важко пояснити, коли в США безробіття зросло з 5,7% до ВВП у 1978 р. до 11% у 1982 р . Все це свідчить, з одного боку, про ускладнення форм, методів і прийомів аналізу сучасної економіки, а з іншого - про чіткий перехід економікс до розряду точних наук.
Теорія монетаризму М. Фрідмена
Монетаристські концепції регулювання економіки
3.1.8. Неолібералізм. Фінансові пріоритети
3.1.9. Фінансові концепції в парадигмі "асиметричної інформації"
Концепції парадигми на фінансовому макрорівні
Банки як головні фінансові інститути
Особливості відсоткових ставок. Відсоткова політика
Податкові принципи Джозефа Стігліца
3.1.10. Інституціоналізм і його вплив на фінансову думку