Фінанси - Лондар С.Л. - 6.1. Державні фінанси та їх структура

6.1. Державні фінанси та їх структура

В умовах розвиненої ринкової економіки в кругопотоці коштів, які напрямлені протилежно до потоків матеріальних процесів, є потоки, які спрямовуються через державні структури. Саме на основі цих потоків формуються фінансові ресурси держави, необхідні для виконання нею своїх функцій.

Державні фінанси ~ це регульовані у визначеному правовому полі потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на макрорівні систему централізованих грошових фондів, забезпечують вплив держави на економічний та соціальний розвиток країни через взаємозв'язок державних фінансових ресурсів з формуванням, розподілом, перерозподілом ВВП, національного доходу і національного багатства.

Об'єктивними передумовами функціонування державних фінансів є необхідність забезпечення загальнонаціональних потреб:

1. Структурна перебудова економіки.

2. Регулювання соціальних та економічних процесів.

3. Захист навколишнього природного середовища.

4. Національна оборона, правоохоронна діяльність та ядерна безпека.

5. Розвиток соціального страхування та соціального забезпечення.

6. Розвиток освіти, охорони здоров'я інших суспільних потреб.

7. Проведення фундаментальних наукових досліджень.

Сутність державних фінансів виражається через функції, які вони виконують:

1. Формування фінансових ресурсів для забезпечення загальнонаціональних потреб.

2. Використання коштів централізованих фондів для надання державою загальносуспільних (неподільних) послуг.

3. Контроль за раціональним розподілом фінансових ресурсів (державний фінансовий контроль).

Фінансові ресурси держави формуються через:

- бюджет держави (зведений бюджет);

- позабюджетні фонди цільового призначення;

- державні запозичення;

- фінанси державного сектора економіки.

Бюджет держави - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Державні цільові фонди - це централізовані фонди, які включаються або не включаються до складу державного бюджету, але мають чітко виражені джерела формування і напрями використання.

Державні запозичення - це регламентована законодавством діяльність держави, що здійснюється з метою мобілізації додаткових фінансових ресурсів для покриття бюджетного дефіциту без проведення грошової емісії, в яких позичальником виступає держава (в особі міністерства фінансів, республіканських і місцевих органів влади), а кредиторами - юридичні та фізичні особи як резиденти, так і нерезиденти.

Фінанси державного сектора економіки - це сукупність фінансових ресурсів, які формуються в муніципальних та державних підприємствах. Статутний капітал та прибуток таких підприємств повністю належить державі.

Державні фінанси за рівнями поділяють на загальнодержавні та місцеві (див. рис. 6.1).

Загальнодержавні фінанси забезпечують функціонування державних структур та фінансування тих заходів, які мають загальнодержавний характер і сприяють оптимізації територіального та галузевого розвитку країни. Зокрема, до них відносяться: фінансування діяльності органів державної влади та управління, проведення регулювання соціально-економічного розвитку, здійснення перерозподілу ВВП між територіями, галузями, різними верствами населення. До загальнодержавних фінансів відносять: державний бюджет, загальнодержавні цільові фонди, державний борг, фінанси державних підприємств, резервні фонди.

Місцеві фінанси - це фінансова база діяльності місцевих органів влади та управління. Основне призначення місцевих фінансів полягає в забезпеченні фінансової незалежності місцевих органів самоврядування. Місцеві фінанси забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах і доходах та їх внутрішньо територіальний перерозподіл. До місцевих фінансів відносять: місцеві бюджети, регіональні фонди, місцеві позики, фінанси муніципальних підприємств.

Рис. 6.1. Структура державних фінансів

У країнах з розвиненою ринковою економікою нині сформувалася досить потужна модель функціонування державних фінансів, в основу якої покладено принцип оптимальності побудови й використання державних фінансів в інтересах суспільства. Оптимальність означає, що рівень централізації бюджетних повноважень і бюджетних ресурсів має забезпечувати державу достатніми коштами, але не підривати фінансової бази суб'єктів господарювання, а щодо ступеня перерозподілу -достатньо впливати на пропорції соціально-економічного розвитку і не створювати "утриманської"" психології у громадян. Державним фінансам у зарубіжних країнах відводяться такі основні функції:

- перерозподіл національного доходу;

- державне регулювання та стимулювання економіки;

- фінансове забезпечення соціальної політики;

- контроль за утворенням і використанням централізованих фінансових фондів. Для прикладу проаналізуємо структуру формування доходів консолідованого

бюджету країн-членів Європейського союзу та структуру податкових надходжень в розрізі групування податків: непрямі, прямі, податки з капіталу (Європейський комітет статистики).

Доходи бюджетів країн-членів Європейського союзу складаються з наступних складових: податкові надходження, внески із соціального страхування, доходи від продажу, інші грошові доходи, доходи від капіталу. Динаміка та структура доходів бюджету країн-членів Європейського союзу за 2002-2006 рр. представлені в таблицях 1 та 2 відповідно.

Таблиця 6.1

Динаміка доходів бюджетів країн-членів ЄС у 2002-2006 роках, млрд євро

Як видно із таблиці 6.1, доходи консолідованого бюджету країн-членів Європейського союзу у 2006 році становили 5215 млрд євро, що лише на 19,6 % перевищує їх розмір у 2002 році, податкові надходження зросли за аналізований період на 19,7 %, тоді як темп приросту від непрямих податків становив - 20,2 %, від прямих - 21,5 %. Найбільш швидкими темпами зростали доходи від капіталу, в 2006 році їх абсолютний розмір становив 27 млрд євро, що майже на 50 % перевищує аналогічний показник 2002 року.

У структурі бюджетів європейських країн податкові надходження формують до 90 % їх доходної частини. У складі податкових надходжень обліковуються відрахування на соціальне страхування, питома вага яких в структурі доходів різних країн коливається в межах від 10 % до 50 %. Неподаткові надходження в провідних країнах світу утворюються на рівні 10 % бюджетних доходів. Найвищий рівень податкової складової у структурі консолідованих бюджетів (94-97 %) мають Бельгія, Великобританія, Нідерланди та США. Найнижчий рівень податкових надходжень мають такі країни: Німеччина, Португалія, Греція, Угорщина. Значна частка податкових надходжень у цих країнах забезпечується за рахунок справляння податків на доходи, капітал, прибутки, у тому числі податків на прибутки корпорацій та доходи фізичних осіб, а також податків на товари і послуги.

Структуру доходів бюджетів країн-членів Європейського союзу та структуру податкових доходів за 2002-2006 рр. представлено в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2

Структура Доходів бюджетів країн-членів ЄС у 2002-2006 роках, млн євро