Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 2.7. Досвід Франції у фінансуванні сільськогосподарських підприємств

Важливе значення в економічному регулюванні аграрної сфери Франції має сільськогосподарський кредит. Кредитування сільського господарства Франції забезпечують переважно кооперативні банки: "Креді агріколь мютюель", "Креді мю-тюель агріколь е рюраль" і "Банк пошолер".

В аграрній сфері Франції в останні роки розширюють діяльність і спеціальні Сільськогосподарські інвестиційні фонди, створені на базі власних капіталів. Вони займаються купівлею землі для наступної передачі її в оренду.

У рамках здійснення державних програм фермери отримують пільги та безоплатні кредити. Якщо програма здійснюється на національному рівні, фінансування в рамках структурної політики йде з національного бюджету.

Провідним закладом сільськогосподарського кредиту є "Креді агріколь мютюель" (Взаємний сільськогосподарський кредит). Величезний за обсягом баланс — понад 1,2 трлн франків і другий за розмірами активів (869 млрд франків на кінець 1988 р.) Банк Франції (який займає 9-те місце у світі). "Креді агріколь" (скорочена назва) обслуговує в основному сільське господарство і підприємства агропромислового комплексу. На цей банк припадає 75 % коштів, які надходять в аграрний сектор країни.

"Креді агріколь" має традиційну для кооперативних банків Заходу трирівневу структуру:

— місцеві каси, які діють в кантонах (їх понад 3000);

— регіональні каси, які діють у департаментах (94);

— національна каса сільськогосподарського кредиту ("Кесс насьональ де раеді агріколь").

Місцеві каси акумулюють вклади пайовиків і передають їх своїм регіональним касам. Вони вивчають розподіл попиту на кредити, але самі не приймають рішення про їх видачу.

Регіональні каси, що об'єднують місцеві каси, користуються великою фінансовою й управлінською автономією. Регіональні каси визначають комерційну політику підлеглих їм місцевих кас. Вони приймають рішення про надання позичок на основі кредитних заявок, що передаються їм місцевими касами, і забезпечують потрібними коштами покриття кредитів. Регіональні каси здійснюють також технічну і фінансову підтримку місцевих кас.

Національна каса сільськогосподарського кредиту є державним закладом. її керівник призначається спільним рішенням міністрів фінансів і сільського господарства. Діяльність каси контролюється комісією, яка складається з 30 представників парламенту, державної влади і делегатів від регіональних кас під представництвом міністра сільського господарства. Комісію призначає рада директорів Національної каси сільськогосподарського кредиту, до складу якої входять представники казначейства, міністра сільського господарства, Банку Франції та виконавчий директор.

Національна каса сільськогосподарського кредиту виконує подвійну роль:

— як центральний фінансовий заклад, тобто фактично виконує певні функції центрального банку регіональних кас — випускає облігаційні кредити, бони, керує фондами, не використаними регіональними касами, надає їм технічну підтримку через свої спеціалізовані організації у сфері міжнародної діяльності та рекламної підтримки, здійснює економічний і фінансовий аналіз тощо. Національна каса керує від імені регіональних спільним гарантійним фондом. За рахунок коштів цього фонду на підставі страхування спільного кредиту забезпечується гарантія ризику, який пов'язаний з великими кредитами, що надаються регіональними касами;

- як центральний орган мережі закладів "Креді агріколь", тобто контролює, координує діяльність цих закладів і представляє їх інтереси перед державними органами регулювання і контролю та урядовою адміністрацією.

Крім того, до структури "Креді агріколь" входить Національна федерація сільськогосподарського кредиту, яка представляє інтереси регіональних кас у Національній касі сільськогосподарського кредиту.

Традиційні клієнти "Креді агріколь" — фермери, що становлять 89 % пайовиків сільськогосподарських кредитних кооперативів. Фермери забезпечують 20 % депозитів банку, їх частка в одержаних кредитах становить 40 %.

"Креді агріколь" надає кредити двох типів:

— звичайні, тобто на тих самих умовах, що й в інших кредитних закладах. Надаються малим і середнім сільськогосподарським підприємствам, а також ремісникам, торговцям, особам вільних професій;

— пільгові кредити сільському господарству.

Ці кредити призначені переважно для придбання сільськогосподарських підприємств, обладнання і худоби.

"Креді агріколь" має монополію на ці кредити.

У кредитному забезпеченні використовується також "боніфікація відсотків", яка є державною субсидією на зменшення величини відсотків за кредитами, наданими позичальникам. Боніфікація виконується як шляхом надання субсидії безпосередньо отримувачу кредитів для компенсації частки сплачених ними відсотків за кредитами, так і за допомогою субсидування спеціалізованих кредитно-фінансових закладів, що дає їм можливість кредитувати позичальників за нижчою відсотковою ставкою.

У 60-ті і особливо у 70-ті роки XX ст. пільгові кредити були основним інструментом в економічній і структурній політиці держави. Пільгові кредити надавались переважно на створення нових фермерських господарств, а також на їх модернізацію. Структурна політика диференціювалась залежно від регіонів. Звідси різниця в пільговому відсотку, який був вищим для гірських регіонів і нижчим для рівнинних.

У 80-х роках надання пільгових (боніфікованих) кредитів було помітно звужено, у тому числі і для сільського господарства. Відсоткові ставки для більшості кредитів тепер установлюються виходячи з попиту та пропозиції на ринку позичкового капіталу.

Останнім часом кредити сільському господарству становлять приблизно 40 % усіх кредитів, наданих "Креді агріколь". Причому частка кредитів зі строком погашення понад 7 років становить приблизно 80—85 %. Найчастіше вони використовуються для будівництва або купівлі житла, спорудження виробничих приміщень, придбання сільськогосподарського обладнання.

Серед основних отримувачів кредитів, які надаються "Креді агріколь", — індивідуальні підприємці. На їх частку наприкінці 80-х років припадало майже 40 % всіх кредитів. З них представники сільськогосподарської сфери одержали 25 %, приватні особи — 33, а кооперативи — 20, у тому числі сільськогосподарські — 13,5 %.

Паралельно із системою "Креді агріколь" функціонує значно менша банківська система сільськогосподарського кредиту — "Креді мютюель агріколь е рюраль", яка об'єднує майже 200 місцевих кас, розташованих в основному на півночі і на півдні країни. На відміну від "Креді агріколь" каси, що входять у "Креді мютюель агріколь е рюраль", не надають пільгових кредитів. Організаційна будова цієї банківської сітки практично така ж, як і в "Креді агріколь".

Наступну ланку представляє французький банк сільського господарства, який залучає залишкову касову готівку низових закладів, переобліковує векселі за коротко- та середньостроко-вими кредитами за допомогою державних та напівдержавних кредитних інститутів.

Новим партнером сільськогосподарських виробників став ще один кооперативний банк — "Банк пошолер". Зростаючий інтерес до кредитування сільського господарства виявляють і такі провідні комерційні банки Франції, як "Сосьєте жене-раль" і "Банк насьональ де Парі". Однак частка кредитів, що надаються ними сільському господарству та харчовій індустрії, дуже незначна. Так, частка кредитів "Банк насьональ де

Парі" в сільське господарство становила у 1989 р. усього 2 Д %, а в харчову індустрію — лише 4,4 %.

Не менш важливу роль у кредитуванні сільського господарства Франції продовжує відігравати банк "Креді агріколь". Зберігаючи свої зв'язки з традиційною клієнтурою, він останніми роками менше спеціалізується на кредитуванні сільського господарства. Функції банку значно розширилися.

Із прийняттям у 1984 р. нового закону, що регулював діяльність банків, який закріпив усунення перепон у діяльності різних типів банківських закладів, "Креді агріколь" отримав ще більші можливості розвиватися як універсальний кредитний заклад. Не випадково цей банк, що раніше був відомий як "зелений банк", який займався кредитуванням сільського господарства у 80-ті роки XX ст. став називатися "зеленою гідрою", поширивши свою діяльність на різні сектори економіки. Вперше в історії у 1987 р. середньо- та довгострокові кредити не-сільськогосподарським дрібним та середнім підприємствам перевищили суму кредитів, наданих банком агробізнесу.

Згідно з економічною програмою уряду у 80-ті роки XX ст. "Креді агріколь" сприяв перебудові регіональної економіки, збільшенню власних капіталів дрібних та середніх підприємств. Банк створив спеціалізовані фінансові компанії, які брали участь в формуванні капіталів або у видачі позичок, допомагаючи в такий спосіб дрібним і середнім фірмам, які виявляли готовність створювати нові робочі місця або запроваджувати досягнення науково-технічного прогресу.

Останніми роками за збереження пріоритетних первинних для "Креді агріколь" сфер діяльності — кредитування сільського господарства, комерсантів, ремісників, дрібних і середніх підприємств, банк став приділяти особливу увагу операціям зі страхування і міжнародному банківському бізнесу.

Зростаюча диверсифікація діяльності "Креді агріколь" дозволила йому зайняти провідне місце в банківській системі Франції. Нині на частку цього банку, який перетворився зі спеціалізованого в універсальний, припадає від 20 до ЗО % ринку банківських послуг у різних секторах економіки, а в кредитуванні житлового будівництва його частка перевищує 35 %. Послугами банку користується кожен житель країни.

У 80-ті роки XX ст. відбувались серйозні зміни у взаємовідносинах між державою і "Креді агріколь". Раніше між ними існували привілейовані відносини, тобто цей банк був монополістом, в отриманні державних субсидій і розподілі пільгових кредитів між фермерами.

Новий механізм взаємовідносин зняв із центрального сільськогосподарського банку "Креді агріколь" відповідальність за розподіл пільгових кредитів і квартальних квот і передав їх у відання сільськогосподарських органів департаментів. Якщо раніше рішення про пільгові кредити затверджувались Міністерством сільського господарства та фінансувались "Креді агріколь", то нині квота, призначена кожному департаменту через визначений банк, передається в комісію департаментів. У протилежному випадку запит залишається до отримання нової квоти. Банк — отримувач пільгових кредитів має три місяці для їх видачі.

Нова система взаємовідносин складніша, але забезпечує порядок надходження і розгляд вимог на пільгове фінансування на рівні департаментів і не шкодить клієнтам того або іншого банківського закладу, а також перекладає на адміністративний апарат регулюючу роль, яку раніше виконував "Креді агріколь".

Новий механізм фінансування не вносить значних змін для фермерів-позичальників. Фермер має заповнити декларацію про доходи та вказати, чи користується він пільговим кредитуванням, або надати документ про придбання господарства чи план реконструкції в комісію, атакож вказати банк, з яким він хоче вести справи.

Банки, які бажають отримати державні дотації для кредитування сільського господарства, мають пройти конкурсний відбір, організований Міністерством економіки і фінансів. Вони мають подати пропозиції щодо свого боніфікаційного відсотка і повідомити такі відомості:

— пільговий відсоток за кредитом, який держава має відшкодовувати їм щорічно;

— відсоток, що сплачується за звичайними кредитами (пільговий відсоток стягується за кредитами, одержаними на 7—12 років залежно від обставин);

— конкурсний відбір проходять ті банки, які дають нижчі відсоткові ставки. У 1990 р. право на пільгове кредитування сільського господарства отримали такі банки: "Сосьєте жене-раль", "Банк взаємного кредиту", "Народний банк", а також "Креді агріколь".

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Яка структура державних фінансів Франції?

2. Назвіть основні доходи державного бюджету Франції.

3. Які основні видатки державного бюджету Франції?

4. Які основні доходи і видатки комун у Франції?

5. Назвіть основні податки і збори сплачують фізичні особи у Франції.

6. Які основні податки і збори сплачують юридичні особи у Франції?

7. У чому полягають особливості непрямого оподаткування у Франції?

8. Яка структура і функції податкової служби у Франції?

9. Назвіть особливості фінансування соціального захисту у Франції.

10. Які особливості фінансування підприємств й установ державного та комунального сектору у Франції?