Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 7.4. Державні доходи, витрати і державний борг Великої Британії

Головною довгостроковою метою уряду Великої Британії в галузі державних витрат є зростання асигнувань на соціальне забезпечення й охорону здоров'я (табл. 7.7) і скорочення витрат на такі галузі, як оборона і підтримка промисловості й торгівлі.

Таблиця 7.7. Державні доходи і витрати Великої Британії, % до загального обсягу

Аналіз напрямів використання державних витрат був проведений з травня 1997 по липень 1998 р. У результаті цих досліджень було виявлено, що найбільшу частину державних коштів з 1998 по 2002 р. планувалося використати на:

— освіту (головний пріоритет уряду), витрати на яку мали збільшитися більше ніж на 19 000 млн ф. ст.;

— охорону здоров'я, де більше 20 000 млн ф. ст. додаткових коштів мали забезпечити потреби державної служби охорони здоров'я;

— громадський транспорт, куди планувалося спрямувати більше 1700 млн ф. ст. для модернізації автомобільних і залізничних доріг;

— розбудову міст і використання ресурсів сільської місцевості, асигнування на такі цілі мали становити більше 4400 млн ф. ст.

Планувалось знизити витрати протягом трьох років, у таких сферах, як оборона, сільське господарство, витрати на державне управління. Передбачалося, що за рахунок таких заходів буде знижений обсяг державних витрат.

Відповідно до передбаченого розподілу державних коштів за галузями економіки найбільші програми фінансування повинні були мати: Міністерство соціального забезпечення із запланованими витратами в сумі 95 200 млн ф. ст.; Департамент навколишнього середовища, транспорту і регіонів — 42 300 млн, з яких 32 800 млн — на утримання місцевої влади і регіональну політику; Міністерство охорони здоров'я — 37 200 млн; Міністерство оборони — 22 200 млн ф. ст. Витрати консолідованого фонду можна піділити за функціональним призначенням (табл. 7.8).

Бюджет країни в останні роки формується на основі серед-ньострокових програм (на 3 роки) економічного розвитку країни в цілому і сукупності окремих відомчих програм, які розробляються на рік. Найважливішими завданнями Програми на 2006—2008 рр. уряд Великої Британії вважає такі.

1. Створення могутнішої та конкурентоспроможної економіки. З цією метою планується до кінця трирічного періоду:

— доведення суми бюджетних витрат на науку до 2,5 млрд ф. ст. на рік, що у відносних цифрах становитиме 2,5 % національного доходу Великої Британії, тобто витрати на розвиток науки за три роки будуть збільшені на 1 млрд ф. ст. порівняно з поточним фінансовим роком;

— збільшення бюджетних витрат на освіту;

— збільшення державних витрат на реалізацію програми житлового будівництва щодо поточного фінансового року;

— підвищення обсягів бюджетного фінансування на розвиток транспортної інфраструктури;

— збільшення розміру бюджетних асигнувань, які надаються регіональним агентствам розвитку для підтримки малого бізнесу;

— підвищення кваліфікації працівників, посилення зв'язків між виробництвом і наукою.

2. Формування більш справедливого суспільства шляхом:

— створення до 2008 р. 2500 дитячих освітніх центрів;

— зменшення до 2010 р. удвічі кількості бідних родин, які мають дітей, за рахунок збільшення добробуту населення;

— щорічного збільшення на 7,2 % витрат на охорону здоров'я (у постійних цінах);

— збільшення до 2007/2008 фінансового року на 3,5 млрд ф. ст. бюджетних коштів, що виділяються на боротьбу зі злочинністю й на підтримку правопорядку, і підвищення чисельності місцевих поліцейських на 20 тис. осіб щодо поточного фінансового року;

— об'єднання розрізнених фінансових потоків, що спрямовуються на місця, і здійснення фінансування через єдиний Фонд місцевого розвитку.

3. Забезпечення міжнародної безпеки й процвітання передбачає:

— збільшення бюджетних витрат на боротьбу з бідністю у світі й доведення їхнього обсягу у 2007/2008 фінансовому році до 6,5 млрд ф. ст., у результаті чого частка коштів, що спрямовуються на офіційну допомогу країнам, що розвиваються, досягне 0,47 % національного доходу (найвищого показника починаючи з 1979 р.);

— виділення Збройним силам Великої Британії фінансових коштів в обсягах, достатніх для адекватної відповіді на зовнішні погрози, забезпечивши їхні збільшення в реальному вираженні;

— збільшення витрат до 2007/2008 фінансового року на боротьбу з тероризмом порівняно з поточним фінансовим роком на 1 млрд ф. ст." що дасть змогу подвоїти фінансові ресурси" які спрямовуються на такі цілі, порівняно з періодом, що передував 11 вересня 2001 р.

4. Підвищення якості суспільних послуг шляхом:

— підвищення ефективності роботи державних інститутів;

— зміцнення зв'язків у цій сфері між державою і приватним сектором;

— посилення ролі органів влади на місцях. Також планується збільшити витрати на культуру. Додаткові кошти будуть виділені на оздоровлення економіки Уельсу і Шотландії.

Про пріоритети Програми свідчать середньорічні темпи зростання бюджетних асигнувань, які матимуть місце в 2005/2006—2007/2008 фінансових роках у розрізі окремих міністерств, %:

— міжнародного розвитку — на 9,2;

— охорони здоров'я — на 6,9;

— освіти — на 5,7;

— транспорту — на 4,5;

— торгівлі й промисловості — на 3.

— забезпечення макроекономічної стабільності. Передбачається також збільшення асигнувань на:

— стимулювання зростання продуктивності праці;

— підтримка високого рівня зайнятості;

— підвищення рівня життя найменш захищених верств населення;

— забезпечення припливу інвестицій у сектор послуг з метою підвищення стандартів освіти, охорони здоров'я, модернізації транспорту й боротьби зі злочинністю;

— захист навколишнього середовища.

Найбільшу частину медичних послуг у Великій Британії надає Національна система охорони здоров'я. Більша частина її фінансових ресурсів (84 %) до цього часу надходить з бюджетів усіх рівнів. Додатковим джерелом є внески на соціальне страхування, що відраховуються у вигляді відсотку від фонду оплати праці. Але, на відміну від практики в СНД, цільовим цей внесок назвати важко, оскільки він "розчиняється" в загальній системі соціальних податків і поділяється залежно від наявних пріоритетів їх розподілу на потреби пенсійного забезпечення, страхування на випадок безробіття, охорони здоров'я та ін. Крім того, частина коштів, що надходить через лінію соціального податку і виділяється на потреби охорони здоров'я, надходить під прямий контроль Міністерства охорони здоров'я, зливаючись з бюджетними надходженнями. На частку цього внеску припадає 12 % надходжень Національної системи охорони здоров'я.

Близько 4 % коштів Національної системи охорони здоров'я формуються з додаткових платежів населення (в основному, за виписку й оплату частини вартості ліків в аптеках).

Через посередництво Національної системи охорони здоров'я здійснюється 85 % усіх медичних видатків у Великій Британії. Решта покривається з приватних джерел (прямою оплатою медичних послуг і страхуванням здоров'я). Роль страхування здоров'я невпинно зростає: на 1950 р. близько 120 тис. застрахованих, а в 1998 р. — більше 6,8 млн, тобто близько 11 % населення. Цей процес супроводжується зменшенням частки прямої оплати приватних медичних послуг (на 1975 р. — 40 %, а на 1985 р. — 25 %), що свідчить про її поступове витіснення страхуванням здоров'я. Причому, якщо з початку страхування здійснювалося, в основному, спілками взаємного страхування, які діяли на комерційній основі, то тепер на ринку є велика кількість комерційних страховиків, частка яких швидко збільшується. Так, якщо в 1980 р. частка комерційного страхування становила 2 %, то в 1990 р. — 11, а в 1998 р. — уже 51,5 %.

Сподівання, що безкоштовна медицина сприятиме зниженню рівня захворюваності і в результаті призведе до зменшення всіх видатків на охорону здоров'я, виявились марними. Навпаки, видатки в цій сфері зростали. Були введені додаткові платежі, коли пацієнт вносить установлений відсоток від загальної вартості відвідування чи госпіталізації. Регулюючою стала роль лікаря загальної практики, яка дозволила зменшити число госпіталізацій і звернень до спеціалістів. Крім того, для додаткового регулювання умов надання медичної допомоги встановлюється "лист очікувань" госпіталізацій, консультацій спеціалістів, використання високовартісних технологій, регламентується рівень сервісу в стаціонарі. Однак це призводить до утворення довгих черг на планове лікування.

У Великій Британії використовується метод оплати лікарів амбулаторної допомоги на особу. Кожний вибирає лікаря, і відповідно до його вибору фінансується лікарняна практика. За такого методу оплати пацієнт не може звернутися до спеціаліста без направлення лікаря загальної практики. Переказування коштів на рівень первинної медичної допомоги розраховується, виходячи з контингенту населення, що лікується. На відміну від гонорарного методу фінансування на кожну особу не враховує обробки рахунків за кожну надану послугу. В цьому його виняткова перевага для страховиків. Також знижуються видатки на проведення розрахунків (перевірка рахунків та ін.). Особливо важливою є та обставина, що за використання методу фінансування на особу, уповільнюється зростання видатків на медичну допомогу: лікарі не зацікавлені в збільшенні числа пацієнтів, обстежень, консультацій; з'являються стимули до профілактики захворювань в умовах конкуренції лікарів. Завдяки цьому метод створює стимули збільшення обсягів медичної допомоги — лікарі намагаються привернути якомога більшу кількість пацієнтів. Але стимул швидко зникає. Кращі лікарі швидко отримують максимально можливий розмір практики, за межами якої вони або нічого не отримують, або їх послуги оплачуються за заниженими нормативами. Суттєвим недоліком є низька зацікавленість лікаря в тому, чи брати на себе більш значний обсяг медичної допомоги. Тому доцільно поєднувати два вищезазначені методи.

Загалом, позитивними рисами бюджетної системи охорони здоров'я є доступність медичної допомоги, можливість проведення масштабних заходів (вакцинація, профілактика).

Міністр фінансів Великої Британії Гордон Браун оголосив план скорочення більш як 104 тис, або майже чверті, держ-службовців протягом найближчих трьох років. Профспілки пророкують "занепад" соціальних служб у результаті скоро-чень і вже загрожують страйками. Загальна кількість держ-службовців у Великій Британії на сьогодні становить 465,7 тис.

Скорочення зазнають 84 150 осіб, які перебувають у підпорядкуванні центрального уряду, і 20 тис. працівників органів місцевого самоврядування й автономних урядів Шотландії, Уельсу і Північної Ірландії. Крім того, 20 030 посад буде переміщено з Лондона до провінції, зокрема 5 000 — з апарату міністерства, очолюваного Г. Брауном. Міністр пообіцяв надалі вживати суворіші заходи до чиновників, відсутніх на робочих місцях без поважних причин, і любителів "хворіти" без довідки від лікаря.

Крім того, у рамках загальної Програми оптимізації державних витрат міністерствам і відомствам наказано протягом тих самих трьох років розпродати зайві будинки та інше майно на загальну суму в ЗО млрд ф. ст. Загалом уряд планує заощаджувати 21,5 млрд ф. ст. на рік. Ці гроші підуть на освіту, охорону здоров'я, оборону, будівництво житла для бідних і допомогу зарубіжним державам.

Для реалізації інтересів держави і суспільства через систему державних витрат у Великій Британії застосовуються різні форми фінансового контролю за витрачанням державних коштів. Попередній контроль за державними витратами здійснюється при щорічному обговоренні напрямів витрат державних коштів на наступний фінансовий рік представниками департаментів і міністерств, які можуть вносити свої пропозиції щодо державних витрат. Експертиза державних витрат, що виділяються за відповідними програмами, є важливою умовою їх реалізації. Причому на здійснення бюджетно-фінансового контролю виділяється частина загального обсягу бюджетних асигнувань за відповідною програмою. Фінансовий контроль у Великій Британії завжди рентабельний: на один фунт стерлінгів, витрачений контролюючими органами, в бюджет додатково надходить тринадцять фунтів. Перевірка державних витрат виконується різними органами державного контролю: окремими комітетами палати громад; Управлінням державного контролю (УДК), головним контролером — Аудитором національного ревізійного відомства, який виконує аудит урядових витрат; Національним ревізійним відомством.

Державний борг Великої Британії. З початку 90-х років державний борг Великої Британії постійно зростав. У 1997/98 бюджетному році чистий державний борг становив 351 800 млн ф. ст., або 42 % ВВП проти 27 % у 1990/91 бюджетному році. Однак рівень боргу за сучасною оцінкою має тенденцію до зниження. Чисті позички державного сектору знизились з 28 200 млн ф. ст. у 1996/97 бюджетному році до 8200 млн ф. ст. у 1997/98 бюджетному році. Валова сума державного боргу наприкінці 1997/98 бюджетного року оцінювалась у розмірі 50 % ВВП. На початку XXI ст. ситуація суттєво не змінилася.

Головне боргове зобов'язання уряду Великої Британії — це облігації "джилтс", які не мають ризику дефолту. Ці облігації є ринковими цінними паперами й активно "торгуються". На сьогодні нараховується майже 300 000 млн власників "джилтс". Пенсійні фонди і страхові компанії, що спеціалізуються на страхуванні життя, є найбільшими власниками цих цінних паперів.

До початку 90-х років XX ст. для державного бюджету Великої Британії був притаманний хронічний дефіцит. Так, наприклад, дефіцит державного бюджету на 1984/85 рік становив 11 млрд ф. ст. У 90-ті роки XX ст. можна говорити про політику держави на зниження дефіциту поточного бюджету. Так, у 1997/98 р. дефіцит поточного бюджету становив 4,4 млрд ф. ст. або 1,4 % витрат бюджету. А в першій половині першого десятиріччя XXI ст. для країни був характерний про-фіцит державного бюджету.