Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 16.7.1. Пенсійна реформа в Польщі та її проблеми

16.7.1. Пенсійна реформа в Польщі та її проблеми

Процес реформування пенсійного забезпечення в Польщі передбачає триступеневу систему формування пенсійних фондів. / ступінь (реформований FUS — фонд соціального страхування) спирається на розподільчі принципи (внески трудящих реєструються на особистих рахунках, але витрачаються на поточну виплату пенсій і допомог). II ступінь (відкриті пенсійні фонди) і III ступінь (пенсійні програми для робітників і службовців, засновані роботодавцем, інвестиційні пенсійні фонди, різні форми накопичування індивідуальних збережень на забезпечення в старості) спираються на накопичувальне фінансування, яке полягає в тому, що внески вкладаються в те чи інше підприємство і примножуються.

Запропонована пенсійна система відрізняється від попередньої тим, що має яскраво виражений страховий характер, оскільки розмір майбутньої пенсії безпосередньо залежить від розміру внеску. Кожен внесок у систему використовується для отримання певних прав чи накопичення пенсійного капіталу. Членство в системі означає сплату внесків. Про розмір страхових внесків на соціальне страхування можна дізнатися з табл. 16.7.

Внески в обов'язковий сегмент страхової системи (І і П ступені) вносять роботодавці та працівники, кожен з яких оплачує половину суми. З цією метою на початку 1999 р. було підвищено заробітну плату в розмірі, що дорівнює половині страхового внеску. Кожний факт ухилення роботодавця від сплати внеску з юридичного погляду розцінюється як затримка заробітної плати або як порушення зобов'язань стосовно працівника. У деяких надзвичайних ситуаціях внесок сплачує держава.

Таблиця 16.7. Страхові внески на соціальне страхування у Польщі в 1999 р.

Вид страхування

Розмір внесків, які сплачують, % до зарплати

Разом

працівники

роботодавці

Пенсійне страхування — усього

9,76

9,76

19,52

У тому числі: перший рівень

1,96

9,26

11,22

другий рівень

7,30

7,30

Фонд демографічного резерву

0,50

0,50

1,00

Пенсії через інвалідність

6,50

6,50

13,00

Допомога в разі

тимчасової

непрацездатності

2,45

2,45

Страхування від

виробничого

травматизму

1,62

1,62

Усього

18,71

17,88

36,59

Внески сплачують також члени пенсійних програм для робітників і службовців (III ступінь) у рамках добровільного страхування. На цьому ступені внески (основний, в розмірі 7 % від заробітної плати, і додатковий, розмір якого визначає пенсійний договір, що діє на певному підприємстві) першопо-чатково сплачував працівник за рахунок свого заробітку. Однак парламент, враховуючи побажання роботодавців, пенсійних закладів і товариств, вніс зміни в це положення. Основний внесок буде покривати за рахунок власних коштів роботодавець, засновник пенсійної програми, реєструючи його у витратній статті підприємства. Водночас працівник може сплачувати додатковий внесок. У рамках новоїсистеми обов' язковий внесок (І і II ступені) нараховується на суму доходу, що не перевищує 250 % середньої заробітної плати.

Поряд з обов'язковим страхуванням нова система відкриває великі можливості для виявлення групової (та індивідуальної) передбачливості за умовами III ступеня (шляхом вступу до Відкритого пенсійного фонду).

Залежно від віку майбутні пенсіонери були поділені на три групи:

1)особи, що досягли 51 року і старші (тобто ті, що народилися до 1949 р.), продовжували залишатися в рамках старої системи, отримавши можливість додаткового страхування, наприклад, у рамках пенсійної програми для робітників і службовців;

2) особи у віці від 31 до 50 років (тобто тих, хто народився у 1949—1968 рр.) отримали право вибору: залишити всю суму внесків на І ступені або перевести її частину на II ступінь;

3) особи, яким виповнилося ЗО років і молодші (тобто ті, хто народився після 1968 р.), на які в обов'язковому порядку поширюється дія нової системи.

При цьому для жодної з трьох вікових груп не існувало обмежень стосовно членства на III ступені, тобто участі в різних індивідуальних і групових програмах добровільного пенсійного страхування (у відкритих пенсійних фондах).

Бюджет відкритого пенсійного фонду складається із внесків, сплачених його учасниками. Ці внески записуються на індивідуальному рахунку кожного учасника. Внески фонду інвестуються для їх примноження з призначенням пенсії. Відкритими фондами управляють загальні пенсійні товариства (ЗПТ) — юридичні особи, які повинні мати форму акціонерного товариства. ЗПТ мають відповідати високим вимогам щодо безпеки керованого ним фонду, і, відповідно, безпеки майбутніх платників внесків. Наприклад, акціонерний капітал ЗПТ (повністю відокремлений від Відкритого пенсійного фонду) має становити принаймні 4 млн євро та бути забезпеченим грошима. ЗПТ може управляти тільки одним фондом, хоча в майбутньому це може змінитися. Створення ЗПТ вимагає згоди Комісії нагляду страхування і пенсійних фондів (КНСіПФ). За управління фондом ЗПТ отримує винагороду.

Загальне пенсійне товариство не зберігає грошових коштів фонду, але мусить передавати їх у банк-депозитарій. Це повинен бути національний банк, який має власні фонди (не менші ніж 100 млн євро) та який відповідає іншим суворим вимогам, визначеним законом.

Нагляд за діяльністю всіх відкритих пенсійних фондів здійснює КНСіПФ. її права щодо контролю є досить широкими. Крім того, завданням КНСіПФ є поглиблення знань суспільства стосовно тем і засад діяльності фондів, а, зокрема, прав, які мають застраховані особи.

Незалежно від інших умов безпеки для діяльності другої частини діє Гарантійний фонд. Він створюється із внесків, що надходять з усіх відкритих пенсійних фондів. Грошові кошти цього фонду мають бути використані у випадку, якщо деякі з фондів не досягнуть рівня повернення, а коштів ЗПТ, яке ним управляє, не вистачить для покриття нестачі. Тобто фінансова відповідальність насамперед лежить на ЗПТ, а тільки потім на Гарантійному фонді.

Майбутні пенсії виплачуватимуться пенсійними закладами. Ці фірми, ймовірно, з'являться у 2008 р. після досягнення мінімального пенсійного віку першими членами відкритих пенсійних фондів.

Оцінка пенсійної реформи. Основні принципи пенсійної реформи в Польщі слід визнати вдалими. Про це свідчить вдале включення в систему накопичувальних елементів. Автори концепції змогли також ввести принцип страхової еквівалентності. Забезпечений високий — за поняттями ринкової економіки — рівень надійності системи. Вдалося подолати перешкоди, зумовлені політичними причинами. Вирішена проблема пенсійного забезпечення працівників силових структур (які користувалися до цього часу найбільшими пільгами). Однак невирішеним залишилося питання про зміни пенсійного забезпечення аграріїв.

У Польщі система соціального страхування, до якої не входять аграрії, у 2002 р. охопила 7439 тис. осіб.

Пенсію отримували 3691 тис. осіб. Пенсію за станом здоров'я мали 2438 тис. осіб. Родинну пенсію отримували 1310 тис. осіб.

Середня пенсія брутто у 2002 р. становила на місяць 1177 злотих (близько 294 дол. СІНА), середня пенсія за станом здоров'я на місяць — 847 злотих (близько 212 дол. США), середня родинна пенсія на місяць — 1008 злотих (252 дол. США). Мінімальна пенсія за віком та станом здоров'я — 532 злотих (135 дол. США).

Пенсійний вік у Польщі нині 65 років для чоловіків та 60 — для жінок. Планується поступове зрівняння пенсійного віку чоловіків та жінок, що триватиме аж до 2024 р., шляхом подовження пенсійного віку на півроку щорічно.

16.7.2. Особливості фінансування охорони здоров'я у країні

У Польщі кожен працюючий відраховує 9 % від зарплати до Національного фонду охорони здоров'я. Для фермерів — окреме страхування через спеціальні лікарняні каси. При цьому поляки мають право вибору лікаря та лікарні. Наприклад, обласна лікарня в Перемишлі розрахована на 700 ліжок. Тут працюють 1700 осіб. Це сучасний медичний центр, обладнаний згідно з евростандартами. Лікарі кажуть, що сьогодні медичні заклади "дотягують" до вимог Європи. Польща — член ЄС, отже, має їм відповідати. Створені всі умови для покращення здоров'я пацієнта — медтехніка, процедури, профілактика, реабілітація. Хабарів місцеві не беруть.

У лікарні функції між директором та його заступником розподіляються так: перший — менеджер, здійснює загальне керівництво, відповідає за фінанси і технічне забезпечення; другий — займається лікувальним процесом.

У Польщі розвинена сімейна медицина. Обслуговувати пацієнта можуть приватні клініки. їх теж фінансує фонд охорони здоров'я країни. Польський лікар повинен мати страховку.

Є різниця між Україною і Польщею у сфері забезпечення медицини, насамперед щодо забезпечення матеріалами, устаткуванням і медикаментами. А ще — ставлення до хворих. У Польщі вони справді одержують медичні послуги на найвищому рівні. І ця послуга ними оплачується. Але з медицини в Польщі не зробили бізнес. Цю сферу цілком контролює держава, хоча проблем вистачає.

16.7.2. Особливості фінансування охорони здоров'я у країні
16.8. Особливості фінансів гмін у Польщі
16.9. Фінанси малих і середніх підприємств у Польщі
16.10. Міжбюджетні відносини
16.11. Фінанси домогосподарств у Польщі
16.12. Депозитарна система Польщі
16.13. Особливості діяльності Варшавської фондової біржі
16.14. Фінансово-економічні результати входження Польщі до Європейського Союзу
Запитання і завдання для самоперевірки
Розділ 17. ФІНАНСИ УГОРЩИНИ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru