Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 20.2.1. Вплив трансформації фінансово-економічної системи Латвії на доходи домашніх господарств

20.2.1. Вплив трансформації фінансово-економічної системи Латвії на доходи домашніх господарств

У 1998 р. було проведено дослідження, яке показало зміну рівня життя 3200 латвійських домогосподарств і сприйняття трансформації респондентами, що брали участь у дослідженні. Більшість респондентів (62 %) зазначили, що їх споживання з 1991 до 1998 р. значно скоротилося. Приблизно 14 % респондентів також засвідчили скорочення споживання, хоч і не таке значне. 12 % респондентів відповіли, що споживання залишилося на тому самому рівні, і лише 9 % сказали, що їх споживання в 1998 р. перевищувало споживання в 1991 р. Респонденти, що мають роботу, як правило, говорили про те, що починаючи з 1991 р. рівень споживання їх сім'ї залишався незмінним. Більше 80 % тих, що не мають роботу, заявили про значне скорочення їх домогосподарствами обсягів споживання. Домогосподарства, в яких головний годувальник працює не в сільськогосподарському секторі, в більшості випадків знаходяться на вищому рівні добробуту, ніж домогосподарства, які отримують основний дохід із сільськогосподарського сектору або за рахунок соціальних виплат.

Ті респонденти, які відзначили зростання споживання, як правило, є членами досить великих сімей з великою кількістю дітей і працездатних дорослих і, навпаки, невеликою кількістю немолодих. Респонденти не дуже впевнені в масштабних позитивних змінах, але зазначають такі зміни в деяких окремих сферах (продовольство, одяг, обладнання). Однак переважна більшість латвійського населення на той час вважала, що в цілому життя стало складніше: збільшення споживання є привілеєм небагатьох представників багатого прошарку населення. Для інших можливості споживання скоротилися. Основний висновок досліджень і полягав у тому, що життя в Латвії стало складнішим. А майбутнє — менш визначеним. Більшість респондентів вважало, що в процесі трансформації вони опинилися серед тих, що програли.

На початок XXI ст. рівень бідності в Латвії становив 34,8 %, а коефіцієнт Джині — 33,6 %, що говорило про значну нерівномірність розподілу доходів між домогосподарствами в країні.

За даними Центрального статистичного управління (ЦСУ) Латвії структура витрат домашнього господарства у 2002 р. була такою. На одного члена такого господарства щомісяця витрачалося 91,37 лата (862 грн). Це в середньому у країні, а розподіл за різними групами населення — від 34,42 до 216,0 латів, які спрямувалися так:

— 35,2 % — на оплату харчування та безалкогольних напоїв. Це дуже багато порівняно з іншими країнами — новими членами Євросоюзу (для Словенії, Чехії, Польщі ці цифри відповідно становлять 20,3, 22,2 і 31 %)., а також порівняно із сусідніми Литвою та Естонією, що свідить про низький рівень життя в "режимі виживання";

— 17,4 % — на витрати на житло, його обслуговування, воду, газ, тепло- та електроенергію;

— 9,7 %— на транспорт, який є дуже дорогим (нагадаємо, що це середня цифра витрат на поїздки);

— 6,8 % — на одяг та взуття;

— 5,9 % — на зв'язок (також один з найдорожчих у світі);

— 6,5 % — на відпочинок і культуру;

— 3,2 % — на підтримку здоров'я;

— 1,5 % — на освіту — 1,5 %.

Цікаво, що на алкоголь та тютюн у середньостатистичиого латвійця витрачалось на 3,4 % доходів більше, ніж на здоров'я та освіту.

У грудні 2003 р. середня пенсія становила 62,14 лата (609 грн) у жінок і 71,81 лата (704 грн) у чоловіків. Середня зарплата — 154,57 лата, тож пенсія — на рівні 44 % від неї. Водночас люди, які не мали виробничого стажу, одержували набагато менше — 35 латів. Є і протилежні приклади — 13 осіб у країні мали пенсію понад 1000 латів.

На початку 2007 р. уряд Латвії прийняв рішення на рік "заморозити" збільшення зарплат прем'єр-міністра, міністрів і держсекретарів. їх рівень індексується раз на рік: він прив'язаний до середньої зарплати. У 2006 р. середня зарплата в країні зросла з 246 до 302 латів, а в громадському секторі — з 285 до 351 лата. Однак у зв'язку із заходами з боротьби проти інфляції зарплати залишаться на колишньому рівні: прем'єр одержуватиме "брудними" 2162 лати (20,4 тис. грн), міністри — по 1944 лати (18,34 тис. грн).

До середніх зарплат прив'язані й оклади депутатів Сейму, що після перерахунку із застосуванням коефіцієнта 3,2 мають підвищитися до 1123 латів (10,59 тис. грн). Нині парламентарії одержують по 912 латів. Однак рішення про "заморожений" своїх окладів депутати не прийняли.

Упродовж останніх років інфляція в Латвії — одна з найвищих в ЄС, що спричиняє невдоволення жителів, заважає введенню євро тощо. 13 березня 2007 р. Уряд затвердив пакет законодавчих поправок, за рахунок яких мають сповільнитися темпи зростання внутрішнього попиту і споживчих цін: створення єдиного регістру одержувачів кредитів і підвищення податків для власників ексклюзивних авто. Обговорення інших заходів, наприклад введення податку на спекулятивні угоди з нерухомістю, почнеться пізніше, оскільки непопулярні заходи вимагають глибокого аналізу.

20.2.2. Фінанси домашніх господарств у Латвії порівняно з іншими країнами Балтії

У Другому кварталі 2003 р. в Естонії була найвища зарплата серед країн Балтії. У Латвії вона в середньому становила 273 дол. США, у Литві — 296 дол. США, в Естонії — 372 дол. США (при цьому до естонських даних не було включено допомогу зі страхування здоров'я). Порівняно з другим кварталом 2002 р. брутто-зарплата в 2003 р. підвищилась: у Литві — на 4,4 %, в Естонії — на 10,1, у Латвії — на 10,7 % . Порівняно з першим кварталом 2003 р., у другому вона зросла: в Литві — на 2,2 %, в Латвії — на 8,4, в Естонії — на 11 %. Мінімальна зарплата, нижче за яку роботодавець не може платити за повний робочий місяць, у вересні 2003 р. становила у Латвії 99 дол. США, в Естонії — 116 дол., у Литві — 122 дол. США.

За всієї, здавалося б, значущості ці суми більш ніж удвічі нижчі за середні зарплати в державах Євросоюзу, членами якого Латвія та інші країни Балтії стали у 2004 р. Навіть зарплати в Словенії, Польщі, Угорщині, Чехії, які також вступили до ЄС, істотно вищі за зарплати в країнах Балтії.

За паритетом купівельної спроможності ВВП на одну особу в Латвії становить 45,5 % від середнього показника у регіонах Євросоюзу.

Основною причиною міграції з Латвії є низька зарплата, оскільки зарплата навіть у 300 євро не дає можливості утримувати сім'ю.