На початку XXI ст. рівень бідності в Литві становив 22,5 %, а коефіцієнт Джині — 34,5 %, тобто в країні спостерігалася значна нерівномірність у розподілі доходів між домогосподар-ствами.
Мінімальна зарплата в 2004 р. становила 400 евро. Державні службовці отримували від 600 до 800 євро, працівники комерційних структур — від 1000 євро. Фінансовий стан домогосподарств характеризувався поступовим покращенням. Згідно з даними Програми розвитку ООН за індексом людського розвитку Литва у 2003 р. поСША високе 45-те місце серед 175 країн світу, здійснивши значний поступ, порівняно з 49-м місцем у 2002 р., 52-м — у 2000 р. та 62-м місцем — у 1999 р. Водночас Литва є однією з найбідніших країн серед держав, які вступили в ЄС у 2004 р.
Як показали соціологічні опитування в 2004 р., найщас-ливішими у Литві почували себе молоді люди, мешканці великих міст. Своїм матеріальним станом були незадоволеними 75,1 % жителів. Особливо незадоволеними були люди старшого віку, а також ті, хто мав низький рівень освіти, мешканці районних міст і сіл.
Приблизно 58 % працівників державного сектору становлять жінки, в приватному секторі, навпаки, велику частину працівників (три чверті) становлять чоловіки. Одним з пояснень цього розподілу е те, що такі традиційно "чоловічі" галузі, як будівництво і машинобудування, були приватизовані в Литві фактично повністю. Приватизація понизила шанси жінок улаштуватися на роботу в приватному секторі. Причинами могли бути як дискримінація, так і відсутність зв'язків. Навіть займаючи ідентичні посади, жінки в Литві, як правило, заробляють тільки 77 % того, що заробляють чоловіки.
Уряд Литви спільно з неурядовими організаціями розробив і почав виконувати програму зі збільшення ролі жінок у Литві. Програма передбачає розгляд і вирішення питань з дотримання прав людини, які стосуються жінок, соціально-економічного положення, охорони здоров'я, освіти, планування сім'ї, ролі в політиці й адміністрації, застосування насильства щодо осіб жіночої статі, ролі жінок у роботі засобів масової інформації, а також збору статистичних даних і аналіз відмінностей суспільного життя чоловіків і жінок.
За даними департаменту статистики, у 2004 р. середньомісячна зарплата в литовському господарстві становила 1147 ли-тів (приблизно 2300 грн). Робітники віком до 24 років отримували найменше — 888 литів. Проте є люди, які мали плату в 500 тис. литів. Багато литовців у пошуках кращого життя їдуть на заробітки за кордон. Тільки за серпень 2002 р. в Ірландію виїхало 5 тис. осіб. За межею бідності в Литві проживає ЗО % громадян. Для країни — члена Євросоюзу це дуже високий показник. У Литві почали боротьбу зі злиднями за допомогою коштів ЄС. З європейських структурних фондів було переказано 263 мільйони литів (більше півмільярда гривень), у той час як країна заплатила за вступ до Євросоюзу вдвічі менше. Рівень безробіття мав знизитися до 8 %.
Нинішній уряд покращив матеріальне становище пенсіонерів. Базова пенсія підвищувалася кілька разів.
Ціни в Литві (з погляду вартості основних товарів) найменші серед країн Європи — на 26 % нижчі за середньоєвропейські. Хоча членство в ЄС призвело в 2004 р. до зростання цін на 1,5—2,0 %, фінансова система країни була готова до цього. Крім того, значно зріс експорт.
Бюджет Литви на 2005 р. називали рекордним — його доходи збільшилися на на 2,79 млрд литів від попереднього. Це мали відчути пересічні громадяни. Глава литовського уряду Альгирдас Бразаускас впевнений, що це відчує багато хто, оскільки планується підвищення зарплат для певних категорій працівників, збільшення соціальних виплат. Якщо за 2004 р. у Литві відчутно подорожчали послуги в галузях охорони здоров'я і транспорту, то максимально впали ціни на зв'язок. Литовських студентів дуже хвилює рекомендація Світового банку збільшити плату за вищу освіту. Плата може зрости до 2 тис. литів на рік (4 тис. грн). Тепер студентам, які навчаються на місцях, що частково оплачує держава, доводиться платити по 500 литів за семестр.
Проблемою є масова міграція з Литви в країни ЄС, особливо медичних працівників. У Литві, коли виявилось, що в операційних не вистачає анестезіологів, а в реанімації — медичних сестер і відплив кадрів з лікарень зростає, зарплату підвищили не на 5—10 %, а значно вище. У 2004 р. лікар в середньому отримував 460 євро в місяць, а медична сестра — 320. У 2007 р. зарплата дільничного лікаря становила від 800 до 1000 євро, а хірург-початківець отримував мінімум 1500 євро. Згідно з держпрограмою до 2015 р. зарплата у сфері охорони здоров'я має збільшитися в 3,8—4,6 рази. Вона відповідно вплине і на пенсії.
21.5. Проблеми і перспективи фінансування сільськогосподарських підприємств у Литві
Запитання і завдання для самоперевірки
Розділ 22. ФІНАНСИ ЕСТОНІЇ
22.1. Загальна характеристика та шляхи реформування фінансової системи в Естонії у 90-х роках XX ст.
22.3. Вплив фінансово-економічної трансформації Естонії на фінанси домогосподарств і підприємств
22.4. Податкова система Естонської Республіки
22.4.1. Податкова реформа та прибутковий податок з фізичних осіб у Естонській Республіці
22.4.2. Податок на прибуток підприємств у Естонській Республіці
22.4.3. Податок з обороту в Естонській Республіці