Фінанси країн Європейського Союзу - Карлін М.І. - 21.1. Шляхи реформування фінансової системи Литви

21.1. Шляхи реформування фінансової системи Литви

Новий етап розвитку фінансової системи Литви почався в 1990 р, після відновлення незалежності країни.

Політична еліта, яка прогресувала швидкими темпами, значно вплинула на розвиток країни в нових умовах. За 90-ті роки XX ст. і за перші роки XXI ст. країна досягла певних успіхів, насамперед за рахунок стабілізації фінансової системи країни. В економіці був здійснений перехід від командної економіки до вільного ринку, який у Литві був досить драматичним і вирізнявся, наприклад, інфляцією в 1192 % у 1992 р., виникненням численної армії безробітних, падінням обсягів виробництва у промисловості та інших галузях. Позитивно вплинула на стан державних фінансів приватизація, що розпочалася з чекової приватизації та яка успішно завершується. Неприватизованими підприємствами залишаються Італійська АЕС, Литовська залізниця, Клайпедський морський порт і деякі інші стратегічні підприємства. Суттєві зміни відбулися і стосовно залучення іноземних інвестицій. Спочатку це були незначні кроки іноземних інвесторів, які бажали випробувати новий ринок. Останніми роками завдяки активнішій роботі уряду з потенційними інвесторами та з огляду на членство Литви в ЄС і НАТО спостерігається значне збільшення іноземних інвестицій. На початок 2003 р. іноземні інвестиції в економіку Литви перевищили 4 млрд дол. (для порівняння, економіку країн Балтії загалом — близько 11 млрд дол., України — близько 6 млрд дол.).

За період з 1990 до 1997 р. литовську економіку було піддано масштабній реструктуризації; кількість працівників, зайнятих в державному секторі, скоротилася з 1,3 до 0,5 млн осіб, тоді як кількість працівників, зайнятих у приватному секторі, подвоїлася і становила 1,2 млн осіб.

Позитивно вплинуло на розвиток економіки Литви зниження обсягу дефіциту державного бюджету. Так, у 1999 р. він становив 5,7 %, у 2000 р. — 1,8, у 2002 р. — 1,4 %.

У Литві протягом 1997—2000 pp. частка зовнішнього боргу у структурі державного боргу коливалася в межах 70—80 %.

З упровадженням вільного ринку та досягненням макро-економічної стабільності економіка Литви почала швидко розвиватися. У 2002 р. ВВП країни становив 13 млрд євро. Він збільшився на 6,7 % (у 2001 р.— на 6,5 % ) ВВП на одну особу становив понад 10 тис. дол. (з урахуванням індексу платоспроможності). Високі темпи зростання економіки Литва підтримувала і в 2003 р.: за перше півріччя економічна могутність країни зросла на 7,7 %. Подібні тенденції були характерні як для другої половини 2003 p., так і для 2004 р. Певною мірою цьому посприяв вступ Литви до Євросоюзу, хоча це і викликало деяке зростання цін.

Здійснені урядом Литовської Республіки реформи у фінансово-економічній сфері дістали позитивну оцінку з боку міжнародних рейтингових агенцій "Standard & Poor's", "Moody's & Fitch", які лише протягом 2002 p. кілька разів підвищували рейтинги Литви, що позитивно вплинуло на отримання країною інвестицій.

Пріоритетним завданням політичної еліти в умовах, коли вільний ринок зумовив інтенсивну та динамічну матеріальну й соціальну диференціацію населення Литви, було створення сприятливих умов для розвитку систем освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, на що були виділені відповідні кошти з бюджету.

17 березня 2003 p. 11 впливових парламентських партій Литви домовилися виділяти на оборону не менше 2 % ВВП і в 2005—2008 pp. Ці 2 % є солідним навантаженням на бюджет, але кошти витрачаються не тільки на озброєння та утримання військових. За їх рахунок оборонне відомство, зокрема, допомагає школам, купує для них комп'ютери тощо.

У щорічному рейтингу 215 міст, який складає лондонське агентство "Mercier Human Resource Conculting" за 39 показниками (економічними, соціальними, охорони здоров'я, освіти та ін.), Вільнюс у 2002 р. визнаний третім містом Східної Європи за якістю життя.

Із 2002 р. припинилося поширення безробіття, натомість розпочалося зростання попиту на робочу силу. За даними Біржі праці Литви, станом на 1 липня 2003 р., на обліку перебували 153 тис. безробітних (порівняно з початком року це число скоротилося на 38 тис); загальний рівень безробіття у країні становив 9,4 %. Це найнижчий рівень безробіття за останні п'ять років. За оцінками представників Групи Світового банку Литва належить до десяти кращих країн світу, що реформують своє інвестиційне становище.

Позитивом реформ у Литві, за оцінкою Л. Бальцеровича, є те, що в країні значно зменшено податковий тиск. Якщо в 1997—1998 pp. частка державних видатків у ВВП досягала 50 %, то в 2004 р. вона становила ЗО %. Значною мірою це і спричинило швидке економічне зростання в Литві.

Однак, за оцінками експертів, навіть якби Литва зберегла темп зростання ВВП на рівні 7—8 %, що характерно для неї сьогодні, рівня благополучних країн ЄС (зростання економік яких становить сьогодні всього 1—2 %), за різними оцінками, вона змогла б досягти хіба що через 30—40 років (зустрічається й цифра 60 років).

За паритетом купівельної спроможності ВВП на одну особу в Литві становить 51,1 % від середнього показника в регіонах Євросоюзу.