Фінанси підприємств - Непочатенко О.О. - 2.3. Особливості безготівкової форми розрахунків

Суб'єкти господарської діяльності - учасники безготівкових розрахунків - за власним розсудом обирають банківську установу. Після згоди цієї банківської установи у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку України та іншими актами чинного законодавства, здійснюються безготівкові розрахунки; рахунки, передбачені Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, а також рахунки для обліку коштів - у розрахунках за конкретними операціями [1, с. 38].

Безготівкові розрахунки підприємства можна класифікувати у залежності від призначення платежу, місця проведення безготівкових розрахунків, способу реалізації, способу отримання платежу та форми розрахунку (рис. 2.7).

Взаємовідносини суб'єктів підприємницької діяльності з банками щодо відкриття рахунків регулюються Законом України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків" [110].

Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Відкриваючи рахунки підприємству, установа банку повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка та Національний банк протягом трьох робочих днів із дня відкриття рахунка. Форма і зміст такого повідомлення встановлюються центральним податковим органом України. Операції за рахунками здійснюються тільки після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік.

За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний (для обліку заборгованості, яка стягується в безспірному порядку) і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах. У свою чергу, банки, що в них відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах, також протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок.

Рис. 2.7. Класифікація безготівкових розрахунків підприємства

Усі суб'єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов'язані дотримуватись вимог чинного законодавства щодо відкриття рахунків. За порушення належних вимог суб'єкти підприємницької діяльності та комерційні банки несуть відповідальність.

Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:

- поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;

- бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

- кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);

- депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

- заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером;

- копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

- копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації. Установа банку, яка відкриває поточний рахунок, робить позначку про відкриття рахунка на тому примірнику статуту (положення), де стоїть позначка про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;

- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

- картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;

- копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Варто зазначити, що бувають випадки коли рух безготівкових грошових коштів можна вважати помилковим:

- з рахунку підприємства було здійснено помилкове перерахування коштів;

- на рахунок підприємства помилково надійшли чужі грошові кошти;

- на рахунок підприємства не надійшли належні йому грошові кошти.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні (п. 2.35) грошові кошти, які помилково зараховані на рахунок неналежного одержувача, повинні бути повернені у терміни, встановлені законодавством України, за порушенням яких неналежний одержувач несе відповідальність у відповідності до законодавства України. Такий термін складає п'ять днів [113].

Пунктом 6 Указу Президента України від 16.03.1995 р. № 227/95 "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" передбачена відповідальність за порушення термінів повергнення помилково зарахованих грошових коштів, а саме стягнення в бюджет з керівника і головного бухгалтера штрафу у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [114].

НБУ у своєму листі від 23.04.2002 р. № 25-113/635 вказує, що неналежний одержувач згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України повинен повернути грошові кошти з моменту, коли він дізнається про безпідставність одержання коштів. Інакше до нього можуть бути застосовані заходи, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України: повернення грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції і трьох процентів річних за кожен день прострочення. Якщо неналежний одержувач не повертає грошові кошти добровільно, стягнення відбувається у судовому порядку [168].