Фінанси підприємств - Славюк P.А. - Тема 3. ГРОШОВІ КОШТИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ

3.1. ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Грошові потоки підприємства за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні і зовнішні. Кошти, що надходять з різних джерел підприємства, належать до внутрішніх грошових потоків. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел.

Аналіз руху грошових коштів показує, як формувалися потоки грошових коштів у минулому, але можливість погасити заборгованість залежить від майбутніх потоків грошових коштів, тому потрібна система, що дає змогу прогнозувати рух грошових потоків і визначити обсяг необхідного фінансування в наступному році.

Негативний рух грошових потоків означає, що підприємству потрібен кредит у межах отриманого негативного значення, позитивний - що підприємство потенційно матиме змогу зменшити свою заборгованість.

Структура грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. Класифікацію надходжень і вибуття грошових засобів наведено на рис. 3.1.

Більшість підприємств значну частину фінансових ресурсів отримує саме з внутрішніх джерел. їх частка становить 60-70% у загальному обсязі грошових потоків. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку та звітності включають:

- виторг від реалізації продукції, робіт і послуг;

- виторг від іншої реалізації;

- доходи від позареалізаційних операцій.

Виторг від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємства, тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень. Від величини виторгу залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність

і повнота податкових платежів, повернення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених процентів, що в остаточному підсумку позначається на фінансовому результаті діяльності підприємства. Виторг від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і покупцями.

Рис. 3.1. Дескриптивна фінансова модель підприємства

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел розвитку підприємств у напрямі найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансових служб підприємства.

Крім основної діяльності, підприємства отримують доходи від інших видів діяльності:

• придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• вкладення тимчасово вільних коштів на депозит;

• валютні операції;

• пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;

• надання позик;

• лізингові операції.

Доходи від таких видів діяльності мають значну питому вагу у грошових потоках підприємства і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Доходи від фінансових інвестицій справляють прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку. Основним завданням фінансової служби підприємства є раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямів інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток.

Отже, грошові надходження підприємства відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і фонди грошових коштів, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, вдосконалення та розширення виробництва.

Грошові розрахунки, які здійснюють підприємства всіх форм власності, можуть мати готівкову і безготівкову форми. У сукупності ці грошові розрахунки формують грошовий оборот підприємств.

У грошовому обороті підприємств можна виділити такі напрями:

• розрахунки, пов'язані з процесом виробництва;

• розрахунки за результатами діяльності;

• внутрішньогосподарські розрахунки.

Основними для підприємства є надходження грошових коштів від продажу продукції (робіт, послуг), що зараховані на поточні рахунки і оприбутковані в касі підприємства, оприбутковані товари під час товарообмінних операцій, а також надходження в нематеріальній формі.

Своєчасність надходжень коштів від продажу продукції - важливий момент у господарській діяльності підприємства. По-перше, грошові надходження є основним регулярним джерелом коштів підприємства. По-друге, процес кругообігу коштів підприємства закінчується продажем продукції, що означає відновлення витрачених на виробництво грошових коштів і створення умов для відновлення наступного кругообігу^*3.

*3: {Зятковський І. В. Фінанси підприємства в розрахунках. - Тернопіль: Т-во "Поліграфіст", 1998. - С. 60.}

Від грошових надходжень залежать фінансова стійкість підприємства, стан обігових коштів, розмір прибутку, своєчасність розрахунків із державними цільовими фондами, кредитними установами.

В Україні застосовуються два методи визначення надходжень від продажу продукції: касовий метод, відповідно до якого надходження від продажу визначають за коштами, що надійшли на рахунок як платежі за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги або оприбутковані матеріальні цінності; метод нарахування, відповідно до якого надходження від продажу продукції визначають за вартістю відвантажених товарів на відповідну дату.

Під час виконання господарських операцій, пов'язаних із продажем продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей, нематеріальних активів, зобов'язання підприємства щодо розпорядження отриманими надходженнями у грошовій та іншій формах виникають із моменту:

• зарахування коштів від покупця на банківський рахунок підприємства;

• оприбуткування готівкових коштів у касі підприємства або інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує підприємство;

• оформлення податкової накладної, що засвідчує факт надання покупцеві товарів у разі розрахунків кредитними або дебетовими картками та чеками.

У процесі здійснення товарообмінних (бартерних операцій) зобов'язання підприємства виникають із моменту:

- оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт, послуг;

- оприбуткування товарів;

- оформлення документа, що засвідчує факт отримання замовником робіт, послуг.

Виконання операцій щодо ввезення товарів (робіт, послуг) фіксується з моменту:

- оформлення ввізної декларації;

- списання коштів із поточних рахунків замовника в оплату робіт (послуг);

- оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом.

Рух готівкових грошей і безготівкових платіжних засобів взаємопов'язаний. Однак у сукупному грошовому обороті переважають безготівкові розрахунки, оскільки вони мають низку переваг над готівковими. Ці переваги виявляються передусім у прискоренні розрахунків, в економії витрат, що пов'язані з перевезенням готівки, її обліком та зберіганням.

Використання безготівкових розрахунків зменшує потребу в обороті грошових знаків держави. Крім того, за безготівкових розрахунків грошова маса акумулюється в банках і створюються умови для контролю за їх цільовим використанням.

Безготівкові розрахунки не обмежуються лише банківськими операціями. У грошовому обороті можуть відбуватися взаємні розрахунки. Такі розрахунки, як правило, здійснюються поза банками.

Основою організації безготівкових розрахунків у господарському обороті України є Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті, що затверджена постановою № 135 Правління Національного банку від 29 березня 2001 року, а готівкових - Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою № 637 Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року, а також Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Позичкові рахунки відкривають юридичним і фізичним особам у банку. Такі рахунки призначено для обліку кредиту, який здійснюється шляхом оплати розрахункових документів і перерахування на поточний рахунок отримувача кредиту відповідно до умов кредитування.

Депозитні рахунки відкривають на основі депозитного договору між власниками рахунку і установою банку на термін, який застережено в договорі. Кошти на депозитний рахунок перераховують з поточного рахунку і після закінчення терміну зберігання повертають на нього.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають у банк такі документи:

1. Заява на відкриття рахунку за підписом керівника підприємства і головного бухгалтера.

2. Копія свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену органом, який видав свідоцтво, або нотаріусом.

3. Копія рішення про створення чи реорганізацію підприємства, засвідчена нотаріально чи органом, який прийняв це рішення.

4. Копія статуту підприємства, засвідчена нотаріально чи органом, який здійснив реєстрацію.

5. Картка зі зразками підписів осіб, що можуть розпоряджатися рахунком, з відбитком печатки підприємства.

6. Копія документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік.

7. Копія документа про реєстрацію в Пенсійному фонді України.

У разі відкриття субрахунків для філій і самостійних підрозділів підприємства в банк подають копію рішення про створення відокремленого підрозділу і прохання про відкриття субрахунку.

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство-резидент подає в банк ті самі документи, що й для відкриття рахунків у національній валюті.