Фінанси підприємств - Славюк P.А. - Плата за землю

Згідно з чинним податковим законодавством України передбачено такі платежі за ресурси для суб'єктів господарювання: плата (податок) за землю; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на нерухоме майно (нерухомість); збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий дохід, плата за воду, плата за корисні копалини); збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств досягається через розподіл прибутку і формування собівартості. Зменшення суми вказаних платежів збільшує чистий прибуток або знижує поточні витрати господарської діяльності, що збільшує прибуток від реалізації продукції.

Плата за землю

Плату за землю введено з метою формування ресурсів для фінансування заходів із раціонального використання і охорони землі, підвищення родючості ґрунтів; відшкодування затрат власників землі і землекористувачів, які пов'язані з веденням господарства на землях гіршої якості; розвитку інфраструктури населених пунктів. Плата за землю надходить на рахунки місцевих бюджетів.

Плата за землю справляється у формі земельного податку чи орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, стягується орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності чи використанні (у тому числі на умовах оренди). Платниками є власники землі і землекористувачі (у тому числі орендатори).

При стягненні плати за землю проведено таке розмежування: землі сільськогосподарського призначення (придатні для сільськогосподарського виробництва чи призначені для цих цілей); землі населених пунктів (у межах населених пунктів, установлених законодавством).

Ставку податку на землі населених пунктів, за якою визначається грошова оцінка, установлено в розмірі 1% від грошової оцінки. Якщо грошова оцінка земельних ділянок не визначена, то використовують середні ставки земельного податку. Ці ставки диференційовано залежно від чисельності населення в населеному пункті, і вони зростають із збільшенням чисельності населення.

Місцеві ради можуть диференціювати і затверджувати ставки за середніми ставками залежно від місцезнаходження земельної ділянки на території населеного пункту і його функціонального використання. Юридичні особи самостійно нараховують суму земельного податку щорічно станом на 1 січня і надають відповідні дані податковій адміністрації. Податок нараховується з дня виникнення права власності чи права користування.

Якщо земельна ділянка, на якій розміщена будівля, перебуває в загальній власності кількох юридичних осіб, земельний податок нараховується кожному з них, пропорційно до їхньої частки у власності на будівлю.

Платники земельного податку (крім виробників сільськогосподарської і рибної продукції, а також громадян) вносять податок щомісячно до 15-го числа наступного місяця за звітним. Виробники сільськогосподарської і рибної продукції, а також громадяни вносять податок до 15 листопада поточного року.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою учасників договору - орендодавця (власника) і орендаря.

Суб'єкти господарської діяльності сплачують податок на землю за рахунок свого прибутку. Одночасно включення у склад валових затрат податку на землю зменшує суму оподатковуваного прибутку, а отже, і податку на прибуток.

За несвоєчасну сплату земельного податку стягується штраф (пеня) у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожний день прострочення. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається в договорі оренди, але вона не повинна перевищувати розмір пені за несвоєчасну сплату податку на землю.

Податок із власників транспортних засобів

Кошти, які надійшли від стягнення податку, спрямовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймах. Податок зараховується в бюджети місцевого самоврядування.

Платниками податку є підприємства, організації, заклади (юридичні особи) - власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до законодавства об'єктами оподаткування є: автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення); колісні трактори; мотоцикли; яхти, судна парусні, шлюпки моторні і катери. Не є об'єктами оподаткування: трактори на гусеничному ходу; машини і механізми для сільськогосподарських робіт; автомобілі швидкої допомоги і пожежні; транспортні засоби (підйомні і самохідні), які використовуються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані; яхти, судна парусні, спортивні шлюпки.

Податок нараховується за даними про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року. Якщо транспортні засоби придбано у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі.

Плата вноситься перед реєстрацією, перереєстрацією чи технічним оглядом транспортних засобів на період до наступного технічного огляду у валюті України. Розраховується за валютним курсом Національного банку України на перший день кварталу, в якому сплачується податок, і залишається незмінною до кінця кварталу.

При стягненні податку на транспортні засоби суб'єктів господарської діяльності існують пільги. Від сплати податку звільнені підприємства автомобільного транспорту загального користування стосовно транспортних засобів, зайнятих перевезенням пасажирів, у яких законодавчо встановлено тарифи на оплату проїзду.

Для підприємств установлено досить високу відповідальність за сплату податку. У разі заниження податку стягується вся сума заниженого податку і штраф у двократному розмірі від тої ж суми. За відсутності обліку об'єктів оподаткування чи веденні обліку з порушенням установленого порядку (ненадання, порушення надання розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування і сплати податку) стягується штраф у розмірі 50% від суми податку, який підлягає сплаті.

Сума податку на транспортні засоби включається в склад валових витрат платників, а отже, зменшує оподатковуваний прибуток і суму податку на прибуток.