В умовах переходу до ринкової економіки, коли підприємство самостійно вибирає собі постачальника, вкладаючи свої кошти до статутних фондів інших підприємств, купує акції та цінні папери, веде пошук покупців своєї продукції, значно підвищується роль аналізу фінансово-господарського стану підприємства.
Аналіз фінансово-господарського стану підприємства буде більш достовірним, якщо його проводити за даними квартальної та річної бухгалтерської звітності і балансу підприємства, статистичної та податкової звітності.
Основними завданнями аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є:
- визначення економічної ситуації, що склалася на підприємстві;
- виявлення причин та факторів, що негативно впливають на результати роботи підприємства;
- оцінка ефективності найважливіших економічних та фінансових показників;
- пошук варіантів рішень, які б забезпечили поліпшення діяльності підприємства.
Цілями такого аналізу є:
- оцінювання стану підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках;
- прогнозування роботи підприємства, що перевіряється, щодо умов ринку та ін.
Джерелами аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства визначаються (рис. 5.1):
- план чи прогноз економічного та соціального розвитку підприємства, організації:
- статистична, бухгалтерська та податкова звітність;
- дані первинних документів бухгалтерського обліку;
- пояснювальна записка до бухгалтерського звіту;
- матеріали (акти, довідки) попередніх перевірок контрольних органів і вищестоящих організацій.
Рис. 5.1. Структура джерел аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства
Для економічної оцінки платоспроможності і фінансової стабільності юридичної особи рекомендується перелік питань, що підлягають аналізу. При цьому перевіряюча особа може вилучити непотрібні щодо діяльності підприємства питання, а також включити додатково питання, які він вважає доцільними.
Аналіз діяльності підприємства проводиться як у динаміці, так і в порівнянні з іншими підприємствами та із середніми в галузі.
Для аналізу виробничої (господарської) діяльності підприємства насамперед вивчається загальна виробнича структура, наводяться основні техніко-економічні показники підприємства, його структурних підрозділів. Визначаються основні види продукції (робіт, послуг), обсяги їх випуску та реалізації за попередній і звітний роки.
Рекомендується визначати частку кожного виду продукції (робіт, послуг) у загальному обсягу.
Аналізуючи діяльність підприємства, потрібно вказувати:
• причини спаду виробництва, використовуючи форму № 1-П місячну, затверджену наказом Міністерства статистики України;
• ритмічність випуску продукції, виконаних робіт (послуг) на великих підприємствах (питома вага випуску продукції кожної декади до підсумку за місяць, місяць до кварталу, року, квартал до року);
• якість продукції, що випускається, виконаних робіт чи послуг (відповідність продукції ДСТУ, наявність браку та ін.), використовуючи дані відділу технічного контролю;
• виконання поставок із державних контрактів, використовуючи форму № 1-П квартальну, затверджену Міністерством статистики України.
Аналізуючи виконання плану (прогнозного плану) реалізації продукції, виконаних робіт (послуг), потрібно звернути увагу:
- на порядок відображення в обліку та звітності обсягу реалізації [за відвантаженою продукцією, виконаними роботами (наданими послугами) чи в міру надходження коштів на розрахунковий рахунок], використовуючи наказ підприємства з цього питання;
- питому вагу бартерних операцій, а також взаємозалік з усього обсягу реалізації продукції (робіт, послуг). Основну номенклатуру (кількість, сума) продукції, що бере участь у цих операціях, як постачальника, так і споживача. Під час аналізу використовувати дані звіту форми № 2;
- питання збуту виготовленої продукції, звернувши увагу на її конкурентоспроможність, причини нагромадження її на складі підприємства (кількість у відповідних одиницях виміру, сума, вид продукції), у тому числі через низький попит покупців чи брак попиту взагалі. З якого періоду не реалізується продукція і які перспективи її реалізації, використовуючи дані відділу збуту та ін.;
- заборгованість із відвантаженої продукції, виконаних робіт (послуг) на експорт (в якій валюті), з якого періоду значиться та перспективи її погашення;
- частину продукції, що проходить через комерційні структури в загальному обсязі реалізації, суму їхньої заборгованості, за який період, з прикладами заборгованості. Чи продовжується відвантаження продукції за наявної заборгованості; аналізуючи обсяги реалізації у відносних цінах, ураховувати коефіцієнти інфляції;
- особливу увагу звернути на правильне включення податку на додану вартість до ціни готової продукції;
- випуск, реалізацію та обіг цінних паперів (форма № 2-Б квартальна, річна, затверджена Міністерством статистики України), ефективність цього питання.
Проводячи аналіз обліку основних засобів на підприємстві, податкові органи звертають увагу:
• на наявність власних та орендованих основних засобів, достовірність їхньої оцінки;
• відповідність аналітичного і синтетичного обліку основних засобів чинному законодавству;
• правильність відображення в обліку та звітності результатів: від індексації основних фондів; придбання, виготовлення та будівництва; реалізації; ліквідації та іншого вибуття; ремонту основних фондів; інвентаризації;
• методи визначення зношення (амортизації) основних засобів, забезпечення незмінності зазначених методів протягом звітного періоду. Відповідність обліку зношення та амортизації чинному законодавству;
• законність застосування норм прискореної амортизації, нарахування амортизації (зношення).
Під час аналізу обліку грошових коштів та розрахунків звертається увага:
- на відповідність чинному законодавству обліку касових операцій, залишків у касі та нормативів витрат на поточні потреби;
- наявність і правильність ведення операцій за рахунками в банку;
- стан та склад дебіторської і кредиторської заборгованості;
- відповідність чинному законодавству розрахунків із заробітної плати;
- відповідність чинному законодавству розрахунків із бюджетом та позабюджетними фондами;
- правильність розрахунків із засновниками та учасниками;
- відповідність обліку короткострокових і довгострокових кредитів та інших зобов'язань чинному законодавству;
- види цінних паперів, цілі випуску, терміни погашення та їх виконання;
- напрями використання грошових коштів, що були одержані від емісії цінних паперів, відповідно до зареєстрованої інформації;
- стан обліку іменних цінних паперів, своєчасність реєстрації зміни їх утримувачів;
- формування та джерела виплати процентів із цінних паперів, джерела погашення (викупу) облігацій.
Щодо обліку реалізації товарів та готової продукції, фінансових результатів і використання прибутку аналізу підлягають:
• оцінка готової продукції та товарів, їх облік;
• методи обліку реалізації готової продукції та товарів, забезпечення незмінності методу протягом звітного періоду;
• правильність розрахунків за зовнішньоекономічною діяльністю та їх стан тощо;
• наявність заборгованості, за якою минув термін позовної давності. Для вирішення питання про строк позовної давності слід керуватися вимогами статті 15 Закону України "Про банкрутство", якою встановлено, що з моменту визнання боржника банкрутом вважається такими, що минули, строки всіх боргових зобов'язань банкрута. Відповідно вважають таким, що минув, також строк позовної давності дебіторської заборгованості. Проте така заборгованість списується на збитки не за рішенням керівника підприємства, а на підставі постанови арбітражного суду.
Питання для самоконтролю
Тема 6. ФІНАНСИ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
6.1. СТРУКТУРА ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
Основний капітал
Власний капітал (чиста вартість підприємства)
6.2. ЕМІСІЙНА ПОЛІТИКА АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
6.3. ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
Зміни статутного капіталу
6.4. РОЗРАХУНОК ДИВІДЕНДІВ ЗА АКЦІЯМИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА