Фінанси підприємств - Славюк P.А. - 10.3. ФІНАНСОВА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ В ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ

Офіційна методика визначення ефективності (доцільності) капітальних вкладень перш за все виокремлює загальні положення. Найсуттєвішими з них є такі:

1) розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень застосовують під час: розроблення різних проектних і планових (прогнозних) документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів; оцінки ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства;

2) при розрахунках визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що зумовили цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу. На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень слугує приріст прибутку (госпрозрахункового доходу);

3) з метою всебічного обґрунтування й аналізу економічної ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему показників - узагальнювальних і поодиноких. До узагальнювальних показників належать період окупності капітальних витрат (кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) - капіталомісткість. Окрім узагальнювальних, до системи входять такі поодинокі показники, що підлягають спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; фондовіддача; матеріаломісткість (енергомісткість), собівартість, якість і технічний рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального ефекту (порівнюючи зі соціальними нормативами); показники, що характеризують поліпшення стану навколишнього середовища;

4) під час визначення ефективності капітальних вкладень має бути виключений вплив на сумарний ефект так званих не інвестиційних чинників, тобто дії заходів, здійснення яких не вимагає капітальних вкладень. Це означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку) треба вилучати ефект, спричинений: більш повним використанням уведених раніше виробничих потужностей, збільшенням коефіцієнта змінності роботи устаткування; запровадженням прогресивних форм організації виробництва, праці та управління, підвищенням професійної підготовки і майстерності персоналу тощо.

У практиці господарювання підприємства приймають різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням виробництва і соціальної інфраструктури. З огляду на це розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність (оцінку доцільності) капітальних вкладень. Абсолютна ефективність капітальних втрат показує загальну величину їхньої віддачі (результативності) на тому чи іншому підприємстві.

Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період часу. Порівняльна ефективність капітальних вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів (варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує переваги (економічні, соціальні та інші) одного проекту (варіанта) капітальних витрат порівняно з іншим або іншими. Розрахунки порівняльної ефективності здійснюють з метою визначення кращого з можливих проектів (варіантів) інвестування виробництва. Абсолютна і порівняльна ефективність реальних інвестицій взаємопов'язані. Визначення найдоцільнішого проекту (варіанта) капітальних вкладень базується на зіставленні показників їхньої абсолютної ефективності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння нормативних, запланованих та фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

Застосовують два взаємопов'язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій: перший (прямий) - коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) капітальних витрат (Ер); другий (обернений) - період (строк) окупності капітальних вкладень (Тр = 1 / Ер). Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють за формулами:

- для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих підприємств

(10.3)

- для споруджуваних підприємств (окремих цехів і виробничих об'єктів)

(10.4)

Приріст прибутку визначають як різницю величини прибутку за кінцеві роки попереднього і розрахункового періодів (на сільськогосподарських підприємствах - як середньорічний приріст прибутку), а капітальні вкладення враховують сумарно за порівняльними цінами без будь-яких вирахувань.

Розрахункові значення коефіцієнтів Ер слід порівнювати з нормативним коефіцієнтом , який централізовано встановлює Міністерство економіки України шляхом ретельного обґрунтування за спеціальною методикою на певний період (його тривалість, звичайно, дорівнює так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування).

Проект (варіант) капітальних вкладень, що розглядається, буде доцільним (ефективним) за умови .

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої становить вибір економічно кращого проекту (варіанта) капітальних вкладень, здійснюється шляхом обчислення показника так званих зведених витрат за формулою:

, (10.5)

де - поточні витрати (собівартість) за і-тим проектом (варіантом):

- капітальні вкладення за і-тим проектом (варіантом).

Проект (варіант) капітальних вкладень із найменшими зведеними витратами має вважатись найкращим з економічного погляду. При цьому треба враховувати, що порівнянню підлягають лише проекти, які відповідають вимогам соціальних і техніко-економічних нормативів, охорони навколишнього середовища і техніки безпеки.

Викладений метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень базується на припущенні, що ці вкладення здійснюють одноразово в повному обсязі. Насправді порівнювані проекти часто відрізняються один від одного розподілом інвестицій за термінами їхнього здійснення або економічну ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу, тобто проводять розрахунок впливу неоднозначності капітальних витрат на їхню ефективність. З цією метою інвестиції пізніших років приводять до одного розрахункового року (звичайно це перший рік інвестування) шляхом їх множення на спеціальний коефіцієнт.

Визначення ефективності капітальних вкладень на окремих стадіях і напрямах інвестиційно-відтворювального циклу має певні особливості.

Здійснюючи проектно-кошторисні роботи, ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням їхнього кінцевого результату - якості проектних рішень. Для досягнення належного рівня ефективності реальних інвестицій проводять набір та економічне обґрунтування найкращих варіантів проектних рішень. За реалізованими проектами розраховують питомі

капітальні витрати на проектування, порівнюють їх із нормативами або аналогами з урахуванням періоду їхньої окупності.

Розраховуючи ефективність інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства, використовують додаткові показники - умовне вивільнення працюючих та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.. Якщо метою технічного переозброєння (реконструкції) є поліпшення якості продукції, то економічним результатом інвестицій може слугувати збільшення прибутку виробника та ефекту у споживача.

За проведення цієї форми відтворення основних фондів з метою організації виробництва продукції оновленої номенклатури економічні показники інвестування технічного переозброєння (реконструкції) мають бути зіставлені з аналогічними вимірниками ефективності спорудження нового підприємства.

Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розширення діючих підприємств слід проводити з обов'язковим порівнянням економічної результативності технічного переозброєння (реконструкції) відповідних виробничих об'єктів. У процесі порівняння показників ефективності треба враховувати весь обсяг капітальних вкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також витрати від "заморожування" інвестицій.

Економічну ефективність капітальних вкладень у природоохоронні об'єкти визначають шляхом порівняння досягнутого ефекту від збереження чи поліпшення екологічного стану навколишнього середовища або зменшення шкоди від його забруднення і капітальних витрат на створення (розвиток) таких об'єктів. Під час проектування таких об'єктів вибір кращого технічного рішення з числа можливих здійснюється з урахуванням чинника часу. Для визначення повного ефекту від здійснення природоохоронних заходів треба враховувати можливе запобігання збиткам (скорочення збитків) на всій території, де є негативні наслідки порушення екологічної рівноваги.

Викладена методика визначення ефективності капітальних вкладень дозволяє відібрати кращі проекти (варіанти) за мінімальною величиною так званих зведених витрат (собівартість обсягу товарної продукції плюс середні щорічні капітальні вкладення в межах періоду їх нормативної окупності) та визначити загальну економічну ефективність здійснюваного проекту шляхом обчислення очікуваного (фактичного) коефіцієнта прибутковості інвестування. Проте її повсюдне і повсякчасне застосування істотно обтяжує чи навіть унеможливлює достатньо об'єктивну оцінку доцільності капіталовкладень в умовах розвинутих ринкових відносин. Це зумовлюється тим, що вона: 1) спирається на показник зведених витрат, який є штучно сконструйованим і реально не існує у практиці господарювання; 2) лише частково враховує чинник часу (зміну вартості грошей з часом); 3) ігнорує амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежує грошові потоки лише чистими доходами; 4) не враховує наявних у ринковій економіці господарського ризику та інфляції.

З огляду на це виникає нагальна потреба в застосуванні дещо інших методичних основ оцінки доцільності виробничих інвестицій. Такі методичні основи мають бути позбавлені перелічених вад, що властиві офіційній методиці, і завдяки цьому пристосовані суб'єктами господарювання до нових умов ринкових відносин.

Перш за все, треба домовитись щодо однозначного розуміння і тлумачення нових (яких раніше не використовували) фінансово-економічних термінів. До таких термінів належать: початкові інвестиції, грошовий потік, дисконтна ставка, теперішня вартість майбутніх надходжень (доходів), внутрішня ставка доходу, господарський ризик.

Початкові інвестиції (початкова вартість проекту) - це реальна вартість проекту капітальних вкладень з урахуванням результатів від продажу діючого устаткування та податків. Математично вони є сумою звичайних витрат на започаткування інвестицій мінус весь початковий дохід. Початкові капітальні витрати охоплюють: вартість машин, устаткування та інших необхідних підприємству знарядь праці за купівельною ціною; додаткові витрати, що пов'язані з транспортуванням і монтажем нового обладнання, а також технічним наглядом за ним; податки з продажу старого обладнання, якщо вони передбачені чинним законодавством країни. За умови технічної реконструкції або розширення діючого підприємства капітальні витрати включають також вартість будівельно-монтажних робіт. У разі спорудження нового підприємства довгостроковими є всі витрати, що входять до складу виробничих інвестицій (капітальних вкладень). У зв'язку із започаткуванням інвестицій кожне діюче підприємство має певний початковий дохід, до якого звичайно можуть належати: виторг грошей від продажу старого устаткування; податкова знижка на продаж старого устаткування; податкова знижка на продаж старого обладнання зі збитком; податкові пільги на інвестиції тощо.

Грошовий потік - це фінансовий показник, що характеризує ступінь так званої ліквідності підприємства (фірми, компанії), тобто вимірник того, як швидко можна продати його (її) активи й одержати кошти. Цей показник складається з чистого доходу підприємства і безготівкових витрат (зокрема амортизаційних відрахувань). Урахування амортизації як джерела фінансових коштів є виправданим і важливим, позаяк амортизаційні відрахування мають певний лаг (проміжок часу) між їх нарахуванням і використанням за призначенням.

Коли оцінюють доцільність інвестицій, то обов'язково встановлюють (розраховують) ставку дисконту, тобто процентну ставку, що характеризує, по суті, норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора, на який він сподівається. За допомогою дисконту (облікового процента) визначають спеціальний коефіцієнт, в основу обчислення котрого покладена формула складних процентів і який застосовується для приведення інвестицій і грошових потоків за різні роки до порівняльного в часі виду (інакше: визначення їхньої теперішньої вартості через певну кількість років інвестиційного циклу).

Під теперішньою вартістю слід розуміти вартість майбутніх доходів на теперішній час, яку обчислюють шляхом множення грошового потоку за кожний рік на так званий процентний чинник теперішньої вартості (спеціальний коефіцієнт приведення) відповідного року за визначеною дисконтною ставкою. Якщо із загальної величини теперішньої вартості вирахувати початкові інвестиції, то матимемо показник чистої теперішньої вартості, що покладений в основу одного з найпоширеніших методів оцінки доцільності капіталовкладень у країнах із розвиненою ринковою економікою.

Внутрішня ставка доходу відображає ставку дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків та початкові інвестиції є приблизно однаковими за величиною. Інакше кажучи, внутрішня ставка доходу - це дисконтна ставка, за якої чиста теперішня вартість грошових потоків дорівнює нулю. Цей показник також можна досить широко використовувати у практиці господарювання підприємств для оцінки ефективності капітальних вкладень. Розрахований показник внутрішньої ставки доходу має бути не нижчий від граничної (крайньої або необхідної) ставки, яку підприємства (фірми, компанії) мають встановлювати на базі вартості фінансування та ризикованості проекту капітальних витрат.

Господарський ризик звичайно означає непевність і нестабільність щодо інвестування, гарантування та одержання сподіваних доходів від капітальних вкладень. Оцінка доцільності інвестицій - це майже завжди оцінка проектів (альтернативних варіантів) із ризиком. Майбутні доходи від реалізації того або іншого проекту вкладення капіталу можуть несподівано впасти або вирости. Є багато чинників, які зумовлюють зменшення сподіваних грошових потоків підприємства. Зокрема, до них мають бути віднесені: втрата підприємством своїх позицій у будь-якому сегменті зовнішнього чи внутрішнього ринку; підвищення собівартості виготовлюваної товарної продукції (продукованих послуг); зростання вартості фінансування; суворіші вимоги щодо захисту навколишнього середовища тощо. За умови підприємницької діяльності основні методичні положення щодо визначення доцільності інвестицій того або іншого суб'єкта господарювання мають знайти своє відображення в узгодженій системі розрахунків та логічних дій, які здійснюють поетапно, у певній послідовності.

Перший етап: розрахунок початкових інвестицій на основі наявних цифрових даних з усіх елементів, що входять до складу початкових капітальних витрат і початкового доходу підприємства.

Другий етап: визначення сподіваних і безпечних грошових потоків за кожний рік розрахункового періоду, враховуючи всі види доходів підприємства, суми амортизаційних відрахувань та фактор еквівалента певності, абсолютне значення якого з кожним наступним роком зменшується.

Третій етап: установлення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків.

Четвертий етап: а) обчислення чистої теперішньої вартості (ЧТВ) грошових потоків та оцінювання за методом застосування ЧТВ доцільності інвестицій з урахуванням ризику й інфляції; б) визначення внутрішньої ставки доходу (ВСД), за якої ЧТВ дорівнює нулю, і прийняття рішення про доцільність капітальних вкладень за методом ВСД.

Методика оцінки ефективності інвестування в умовах ринкових відносин ураховує реалії системи господарювання, за яких інвестори здебільшого вкладають свої кошти в ті або інші проекти одномоментно (без їх розподілу на кілька років). Якщо ж інвестування здійснюється впродовж кількох років (зокрема в разі нового будівництва великих виробничих проектів), то варто застосовувати принцип дисконтування не лише грошових потоків, а й капітальних вкладень.

За наявності альтернативних проектів (варіантів) капітальних вкладень вибір кращого з них має здійснюватись за такою ж (викладеною вище) алгоритмічною схемою. За кожним проектом (варіантом) розрахунки завершують обчисленням показників ЧТВ і ВСД.